Мізофонія
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Мізофонія — буквально «відраза до звуків», є формою нетерпимості до звуків. Вважається[1] неврологічним розладом, викликаним негативним досвідом пов'язаним з певними звуками, гучними або тихими.[2] Цей термін був даний американськими нейробіологами Пауль Джестребов і Маргарет Джестребов.[3] Термін часто використовується як синонім терміну селективна звукова чутливість.[4]
На відміну від гіперакузії, мізофонія пов'язана з певними звуками. Мало що відомо про анатомічне розташування фізіологічної аномалії що викликає подібні симптоми, але найімовірніше вона належить до структур центральної нервової системи.[5]
Люди, які страждають на мізофонію, найчастіше дратуються або навіть приходять в лють від таких звичайних звуків, як звук обрізання нігтів іншої людини, чистка зубів, їжа, дихання, нюхання, розмова, чхання, позіхання, ходьба, жування жувальної гумки, хропіння, свист або кашель, певні приголосні або повторювані звуки.[6]
Випадок мізофонії відображено в анекдоті:
- «Сидять дід з бабою за столом. Обідають.
- Баба плямкає.
- Дід не витримує і б'є ложкою бабі по лобі.
- — За що?
- — Не чавкай.
- Баба перестала чавкати.
- Дід знову б'є її ложкою по лобі.
- — За що?
- — Як згадаю, аж бісить!»
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
