Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Мохаммад Натсір (індонез. Mohammad Natsir; 17 липня 1908 — 6 лютого 1993) — індонезійський політичний, релігійний і громадський діяч, прем'єр-міністр країни у 1950—1951 роках, двічі очолював міністерство інформації (1946—1947, 1948—1949).
| Мохаммад Натсір індонез. Mohammad Natsir | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 5 вересня 1950 — 26 квітня 1951 року | |||
| Президент: | Сукарно | ||
| Попередник: | Абдул Халім | ||
| Наступник: | Сукіман Вірьосанджойо | ||
| Народження: |
17 липня 1908 Alahan Panjangd, Lembah Gumantid, Солок, Західна Суматра, Індонезія | ||
| Смерть: |
6 лютого 1993 (84 роки) Dr. Cipto Mangunkusumo National General Hospitald | ||
| Національність: | мінангкабау[1] | ||
| Країна: | Нідерландська Ост-Індія | ||
| Релігія: | Іслам | ||
| Партія: | Машумі (від 1945) | ||
| Батько: | Мохаммад Ідріс Султан Саріпано | ||
| Мати: | Хадіджа | ||
| Шлюб: | Nur Nahard | ||
| Діти: | Sitti Muchlisahd і Aisjahtul Asrijah Natsird | ||
| Нагороди: | Національний герой Індонезії | ||
Народився 17 липня 1908 року у захднояванському селі Алахан-Панджангу родині державного службовця[2][3]. 1916 року вступив до нідерландської школи для корінного населення у Паданзі. За місяць перевівся до аналогічної школи у Солоку, під час навчання в якій, у вільний від занять час, займався самостійним вивченням ісламу[2]. 1919 року разом зі своєю дружиною перевівся назад у Паданг, де 1923 року продовжив навчання у середній школі.
У 1920-их роках Натсір почав займатись громадською діяльністю, вступивши до Союзу молодих мусульман. У той же час він брав уроки гри на скрипці[4].
Після закінчення школи переїхав до Бандунга, де продовжив навчання у звичайній середній школі. Від 1928 до 1932 року обіймав посаду керівника Асоціації молодих мусульман у Бандунзі[5]. Пройшовши дворічне навчання в педагогічному коледжі для корінних жителів, розпочав педагогічну діяльність.
У молодому віці Натсір активно займався журналістикою. Від 1929 до 1935 року був одним з редакторів газети «Пембела Іслам» («Захисникіи ісламу»), писав статті на релігійну тематику для газет «Панджі Іслам» («Прапор ісламу»), «Педоман Машаракат» («Провідник народу») й «Аль-Манар» («Смолоскип»). 1930 року він заснував школу «Пендідікан Іслам» («Ісламська освіта»), що існувала до 1942 року, коли Індонезія була окупована Японією[6].
1938 року Натсір вступив до лав Індонезійської ісламської партії, від 1940 до 1942 року очолював її відділення у Бандунзі[7]. Під час японської окупації вступив до партії Машумі, 1945 року був обраний одним з її лідерів, залишаючись на посту до заборони партії 1960 року[7].
Після проголошення незалежності Індонезії Натсір увійшов до складу Центрального національного комітету Індонезії. Займав пост міністра інформації в урядах Шаріра й Хатти. 3 квітня 1950 року за ініціативою Натсіра в Індонезії розпочався процес, в результаті якого федеративна Республіка Сполучені Штати Індонезії, утворена за підсумками Гаазької конференції круглого стола та яка складалась з 17 державних утворень, була перетворена на унітарну Республіку Індонезію[8]. Від вересня 1950 до квітня 1951 року Натсір очолював індонезійський уряд[9].
За часів так званої «спрямованої демократії» Натсір перейшов в опозицію до президента Сукарно, входив до складу Революційного уряду Республіки Індонезії (РУРІ). Після розгрому сил РУРІ урядовими військами Мохаммад був заарештований та перебував в ув'язненні у Малангу від 1962 до 1964 року. У липні 1966 року був звільнений[10].
Пізніше брав активну участь у діяльності ісламських організацій, таких як Majlis Ta'sisi Rabitah Alam Islami и Majlis Ala al-Alami lil Masjid у Мецці, Оксфордський центр ісламських досліджень і Всесвітній мусульманський конгрес у Карачі[6]. Був засновником фонду «Рада з поширення ісламу в Індонезії». Критикував політику нового Сухарто, зокрема, підписав звернення 50 відомих державних і громадських діячів до уряду, що містило критику дій президента.
1967 року Натсір отримав почесний докторський ступінь з літератури від Ісламського університету Лівану, а 1980 року — Міжнародну премію короля Фейсала. 1991 року став почесним доктором двох малайзійських університетів — Національного університету Малайзії та Наукового університету Малайзії[11]. 1998 року Указом президента Індонезії Натсір був посмертно нагороджений Орденом «Зірка Республіки Індонезії» 2-го ступеню. 10 листопада 2008 року отримав звання Національного героя Індонезії[12].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
