Loading AI tools
бойові мистецтва, створенні населенням острову Окінава у Японії З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Окіна́вські бойові́ мисте́цтва належать до бойових мистецтв, створених населенням острову Окінава. Найвідомішими з них є карате, теґумі та окінавське кобудо.
| Окінавські бойові мистецтва | |
 | |
| Країна походження |
 Рюкюська держава |
|---|---|
 Окінавські бойові мистецтва у Вікісховищі | |
Окінава — це назва найбільшого з островів Рюкю — ланцюгу островів на заході Тихого океану біля східної межі Східно-Китайського моря. Цей ланцюг простягається від Кюсю до Тайваню. Окінава розташована близько до Корейського півострову, Китаю та основних земель Японії (у склад якої Окінава зараз входить). Завдяки такому розташуванню, Окінава завжди знаходилася під впливом різних культур з довгою історією торговельних та культурних стосунків з Китаєм, який мав великий вплив на розвиток окінавських бойових мистецтв.
Вважається, що мистецтва-попередники сучасних окінавських бойових мистецтв були привнесені до Окінави у 7-му столітті відвідувачами з Китаю — ченцями-буддистами та даосами. Практика цих стилів в Окінаві протягом декількох століть привела до розвитку мистецтв Те (яп. 手, окінавське: Ті, «рука»).[1]
У 14-му столітті, коли три королівства Окінави (Тюдзан, Хокудзан та Нандзан) почали платити данину китайській Династії Мін, на острів прибули імперські китайські посли та багато інших китайців. Деякі з них стали навчати окінавлян мистецтвам цюань-фа (кит. 拳法 — «основи/закон кулака» — в окінавському прочитанні: Кемпо). Окінавляни об'єднали китайське цюань-фа з існуючими бойовими мистецтвами Те та створили То-те (окінавське: Ту-ді, яп. 唐手:トゥーディー — «рука династії Тан» або «китайська рука», також відоме за вимовою То-де), яке деколи називали Окінава-те (яп. 沖縄手).[2]
У 1429 р. три королівства Окінави об'єдналися у Королівство Рюкю. Коли у 1477 р. до влади прийшов король Сьо Сін, він заборонив практику бойових мистецтв. То-те та кобудо продовжували вивчати у таємниці. Заборона була продовжена і в 1609 р., коли Окінаву захопило князівство Сацума з Японії. Заборони привели до розвитку кобудо, у якому як зброя були застосовані предмети домашнього та сільського господарства.[1][2]
До 18-го століття різні типи Те розвинулися у трьох різних населених пунктах — Наха, Шюрі та Томарі. Відповідні стилі були названі Наха-те, Шюрі-те та Томарі-те. Зрештою, окінавські майстри довели розвиток цих мистецтв до створення сучасного карате[3]
ja:手 (沖縄武術)
it:Te (arte marziale)
Наха-те  Генеалогія Наха-те японською | |
| Спеціалізація | Удари |
| Походження | Королівство Рюкю.svg){kind=small} Японія |
| Заснування | Прибл. XVIII століття |
| Стиль | Школа, що разом з Шюрі-те та Томарі-те лежить в основі Карате |
| Попередники | Китайські бойові мистецтва цюань-фа, включаючи мистецтво Фуцзянський білий журавель |
| Наступники | Карате, а саме, стилі: Ґодзю-рю, Тоон-рю , Коґусуку-рю, Рюей-рю |
Наха-те (яп. 那覇手:なはて — «рука міста Наха», окінавське нафа-ді) — назва бойового мистецтва, яке існувало перед Другою світовою війною на території довкола Наха — старого торговельного міста королівства Рюкю, а зараз — столиці острову Окінава.
Первісно, наха-те базувалося на елементах мистецтв цюань-фа з Південного Китаю, включаючи Фуцзянський білий журавель, які потрапляло до Окінави на початку 19-го століття через китайське дипломатичне передмістя Нахи, Кумемура. Наха-те продовжувало розвиватися та перетворюватися, доки нарешті у 1880-х роках Хіґаонна Канрьо не забезпечив надання йому офіційного статусу[4]
Протягом перших декількох десятиліть 20-го століття було засновано ряд офіційних організацій, які спостерігали за окінавськими бойовими мистецтвами та через вплив яких слово карате стало широко застосовуватися як загальна назва усіх окінавських бойових мистецтв, у яких не використовувалася зброя. З розвитком популярності терміну карате, поступово перестали вживатися назви бойових мистецтв, що визначалися географією їх розвитку. Таким чином, термін наха-те вийшов із загального вжитку.
Найвідоміші окінавські майстри бойового мистецтва наха-те:
Важливі кати:
Стилі-наступники наха-те включають Ґодзю-рю, Тоон-рю (розроблений учнями майстра Хіґаонна Канрьо), Коґусуку-рю, Рюей-рю та інші.
Сюрі-те  Генеалогія Сюрі-те японською | |
| Спеціалізація | Удари |
| Походження | Королівство Рюкю Японія |
| Заснування | Прибл. XVIII століття |
| Стиль | Школа, що разом з Наха-те та Томарі-те лежить в основі Карате |
| Попередники | Китайські бойові мистецтва цюань-фа (бій голіруч) |
| Наступники | Карате, а саме, стилі: Сьотокан-рю, Вадо-рю, Сіто-рю, Мотобу-рю, Сьорін-рю, Сюдокан та Сьоріндзі-рю |
Сюрі-те (яп. 首里手:しゅりて — «рука міста Сюрі», окінавське Суі-ді) — назва бойового мистецтва, яке існувало перед Другою світовою війною на території довкола міста Сюрі — старої столиці королівства Рюкю, зараз — району міста Наха.
Найвідоміші окінавські майстри бойового мистецтва сюрі-те:
Важливі кати:
Стилі-наступники Сюрі-те включають Сьотокан-рю, Вадо-рю, Сіто-рю, Мотобу-рю, Сьорін-рю, Сюдокан та Сьоріндзі-рю.
Томарі-те  Генеалогія Томарі-те японською | |
| Спеціалізація | Удари |
| Походження | Королівство Рюкю Японія |
| Заснування | Прибл. XVIII століття |
| Стиль | Школа, що разом з Наха-те та Сюрі-те лежить в основі Карате |
| Попередники | Китайські бойові мистецтва цюань-фа (бій голіруч) |
| Наступники | Карате, а саме, стилі: Мотобу-рю, Сьорін-рю, Сьоріндзі-рю, Ґохаку-кай та Мацумора-рю Кьотокукай |
Томарі-те (яп. 泊手:とまりて — «рука селища Томарі», окінавське Томарі-ді) — назва традиційного бойового мистецтва, що походить з селища Томарі з Окінави. Томарі-те базується на стилі бою без зброї та виникло, головним чином, під впливом китайських дипломатів та інших майстрів у цюань-фа наприкінці 17-го століття. Разом з Наха-те та Сюрі-те, Томарі-те належить до родини бойових мистецтв, які разом складали То-де-дзюцу або То-де.[5][6]
Найвідоміші окінавські майстри бойового мистецтва томарі-те:
Важливі кати:
Стилі-наступники Томарі-те включають Мотобу-рю, Сьорін-рю, Сьоріндзі-рю, Ґохаку-кай та Мацумора-рю Кьотокукай.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
