Пергач

Перга́ч (Eptesicus) — рід ссавців (Mammalia) з ряду рукокрилих (Chiroptera, seu Vespertilioniformes) родини лиликових (Vespertilionidae).

Пергач
пергач північний (Eptesicus nilssonii)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Рукокрилі (Chiroptera)
Родина:	Лиликові (Vespertilionidae)
Підродина:	Vespertilioninae
Триба:	Eptesicini
Рід:	Пергач (Eptesicus) Rafinesque, 1820
Вікісховище: Eptesicus

Етимологія

Слово пергач походить від ранішої форми пиргач (перехід и > е пов'язаний зі збігом звуків [ɛ] й [ɪ] у ненаголошеному положенні). У слові пиргач виділяють компоненти пир- (входить також до складу назви нетопир) і -гач (від гачі — «штани»). Аналогічним чином утворені пол. gacek, gacopierz (останнє буквально значить «летючий у штанях»). Малопереконлива версія запозичення українських назв з польської мови^[1].

Латинська назва Eptesicus утворена від дав.-гр. ἔπτην («літати»; форма аориста від πέτομαι) і οἶκος («дім»), що пов'язане із спостереженою звичкою літати біля будинку^[2].

Таксономія

У довідковій літературі цей рід нерідко позначають як «лилик» (спільна назва з Vespertilio, а інколи й з іншими Vespertilionidae), «кажан» (це загальна назва для підряду Microchiroptera), або «кожан» (запозичення з російської).

У світовій фауні відомо 26 видів цього роду, у фауні України рід представлений трьома видами:

• Пергач північний (Eptesicus nilssonii),
• Пергач пізній (Eptesicus serotinus),
• Пергач донецький (Eptesicus lobatus).

Біологія

Ці кажани є одними з найзвичайніших в урболандшафті й часто оселяються в будівлях людей. Більшість випадків виявлення кажанів в оселях людей також пов'язані саме з цією групою кажанів. Їх нерідко виявляють в відлиги на вулицях міст, часто безсилими. В Україні накопичено великий досвід утримання і реабілітації цих кажанів, зокрема, завдяки діяльності Центру реабілітації кажанів при Київському зоопарку (на жаль, 2009 року центр фактично припинив своє існування у зв'язку зі скороченням наукового підрозділу за наказом директора зоопарку).

Живляться пергачі різноманітними летючими комахами з сутінковою і нічною активністю. Оселяються звичайно поодиноко (насамперед самці) або невеликими групами (взимку або в материнських колоніях).

З пергачами асоціюють більшість випадків виявлення вірусу сказу європейських кажанів генотипу «EBLV-1» (European Bat Lissavirus 1), вірулентність якого значно нижча у порівнянні з класичним «лисячим» генотипом RABV.

Види й ареали

1. Eptesicus anatolicus — Грецькі острови, Туреччина, Сирія, Ліван, Ірак, Іран
2. Eptesicus andinus — Колумбія, Еквадор, Перу та Венесуела
3. Eptesicus bottae — Близький Схід
4. Eptesicus brasiliensis — від Мексики до Парагваю
5. Eptesicus chiriquinus — розсіяно від пд. Коста-Рики до пн. Аргентини
6. Eptesicus diminutus — відкриті площі Аргентини, Бразилії, Парагваю, Уругваю, Венесуели
7. Eptesicus floweri — Судан, Малі
8. Eptesicus furinalis — від Мексики до Аргентини
9. Eptesicus fuscus — від пд. Канади до Колумбії та Венесуели
10. Eptesicus gobiensis — центральна Азія
11. Eptesicus hottentotus — південна частина Африки
12. Eptesicus innoxius — Еквадор, Перу
13. Eptesicus isabellinus — Алжир, Гібралтар, Лівія, Марокко, Португалія, Іспанія, Туніс
14. Eptesicus japonensis — ендемік Японії
15. Eptesicus langeri — Болівія
16. Eptesicus nilssonii — від Франції й Норвегії до Японії
17. Eptesicus ognevi — зх. й цн. Азія
18. Eptesicus orinocensis — Колумбія, Венесуела, Гаяна?
19. Eptesicus pachyomus — пд.-зх., цн.-сх. і сх. Азія
20. Eptesicus pachyotis — Бангладеш, Китай, Індія, М'янма, Таїланд
21. Eptesicus platyops — Нігерія
22. Eptesicus serotinus — Від Португалії до Монголії й Гімалаїв
23. Eptesicus taddeii — Бразилія
24. Eptesicus tatei — Індія (Дарджилінг)
25. Eptesicus ulapesensis — Аргентина

Примітки

1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
2. T.S. Palmer. Index Generum Mammalium: a List of the Genera and Families of Mammals. — Washington : Government Printing Office, 1904. — С. 268. — (North American Fauna) (англ.)

Джерела

• Годлевська Л. Лилики та пергачі: Vespertilio et Eptesicus // Міграційний статус кажанів в Україні. — Київ: Українське теріологічне товариство, 2001. — С. 73-80.
• Загороднюк І. В., Коробченко М. А. Кажани та ліссавіруси: аналіз даних з України та гіпотези міграції сказу в антропоценози // Вісник Луганського педагогічного університету. Біологічні науки. — 2007. — № 16 (132). — С. 104—116.
• Загороднюк І. Морфологія епіблеми у кажанів та її мінливість у Eptesicus «serotinus» (Mammalia) // Вісник Львівського національного університету. Серія Біологічна. — 2009. — Вип. 51. — С. 157—175.