Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Хосе Педро Кастільйо Терронес (ісп. José Pedro Castillo Terrones; кечуа Husiy Pidru Kastillu Tirrunis; нар. 19 жовтня 1969, Пунья, Кахамарка, Перу) — перуанський шкільний вчитель, профспілковий активіст і політик[10].
Педро Кастільйо | |
---|---|
ісп. José Pedro Castillo Terrones | |
63-й президент Перу | |
28 липня 2021 — 7 грудня 2022 | |
Попередник | Франсіско Сагасті |
Наступник | Діна Болуарте |
Народився | 19 жовтня 1969[1][2] (54 роки) Puñad, Кахамарка, Перу[3] |
Відомий як | профспілковий діяч, шкільний учитель, політик |
Місце роботи | Ministry of Education of Perud |
Країна | Перу |
Alma mater | Cesar Vallejo Universityd[4], Cesar Vallejo Universityd[4] і Octavio Matta Contreras Higher Pedagogical Instituted[5] |
Політична партія | Possible Perud (2017)[1] і Free Perud (2022)[6] |
У шлюбі з | Lilia Paredesd[7] |
Релігія | католицтво[8][9] |
Нагороди | |
Підпис | |
2021 року виграв президентські вибори як кандидат від лівої партії «Вільне Перу[en]», здобувши перемогу у другому турі над кандидаткою від правих Кейко Фухіморі. Президент Перу з 28 липня 2021[11] до моменту свого імпічменту 7 грудня 2022 року.
Народився 19 жовтня 1969 року в невеликому місті Пунья, регіон Кахамарка — одному з найбідніших регіонів Перу[12]. Був третім з дев'яти дітей у сім'ї неписьменних селян[13].
Закінчивши початкову і середню школу, Кастільйо вступив до Вищого педагогічного інституту імені Октавіо Матти Контрераса у провінції Кутерво[en], де здобув ступінь бакалавра освіти. Пізніше здобув ступінь магістра з педагогічної психології в Університеті Сесара Вальєхо[14]. З 1995 року працював учителем початкових класів у школі № 10465 міста Пунья. Паралельно з учительською діяльністю активно займався профспілковою роботою, ставши лідером Єдиної профспілки працівників освіти Перу[15][12].
З 1980-х років Кастільйо служив у місцевому загоні «Ронда Кампесинас[en]» — патрулів, створених перуанськими селянами для захисту від бойовиків «Сендеро Луміносо»[16][17][18]. За час служби здобув репутацію чесної і чуйної людини, а також незаперечний авторитет серед земляків. За словами товариша по службі та колишнього учня Кастільйо Нільвера Еррери, він «завжди намагався допомогти людям… якщо їм потрібно було побудувати дорогу — він був з ними, якщо їм потрібно було виконати якесь завдання або доручення — він був з ними, якщо їм доводилося допомагати хворій людині, у якої не було грошей — він був з ними»[19].
2017 року Кастільйо як керівник профспілки працівників освіти став одним з лідерів загальнонаціонального страйку вчителів. Метою страйку були підвищення зарплати і виплата заборгованостей з неї, а також збільшення державних витрат на освіту[20]. Незабаром страйк охопив весь південь Перу.
У цих умовах влада була змушена піти на переговори зі страйкарями: у них брали участь міністр освіти Перу Марілу Мартенс, прем'єр-міністр Фернандо Савала, 25 губернаторів регіонів, а також влада столиці країни — міста Ліми. Президент Педро Пабло Кучинський запропонував себе як посередника, запросивши делегатів вчителів зустрітися з ним у Палаці уряду. За підсумками переговорів між владою і лідерами страйкарів (крім Кастільйо) досягли тимчасової угоди про розмір заробітної плати[21][22]. У зв'язку з відмовою президента проводити переговори з Кастільйо, страйк продовжився з новою силою: вчителі з усіх регіонів Перу прибули до Ліми, де провели серію мітингів[23][24][25].
24 серпня 2017 року вийшла постанова уряду, згідно з якою перуанські педагоги отримували низку нових пільг[26]. Одночасно уряд попередив, що, якщо страйкувальники не повернуться на роботу 28 серпня, то Міністерство освіти буде змушене їх звільнити[27].
2 вересня 2017 року Кастільйо оголосив про призупинення страйку у зв'язку з досягненням її основних цілей і готовністю уряду до діалогу[28][29].
2002 року Кастільйо став кандидатом від лівоцентристської партії «Можливе Перу» на виборах мера міста Ангія, однак поступився перемогою іншому кандидату[30]. З 2005 року він очолював відділення партії «Можливе Перу» в Кахамарці, покинувши цей пост 2017 року в зв'язку з саморозпуском партії[31]. У грудні 2022 року відсторонений від влади Кастільйо написав у тюрмі лист, назвавши Діну Болуарте узурпаторкою влади[32].
У жовтні 2020 року Кастільйо офіційно оголосив про висування своєї кандидатури на посаду президента на загальних виборах 2021 року від партії «Вільне Перу». 6 грудня 2020 року його кандидатуру зареєстрували. За його словами, одним із приводів для висунення в президенти для нього стала пандемія COVID-19. Йому було вкрай складно проводити уроки в умовах самоізоляції у зв'язку з тим, що майже ніхто з його учнів не мав доступу до мобільного телефону, а обіцяні урядом планшети школа так і не отримала — тому він вирішив сам сприяти розв'язанню проблеми доступності освіти. Другим приводом стало бажання боротися з однією з головних проблем перуанського суспільства — корупцією[15].
У першому турі президентських виборів, який відбувся 11 квітня, Кастільйо здобув 2 724 752 голосів виборців, або 18,92 % дійсних голосів, вийшовши в другий тур разом з кандидатом від правої партії Народна сила Кейко Фухіморі, дочкою колишнього президента Альберто Фухіморі, яка набрала 13,41 % голосів. Одночасно пройшли вибори в Конгрес, на яких партія «Вільне Перу» отримала відносну більшість — 37 мандатів з 120[33]. Стрімке зростання рейтингу Кастільйо в останні тижні перед виборами стало великою несподіванкою для спостерігачів. Основна причина його успіху — критика великої різниці в рівні життя між Лімою і сільською місцевістю Перу, яка забезпечила йому значну підтримку в сільських регіонах[34].
Після успіху Кастільйо в першому турі виборів загальний індекс S&p/BVL Peru General Index впав на 3,2 %, а вартість перуанського соля впала на 1,7 %, що стало найбільшим падінням з грудня 2017 року під час першого процесу імпічменту Педро Пабло Кучинського;[35][36] за тиждень до другого голосування соль продовжував демонструвати історичні мінімуми щодо долара США.[37]
У червні 2021 року переміг у другому турі виборів, набравши 50,125 % голосів, та випередивши свою консервативну суперницю Кейко Фухіморі[38][39].
Головна теза виборчої кампанії Кастільйо в галузі внутрішньої політики — обрання Установчих зборів для написання нової конституції. Чинна конституція, успадкована від режиму Альберто Фухіморі, на думку кандидата від «Вільного Перу», «служить для захисту корупції на макрорівні»[12][40][41]. При цьому він наголосив, що в процесі конституційної реформи поважатиме верховенство права та винесе питання про обрання Установчих зборів на референдум[42][43]. Для проведення референдуму Кастільйо треба було б схвалення більшості депутатів Конгресу, що малоймовірно, з огляду на відсутність в ньому стабільної більшості у «Вільного Перу».[44].
Інша реформа, запропонована Кастільйо — створення проурядових воєнізованих організацій, аналогічних «Ронда Кампесінас» для боротьби з тероризмом, а також активне навчання молоді основам військової справи[45]. Він закликав Перу вийти з Американської конвенції про права людини та відновити в країні смертну кару[46], а також встановити більш сувору цензуру ЗМІ[12].
В економічній частині програми Кастільйо йдеться про радикальні реформи, зокрема націоналізацію природних ресурсів, підпорядкування приватних підприємств потребам країни, збільшення бюджету на освіту й медицину, розширення трудових прав, боротьбу зі злочинністю та наркотрафіком. Окрім того, Кастільйо закликає провести аграрну реформу, яка врегулювала б концентрацію земель і підтримала б сімейні землеволодіння, зокрема низькими кредитами. Але ці перетворення неможливі без зміни конституції[47].
Педро Кастільйо підтримує уряд Ніколаса Мадуро у Венесуелі, називаючи його «демократичним»[48][46][49], проте дозволяє собі і його критику. Після перемоги в першому турі президентських виборів він заявив, що в сучасній Венесуелі «немає чавізму», а президенту Мадуро порадив «спочатку вирішити свої внутрішні проблеми, перш ніж щось говорити про Перу»[43][50]. Також він закликав Мадуро забрати венесуельських біженців назад на батьківщину, заявивши, що венесуельці прибули в Перу «для вчинення злочинів», і що він дасть венесуельцям, які вчиняють злочини, сімдесят два години на те, щоб покинути Перу[45][51].
2021 року колишній депутат конгресу від Народної сили Йені Вілкатома подала на Кастільйо скаргу в прокуратуру у зв'язку із зазначенням ним неправдивих відомостей про своє майно: за даними Вілкатоми, Кастільйо був власником компанії «Consorcio Chotano de Inversionistas Emprendedores JOP S. A. C» і не вказав це в декларації[52]. У разі, якби прокуратура підтведила приховування даних про володіння компанією, Кастільйо могли б зняти з виборів. Однак його суперниця Кейко Фухіморі дистанціювалася від Вілкатоми і засудила її, заявивши що не зацікавлена в дискваліфікації Кастільйо і має намір перемогти його на чесних виборах[53]. Сам Кастільйо спробував виправдатися, заявивши, що не вказав компанію в декларації, тому що фактично вона не функціонувала[54][55].
За віросповіданням Кастільйо — католик[13]. Його дружина, Лілія Паредес — також вчителька, за віросповіданням євангельська християнка, як і двоє їхніх дітей[15]. Сім'я Кастільйо проживає на фермі в окрузі Чугур провінції Уальгайос регіону Кахамарка, де вирощують корів, свиней, кукурудзу та солодку картоплю.
Сестра — Марія Дораліса Кастільйо Терронес[56].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.