Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ве́летні або нефілі́ми (староцерк.-слов. исполини; івр. נפילים — «ті, хто змушують інших падати», від івр. נָפַל — «падати», «руйнувати», «скидати», «розбещувати») — біблійні велетні; діти людських дочок та янголів, що жили в стародавні часи.
Нефіліми згадуються в П'ятикнижжі (в деяких перекладах під назвою велетні), в неканонічних єврейських і християнських текстах (наприклад в Книзі Еноха). В П'ятикнижжі Старого Заповіту написано, що сини Божі (янголи, що стали згодом падшими) були вражені красою жінок і брали їх собі за дружин, що як зрозуміло з Біблії було протиприродно. Від цих шлюбів і народжувались нефіліми. Бог вирішив знищити все живе на землі за гріхи Потопом. Ось, як про це написано в Книзі Буття 6:4
За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, — то були силачі, що славні від віку. (Бут. 6:4) |
Наведену вище фразу деякі розуміють і так, що велетні існували й до приходу янголів. Крім цього, як стає очевидно з цієї ж фрази нефіліми існували і після Потопу — вони згадуються в Книзі Чисел 13:34.
І там ми бачили велетнів, синів Енака, з роду велетнів, і були ми у своїх очах мов та сарана, і такими ми були в їхніх очах. (Чис. 13:34) |
Вважається, що під синами Енака малося на увазі біблійне плем'я «велетнів», які ще звались рефаїми, або авім. Їх нащадки жили в Гефі, одним з них був Голіаф. Цар амореїв Ог названий останнім із рефаїмів. В Ізраїлі існують величезні кола з каменів, що мають назву «кіл рефаїмів».
В 1-й Книзі Еноха представлено наочний опис нефілімів:
І жінки ставали вагітними й народжували великих гігантів зростом в триста людей. Вони з'їдали все, що було у народу, і людям, нарешті, набридло годувати їх. Тоді гіганти попрямували на людей, щоб з'їсти їх. І вони почали грішити проти птахів, диких звірів, плазунів та риб. І вони пожирали плоть один одного і пили кров. І тоді сама земля виступила проти них. (7:3-7) [1] |
Деякі вчені підтримують гіпотезу існування племені високих людей, що жили на території сучасної Палестини та інших частинах світу. Як свідчать газети кінця 50-х років минулого століття, в ході проведення дорожніх робіт в долині Євфрату, в південно-східній частині Туреччини, були виявлені могили з останками гігантів. В ході вивчення могил, була знайдена гомілкова кістка, довжиною 120 см. Історичні хроніки XIX століття часто повідомляють про знахідки в різних куточках земної кулі скелетів людей аномально високого зросту. У 1821 році в США в штаті Теннессі знайшли руїни стародавньої кам'яної стіни, а під нею два людських скелета зростом 2,15 метрів. У Вісконсині під час будівництва зерносховища в 1879 році були знайдені величезні хребці і кістки черепа «неймовірної товщини і розміру», як свідчить замітка в газеті. Археологічні дослідження не рідко виявляли дуже високих людей, в різних частинах світу, на різних континентах.[2]
Дехто вважає, що в міфологіях інших народів світу є докази існування подібних істот. Наприклад напівбоги-напівлюди такі, як Геракл в грецькій міфології мали великий ріст і надзвичайну силу, як і нефіліми, і також були досить жорстокими і кровожерливими.[3]
Сини Божі — чоловічі нащадки праведного Сифа, третього сина Адама і Єви, а дочки людські — жіночі нащадки проклятого Богом Каїна, першого сина Адама і Єви і вбивці Авеля. Цієї думки дотримувалося багато відомих богословів — Іван Золотоустий, Єфрем Сирин, блаженний Феодорит, Кирило Єрусалимський, Ієронім, Августин та ін. Такої ж позиції притримуються и сучасна Православна церква[4] і Католицька.
Деякі дослідники вважають нефілімів нащадками інопланетян та людей[5].
У 2005 р. Л. А. Марзуллі видав християнський науково-фантастичний роман під назвою «Нефілім». Головний герой — сучасна молода людина, позбавлена віри в Бога, та й у саме людство, Артур Маккензі — виявляється на передньому плані боротьби добра і зла. У романі автор піднімає питання про появу на нашій планеті стародавніх біблійних велетнів, нефілімів, зачатих демонами і народжених жінками.
Також нефіліми зустрічаються в серії книг «Джорджина Кінкейда» автора Рейчел Мід.
У фантастичній повісті Джеремі Робінсона «Демони Антарктоса» нефіліми є головними антагоністами; обговорюються їх походження, уявні згадки про нефілімів в міфології народів світу, роль нефілімів в історії людства.
У циклі книг Ігоря Михалкова «Нібіру», що входить в серію «Z.A.K.A.T.(Хроніки кінця світу)», Нефіліми — перша форма життя, створена інопланетною расою Мисливців за своєю подобою, задля отримання життєвої енергії.
Також нефіліми — головні персонажі серії книг письменниці Кассандри Клер «Сутінкові мисливці» («Місто кісток» та ін.). Тут вони постають у образі сутінкових мисливців — могутніх воїнів, основне призначення яких полягає у захисті людства від породжень зла.
Нефіліми згадуються у романі Тесс Ґеррітсен «Клуб Мефісто» (The Mephisto Club, 2006) із серії книг «Ріццолі та Айлс»: «- Що, як нефіліми — стражі — справді існують? Завжди існували й досі живуть поміж нас? — Діти палих янголів? — Це біблійна інтерпретація…» (переклад О. В. Оксенич)
Нефілім можна побачити:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.