Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Населення Папуа Нової Гвінеї. Чисельність населення країни 2015 року становила 6,672 млн осіб (106-те місце у світі)[1]. Чисельність папуанців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 24,38 ‰ (58-ме місце у світі), смертність — 6,53 ‰ (147-ме місце у світі), природний приріст — 1,78 % (66-те місце у світі) 
.
Населення Папуа Нової Гвінеї  | |
|---|---|
 Ріст чисельності населення країни | |
| Чисельність | 6,672 млн осіб |
| Густота | 16,8 особи/км² |
| Коефіцієнт міграції | 0 ‰ |
| Природний приріст | ▲1,78 % |
| Народжуваність | 24,38 ‰ |
| Фертильність | 3,16 дітей на 1 жінку |
| Смертність | 6,53 ‰ |
| Смертність немовлят | 38,55 ‰ |
| • до 14 років | 34,45 % |
| • 15–64 років | 61,5 % |
| • старіші за 65 років | 4,05 % |
| Середня тривалість життя | 67,03 року |
| • чоловіків | 64,81 року |
| • жінок | 69,36 року |
| загалом | 1,05 чол./жін. |
| при народженні | 1,05 чол./жін. |
| до 15 років | 1,04 чол./жін. |
| 15–64 років | 1,07 чол./жін. |
| після 65 років | 1,06 чол./жін. |
| Нація | папуанці |
| Найбільший етнос | папуаси |
| Нацменшини | меланезійці, негріто, мікронезійці, полінезійці |
| Офіційна | ток-пісін, англійська, хірі-моту |
| Також у побуті | більше 800 локальних мов |
Народжуваність у Папуа Новій Гвінеї, станом на 2015 рік, дорівнює 24,38 ‰ (58-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 3,16 дитини на одну жінку (51-ше місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 32,4 % (станом на 2007 рік)[1].
Смертність у Папуа Новій Гвінеї 2015 року становила 6,53 ‰ (147-ме місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,78 % (66-те місце у світі)[1].
Середній вік населення Папуа Нової Гвінеї становить 22,9 року (173-тє місце у світі): для чоловіків — 23, для жінок — 22,8 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 67,03 року (169-те місце у світі), для чоловіків — 64,81 року, для жінок — 69,36 року[1].
Вікова структура населення Папуа Нової Гвінеї, станом на 2015 рік, має такий вигляд:
Густота населення країни 2015 року становила 16,8 особи/км² (208-ме місце у світі)[1].
Папуа Нова Гвінея низькоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 13 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,12 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Порт-Морсбі (столиця) — 345,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (85-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 9,5 тис. біженців з Індонезії[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 6,3 тис. внутрішньо переміщених осіб через стихійні лиха, міжплемінні конфлікти, проекти з розвитку територій[1].
Папуа Нова Гвінея є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2].
| Етнічний склад (2015 рік)[1] | ||||
|---|---|---|---|---|
| Етнос: | Відсоток: | |||
| меланезійці | % | |||
| папуаси | % | |||
| негріто | % | |||
| мікронезійці | % | |||
| полінезійці | % | |||
Головні етноси країни: меланезійці, папуаси, негріто, мікронезійці, полінезійці. Аборигенне населення країни найбільш гетерогенне у світі (поряд із Кавказом і гірськими районами Південної Азії), на площі меншій за площу України мешкає до 1000 етнічний груп (велика кількість з яких налічує менше 100 представників), що розмовляють різними мовами, мають різні культурні традиції, побут. Міжусобні племінні конфлікти між сусідами тривають протягом тисячоліть, поява сучасної зброї, процеси урбанізації лише загострює їх і кидає виклик державній системі забезпечення правопорядку.
| Мови Папуа Нової Гвінеї (2015 рік)[1] | ||||
|---|---|---|---|---|
| Мова: | Відсоток: | |||
| ток-пісін | % | |||
| англійська | % | |||
| хірі-моту | 2% | |||
Офіційні мови[3]: ток-пісін (креольська), англійська, хірі-моту — розмовляють менше 2 % населення. Загалом в державі визначено 836 мов (12 % загальної кількості мов світу), більшість з них мають менше 1 тис. носіїв.
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 27 %, протестантизм — 69,4 % (лютеранство — 19,5 %, Об'єднана церква — 11,5 %, адвентизм — 10 %, п'ятидесятництво — 8,6 %, євангелізм — 5,2 %, англіканство — 3,2 %, баптизм — 2,5 %, інші — 8,9 %), бахаїзм — 0,3 %, місцеві вірування — 3,3 % (згідно з переписом 2000)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 64,2 % дорослого населення (віком від 15 років): 65,6 % — серед чоловіків, 62,8 % — серед жінок[1]. Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні.
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,06 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2008 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 4,3 % ВВП країни (137-ме місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 38,55 ‰ (53-тє місце у світі); хлопчиків — 42,12 ‰, дівчаток — 34,81 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 215 випадків на 100 тис. народжень (51-ше місце у світі)[1].
Папуа Нова Гвінея входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].
2014 року було зареєстровано 37,2 тис. хворих на СНІД (69-те місце у світі), це 0,72 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (53-тє місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 900 осіб (69-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 25,5 % (115-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 27,9 % (оцінка на 2011 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 88 % населення в містах і 32,8 % в сільській місцевості; загалом 40 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 56,4 %, в сільській місцевості — 13,3 %, загалом по країні — 18,9 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,39 км³ на рік, або 61,3 тонни на одного мешканця на рік: з яких 57 % припадає на побутові, 43 % — на промислові, 0 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 67,1 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 62,1 %; частка осіб похилого віку — 5 %, або 19,9 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2002 року перебувало 37 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 1,7 %, верхній дециль — 40,5 % (станом на 1996 рік)[1].
Станом на 2015 рік, у країні 5,5 млн осіб не має доступу до електромереж; 18 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 72 %, у сільській місцевості — 10 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 527 тис. унікальних інтернет-користувачів (162-ге місце у світі), що становило 7,9 % загальної кількості населення країни[1].
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 4,267 млн осіб (91-ше місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 85 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 15 % (станом на 2005 рік)[1]. Безробіття 2008 року дорівнювало 1,9 % працездатного населення, 2004 року — (11-те місце у світі)[1].
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Папуа Нової Гвінеї не докладає зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня[4][5].
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
