Мови Канади

У Канаді використовується безліч мов, але офіційними та основними є англійська та французька мови. Згідно з переписом 2016 року англійська та французька мови є рідними для 56,0 % та 21,4 % канадців відповідно^[2]. Загалом 86,2 % канадців володіють англійською мовою, тоді як 29,8 % володіють французькою мовою^[3]. Відповідно до закону «Про офіційні мови» від 1969 року, англійська та французька мови мають офіційний федеральний статус в країні для всіх державних служб, включаючи суди, і все федеральне законодавство приймається на обох мовах. Нью-Брансвік — єдина канадська провінція, в якій англійська та французька мови конституційно закріплені як офіційні мови. Офіційна мова Квебеку — французька^[4], хоча Конституція провінції вимагає, щоб усі законодавчі акти приймалися як французькою, так і англійською мовами, а судові процеси могли вестись будь-якою мовою. Подібний конституційний захист діє в Манітобі.

Мови Канади
Офіційна мова	Англійська та Французька
Основні мови	Англійська та Французька
Автохтонні мови	Алгонкінські, Атабасканські, Інуїтські, Ірокезькі, Салішські, Вакашські
Регіональні мови	Інуктитут
Мови іммігрантів	Англійська, Французька, Мандаринська, Кантонська, Пенджабська, Іспанська, Тагальська, Арабська, Німецька, Італійська, Гінді, Португальська
Жестові мови	Американська жестова мова, Інуїтська жестова мова[en], Жестова мова північноамериканських народів, Квебекська жестова мова[en], Приморська жестова мова[en]
Розкладка клавіатури	US Canadian French QWERTY
Джерела	Statistics Canada[1]

Для сприяння більш точного моніторингу двох офіційних мов, перепис населення Канади збирає ряд демолінгвістичних дескрипторів, не занесених до переписів більшості інших країн, включаючи рідну мову, мову спілкування вдома, першу офіційну мову та мову роботи.

Мовне різноманіття Канади виходить за межі двох офіційних мов. У Канаді 4,7 мільйона людей (14,2 % населення) повідомили, що найчастіше вдома розмовляють мовою, відмінною від англійської чи французької, і 1,9 мільйона людей (5,8 % населення) повідомили, що регулярно розмовляють цією мовою, як другою (крім основної домашньої мови — англійської чи французької). Загалом, 20,0 % населення Канади повідомили, що вдома розмовляють мовою, відмінною від англійської чи французької мов. Для приблизно 6,4 мільйона людей іншою мовою була мова іммігрантів, якою розмовляли найчастіше або регулярно вдома, самостійно або разом з англійською чи французькою мовами, тоді як для більш ніж 213 000 людей іншою мовою була мова аборигенів. Нарешті, кількість людей, які повідомили про мову жестів як мову, якою розмовляють вдома, становила майже 25 000 осіб (15 000 найчастіше і 9 800 регулярно)^[5].

У Канаді багато мов корінних народів. У сукупності на них говорить менше одного відсотка населення. Близько 0,6 % канадців (або 200 725 осіб) заявляють про корінну мову як свою рідну мову^[6].

Географічний розподіл

Наступна таблиця детально описує кількість населення кожної провінції та території за рідною мовою, з загальнонаціональними підсумками, по результатам перепису населення Канади 2016 року.

Провінція/територія	Загальна чисельність населення	Англійська мова	%	Французька мова	%	Інші мови	%	Офіційна мова
Онтаріо	13 312 870	9 255 660	69,52 %	568 345	4,27 %	3 865 780	29,04 %	Англійська[7]
Квебек	8 066 555	718 985	8,91 %	6 377 080	79,06 %	1 173 345	14,54 %	Французька[4]
Британська Колумбія	4 598 415	3 271 425	71,14 %	71 705	1,56 %	1 360 815	29,59 %	Англійська (де-факто)
Альберта	4 026 650	3 080 875	76,51 %	86 705	2,15 %	952 785	23,66 %	Англійська
Манітоба	1 261 615	931 410	73,83 %	46 055	3,65 %	316 120	25,06 %	Англійська
Саскачеван	1 083 240	910 865	84,09 %	17 735	1,64 %	173 475	16,01 %	Англійська
Нова Шотландія	912 300	838 055	91,86 %	33 345	3,66 %	49 165	5,39 %	Англійська (де-факто)
Нью-Брансвік	736 280	481 690	65,42 %	238 865	32,44 %	25 165	3,42 %	Англійська, Французька
Ньюфаундленд і Лабрадор	515 680	501 350	97,22 %	3 020	0,59 %	13 035	2,53 %	Англійська (де-факто)
Острів Принца Едварда	141 020	128 975	91,46 %	5 395	3,83 %	7 670	5,44 %	Англійська (де-факто)
Північно-західні території	41 380	32 545	78,65 %	1 365	3,30 %	8 295	20,05 %	Чіпевайан, Крі, Англійська, Французька, Гвічин, Інуїннактун, Інуктитут, Інувіалуктун, Північний Слейві, Південний Слейві, Догриб[8]
Юкон	35 555	29 765	83,72 %	1 815	5,10 %	4 665	13,12 %	Англійська, Французька
Нунавут	35 695	11 745	32,90 %	640	1,79 %	24 050	67,38 %	Інуїтські мови (Інуктитут, Інуїннактун), Англійська, Французька[9]
Канада	34 767 255	20 193 340	58,08 %	7 452 075	21,43 %	7 974 375	22,94 %	Англійська, Французька

Джерело: Статистика Канади, Перепис населення за мовою, якою найчастіше і регулярно розмовляють вдома, віковими групами (всі), для Канади, провінцій та територій 2016 року^[10].

Дві офіційні мови

Домашня мова: динаміка використання мови у 1971—2006 роках

Мови – Статистика Канади.

Відсоток населення, яке найчастіше вдома розмовляє англійською, французькою або обома мовами, зменшився з 1986 року; зниження було найбільшим для французів. Частка населення, яке вдома не розмовляє ні англійською, ні французькою мовами, зросла. Географічно ця тенденція залишається постійною, оскільки використання англійської та французької мов зменшилося як в англомовних, так і у франкомовних регіонах країни. На графіку показано відсоток усього населення Канади, яке найчастіше вдома розмовляє офіційними мовами Канади з 1971 по 2006 рік^[11]. Примітно, що між «мовою, якою найбільше говорять вдома», «рідною мовою» та «першою офіційною мовою» є нюанси: дані збираються для всіх трьох, які разом дають більш детальну та повну картину використання мов в Канаді.

Вживання англійської мови

У 2011 році трохи менше 21,5 мільйона канадців (65 % населення), більшу частину часу вдома розмовляли англійською мовою, тоді як 58 % населення назвали англійську рідною мовою^[10]. Англійська мова — основна мова в Канаді, крім Квебеку та Нунавуту. Більшість канадців (85 % населення) можуть говорити англійською^[12]. Хоча англійська мова не є основною мовою в Квебеку, 36,1 % Квебекців може розмовляти англійською мовою^[13]. В національному масштабі франкофони мають в п'ять разів більше шансів розмовляти англійською мовою, ніж англофони — французькою — 44 % та 9 % відповідно^[14]. Лише 3,2 % англомовного населення Канади проживає в Квебеку — переважно в Монреалі^[15].

У 2011 році 28,4 мільйона канадців володіли англійською мовою, тоді як лише 21,6 мільйона канадців розмовляли нею вдома^[15].

Вживання французької мови

Див. також: Французька мова в Канаді

У 2011 році трохи більше 7,1 мільйона канадців найчастіше вдома розмовляли французькою мовою. З них близько 6,1 мільйона або 85 % проживали в Квебеку^[16]. Поза межами Квебеку найбільше франкомовне населення зустрічається в Нью-Брансвіку (в якому проживає 3,1 % франкофонів Канади) та в Онтаріо (4,2 %, які проживають переважно в східній та північно-східній частині провінції, а також у Торонто та Оттаві). Загалом 22 % населення Канади називають французьку рідною мовою, тоді як кожен третій канадець розмовляє французькою, а 70 % — одномовні англофони^[12]. У деяких інших провінціях існують маленькі франкомовні громади^[17].

У франко-канадців зростає етнічне різноманіття, яке все ще відстає від англомовних частин країни. У 2006 році 91,5 %  франкомовних квебекців вважали себе «французами» або «канадцями» за походженням. Внаслідок зростання імміграції, починаючи з 1970-х років, з країн, в яких французька мова є широко вживаною, 3,4 % квебекців зазначили, що вони мають гаїтянське, бельгійське, швейцарське, ліванське чи марокканське походження. Інші групи не франкомовних іммігрантів (ірландські католики, італійці, португальці та інші), також поколіннями асимілювались у франкомовну громаду. Ірландці, які почали приїжджати у Квебеку у 1830-х роках, були першою подібною групою, що пояснює, чому в Квебеку було п'ять прем'єр-міністрів ірландського етнічного походження: Джон Джонс Росс (1884—1887), Едмунд Джеймс Флінн (1896—1897), Данієль Джонсон-старший (1966—1968), П'єр-Марк Джонсон (1985) та Данієль Джонсон-молодший (1994).

У 1991 році через мовну асиміляцію франкофонів за межами Квебеку, понад мільйон канадців, які заявляли про англійську як свою рідну мову, мали французьке етнічне походження (перепис 1991 року).

Двомовність та багатомовність проти англо-французької двомовності

Здатність канадців розмовляти англійською та французькою мовами (1931–2001 роки). Здатність канадців розмовляти англійською та французькою мовами (1931–2001 роки).  Рівень двомовності (французька та англійська мови) в Квебеку та решта Канади (1941–2006 роки). Рівень двомовності (французька та англійська мови) в Квебеку та решта Канади (1941–2006 роки).

За даними перепису населення 2011 року, 98,2 % жителів Канади знають одну чи обидві офіційні мови країни^[12]. У період з 2006 по 2011 рік кількість осіб, які повідомили, що можуть розмовляти на обох офіційних мовах Канади, збільшилася майже на 350 000 до 5,8 мільйона. Рівень двомовності населення Канади збільшився з 17,4 % у 2006 році до 17,5 % у 2011 році^[5]. Зростання англо-французької двомовності в Канаді було пов'язано головним чином із збільшенням кількості квебекців, які повідомили про можливість розмовляти англійською та французькою мовами^[5].

Двомовність щодо неофіційних мов також зросла, більшість людей розмовляють англійською мовою, плюс мова іммігрантів, наприклад Пенджабі чи Мандаринська мова^[18].

Географічний розподіл англо-французької двомовності

Пропорційність двомовних канадців у Квебеку та іншій частині Канади порівняно із загальним розподілом населення (1941—2016 роки)

Рік	Двомовні канадці	% Квебек	% Інша частина Канади	Загальна кількість населення	% Квебек	% Інша частина Канади
1941[19][20]	1 472 858	59,9 %	39,5 %	11 506 700	29,0 %	71,0 %
1951[21]	1 727 400	60,1 %	39,9 %	14 009 400	28,9 %	71,1 %
1961[22]	2 231 200	60,0 %	40,0 %	18 238 200	28,8 %	71,2 %
1971[23]	2 900 150	57,4 %	42,6 %	21 568 310	27,9 %	72,1 %
1981[24]	3 681 955	56,1 %	43,9 %	24 083 495	26,4 %	73,6 %
1986[25]	4 056 155	54,9 %	45,1 %	25 022 005	25,8 %	74,2 %
1991[26]	4 398 655	54,9 %	45,1 %	26 994 045	25,2 %	74,8 %
1996[27]	4 841 320	55,0 %	45,0 %	28 528 120	24,2 %	75,8 %
2001[28]	5 231 575	55,6 %	44,0 %	29 639 030	24,0 %	76,0 %
2006[29]	5 448 850	55,4 %	44,6 %	31 241 030	23,8 %	76,2 %
2016[30]	6 251 485	57,9 %	42,1 %	34 767 255	23,2 %	76,8 %

Географічний розподіл двомовних канадців порівняно із загальним населенням Канади (1941–2006 роки) (дані в таблиці нижче) Географічний розподіл двомовних канадців порівняно із загальним населенням Канади (1941–2006 роки) (дані в таблиці нижче)  «Двомовний пояс». У більшій частині Канади переважає англійська чи французька мови. Лише в переривчастому «поясі», що простягається між північним Онтаріо та північним Нью-Брансвіком, та в кількох інших відокремлених районах, обидві мови регулярно змішуються.    Англійська мова    Англійська та французька мови («Двомовний пояс»)    Французька мова    Малонаселені території (< 0,4 людини на км2) «Двомовний пояс». У більшій частині Канади переважає англійська чи французька мови. Лише в переривчастому «поясі», що простягається між північним Онтаріо та північним Нью-Брансвіком, та в кількох інших відокремлених районах, обидві мови регулярно змішуються.    Англійська мова    Англійська та французька мови («Двомовний пояс»)    Французька мова    Малонаселені території (< 0,4 людини на км2)

Згідно з переписом 2011 року, 94,3 % квебекців володіють французькою мовою, та 47,2 % — англійською^[12]. Двомовність (з двох офіційних мов) значною мірою обмежується самим Квебеком і смугою території, яку іноді називають «двомовним поясом», що тягнеться на схід від Квебеку до північного Нью-Брансвіку та західної частини Оттави та північного сходу Онтаріо. 85 % двомовних канадців проживають у Квебеку, Онтаріо та Нью-Брансвіку^[12]. Більшість усіх двомовних канадців (57,4 %) є квебекцями^[12], а високий відсоток двомовного населення в іншій частині Канади проживає в безпосередній близькості від кордону Квебеку.

Аналогічно, двомовність в Квебеку зросла вище та швидше, ніж на решті території Канади. У Квебеку рівень двомовності збільшився з 26 % населення, здатного говорити англійською та французькою мовами в 1951 році, до 42,5 % у 2011 році^[12]. Станом на 2011 рік у решті Канади (крім Квебеку) рівень двомовності становив 7,5 % населення^[12].

Пропорції англо-французької двомовності

Англо-французька двомовність є найвищою серед представників локальних мовних меншин. Канадці дуже рідко вміють розмовляти лише офіційною мовою меншин свого регіону (французька за межами Квебеку або англійська в Квебеку). Лише 1,5 % канадців здатні розмовляти лише офіційною мовою меншини, і більшість з них (90 %) живуть у двомовному поясі^[31].

Як видно з наведеної нижче таблиці, показники двомовності значно вище серед осіб, які належать до групи мовної меншини для свого регіону Канади, ніж серед представників місцевої мовної більшості. Наприклад, у Квебеку близько 37 % двомовних канадців — франкофони, тоді як за межами Квебеку їх лише 4,5 % населення^[32].

Пропорції франко-англійської двомовності серед мовних груп^[33].

	Англофони	Франкофони	Алофони
Квебек	66,1 %	36,6 %	50,4 %
Інша Канада	7,1 %	85,1 %	5,7 %

Меншини офіційної мови

Франкомовні канадці за межами Квебеку і англомовні квебекці — меншини офіційної мови. Ці спільноти:

• Квебек = Англо-квебекці
•  Онтаріо = Франко-онтарійці
•  Манітоба = Франко-манітобці^[en]
•  Саскачеван = Франсаскуа^[en]
•  Альберта = Франко-альбертинці^[en]
•  Британська Колумбія = Франко-колумбійці^[en]
•  Юкон = Франко-юконці^[en]
• Північно-західні території = Франко-Тенуа^[en]
• Нунавут = Франко-нунавутці^[en]
•  Ньюфаундленд і Лабрадор = Франко-ньюфаундленці^[en]
•  Нью-Брансвік,  Острів Принца Едварда,  Нова Шотландія = Акадійці
•  Нью-Брансвік (Мадаваска) = Брейонці^[en]

Французька мова за межами Квебеку

Індекс безперервності мови представляє залежність між кількістю людей, які найчастіше вдома розмовляють французькою мовою, та кількістю людей, для яких французька — рідна мова. Індекс безперервності менше одного вказує на те, що французька має більше втрат, ніж здобутків. Поза межами Квебеку, Нью-Брансвік має найвищий коефіцієнт безперервності французької мови. Британська Колумбія та Саскачеван мають найнижчий коефіцієнт безперервності французької мови. З 1971 по 2011 рік загальний коефіцієнт безперервності французької мови за межами Квебеку знизився з 0,73 до 0,45. Спад був найбільшим у Манітобі, Саскачевані та Ньюфаундленді.

Коефіцієнт безперервності французької мови (1971—2011 роки)^[34]

Провінція/Територія	1971	1981	1991	1996	2001	2006	2011
Нью-Брансвік	0,92	0,93	0,93	0,92	0,91	0,91	0,89
Квебек	-	-	1,01	1,01	1,02	1,03	1,03
Нунавут	-	-	-	-	0,54	0,57	0,58
Канада	-	-	0,96	0,96	0,96	0,97	0,97
Онтаріо	0,73	0,72	0,63	0,61	0,60	0,60	0,57
Нова Шотландія	0,69	0,69	0,59	0,57	0,56	0,53	0,51
Острів Принца Едварда	0,60	0,64	0,53	0,53	0,48	0,49	0,47
Манітоба	0,65	0,60	0,49	0,47	0,46	0,45	0,42
Юкон	0,30	0,45	0,43	0,46	0,46	0,49	0,57
Північно-західні території	0,50	0,51	0,47	0,43	0,39	0,46	0,51
Ньюфаундленд і Лабрадор	0,63	0,72	0,47	0,42	0,42	0,36	0,46
Альберта	0,49	0,49	0,36	0,32	0,33	0,33	0,36
Саскачеван	0,50	0,41	0,33	0,29	0,26	0,26	0,26
Британська Колумбія	0,30	0,35	0,28	0,29	0,29	0,30	0,29

Унікальні для Канади неофіційні мови

Мови корінних народів

Докладніше: Канадське складове письмо та Індіанські мови

Канада має багато різноманітних мов корінних народів, якими більше ніде не говорять. У Канаді існує 12 мовних груп корінних народів, які складаються з понад 65 різних мов та діалектів, включаючи багато мов жестів^[35]. З них лише мови крі, інуктитут та оджибве мають велику кількість носіїв, які вільно володіють мовами, щоб вважатися життєздатними та вижити в довгостроковій перспективі^[36]. До колонізації багатомовність була поширеною серед корінних народів, які часто були кочовими. Однак система резервацій створила більш постійні осілі групи, які, як правило, вибирали лише одну зі своїх різних мов предків, щоб спробувати її зберегти в умовах посилення англізації^[37].

Дві території Канади надають офіційний статус рідним мовам. У Нунавуті, інуктитут та інуїннактун (відомі як мова інуїтів), є офіційними мовами поряд із національними — англійською та французькою мовами. Мовою інуктитут оформлюються написи на дорожніх знаках^[38][39]. У Північно-західних територіях існує одинадцять офіційних мов: чіпевайан, крі, англійська, французька, гвічин, інуїннактун, інуктитут, інувіалуктун, північний слейві, південний слейві, догриб^[9]. Дорожні знаки оформлюються лише англійською та французькою мовами; офіційний статус дає право громадянам отримувати послуги та мати справу з урядом цими мовами^[36].

Згідно з переписом 2011 року, менше одного відсотка канадців (213 485) повідомили про мову корінних народів, як про свою рідну мову, та менше одного відсотка канадців (132 920) повідомили про мову корінних народів, як про мову, якою вони спілкуються вдома^[40].

Враховуючи руйнування державних структур корінних народів, науковці зазвичай класифікують корінні народи Канади за регіонами на «культурні регіони» або по сім'ям корінних мов^[41]:

• Арктичний культурний регіон — (Ескімосько-алеутські мови)
• Субарктичний культурний регіон — (Мови на-дене — Алґські мови)
• Східний Вудлендский (Північно-східний) культурний регіон — (Алґські та Ірокезькі мови)
• Рівнинний культурний регіон — (Сіуанські мови)
• Культурний регіон північно-західного Плато — (Салішські мові)
• Культурний регіон північно-західного узбережжя — (Хайда, Цимшианські мови та Вакашські мови)

Мови корінних народів	Кількість носіїв мови	Рідна мова	Домашня мова
Крі	99 950	78 855	47 190
Інуктитут	35 690	32 010	25 290
Оджибве	32 460	11 115	11 115
Інну[en]	11 815	10 970	9 720
Чіпевайан[en]	11 130	9 750	7 490
Оджи-крі[en]	12 605	8 480	8 480
Мікмак	8 750	7 365	3 985
Дакота/Сіу	6 495	5 585	3 780
Атікамек	5 645	5 245	4 745
Блекфут	4 915	3 085	3 085
Тлічо або Догриб	2 645	2 015	1 110
Алгонквінська[en]	2 685	1 920	385
Керрієр[en]	2 495	1 560	605
Гітксан[en]	1 575	1 175	320
Чілкотін[en]	1 400	1 070	435
Північний Слейві[en]	1 235	650	650
Південний Слейві[en]	2 315	600	600
Малісіт[en]	790	535	140
Чипевіан[en]	770	525	125
Інуїннактун	580	370	70
Гвічин	570	355	25
Могавк[en]	615	290	20
Шусвап[en]	1 650	250	250
Нісгаа[en]Nisga'a	1 090	250	250
Тлінгітська	175	0	0
Інуїтська жестова мова[en]	47[42]	Невідомо	Невідомо

Джерело: Статистика Канади, Перепис переліку населення Федеральних виборчих округів 2006 року (наказ про представництво 2003 р.): Мова, мобільність та міграція, імміграція та громадянство, Оттава, 2007 рік, стор. 2, 6, 10^[35].

Піджини, змішані та торгові мови

У Канаді під час європейської колонізації, поселення, як правило, були мовно різноманітним та мінливими, оскільки культури, що користувалися різними мовами, зустрічалися та взаємодіяли. Потреба у спільних засобах спілкування між корінними жителями та новоприбулими з метою торгівлі та (в деяких випадках) шлюбів, спричинила розвиток гібридних мов. Ці мови, як правило, були сильно локалізованими. Ними розмовляла лише невелика кількість людей, які були здатні говорити іншою мовою. Локалізовані мови зберігалися короткий період часу, перш ніж їх знищили приїздом великої кількості постійних поселенців, які говорили англійською чи французькою мовами.

Мічиф

Мічиф (також відома як Мітчиф, Мечиф, Мічиф-Крі, Метиф, Метчиф та Французька крі) — змішана мова, що розвивалася в межах спільноти канадських метисів. В його основі лежать елементи крі, оджибве та французької мови. Сьогодні на Мічиф говорить менше 1000 осіб у Саскачевані, Манітобі та Північній Дакоті. На піку вживання, біля 1900 року, мовою Мічиф користувалося приблизно втричі більше людей.

Баскський піджин

Алгонквінсько-баскський піджин^[en] — піджин, який розвинувся у 16-му столітті з баскської мови у прибережних районах затоки Святого Лаврентія та протоки Бель-Айл в результаті контакту баскських китобоїв та місцевого алгонкінського населення^[43].

Чінукський жаргон

У Британській Колумбії, Юконі та на всьому Тихоокеанському північному заході на початку 19 століття з'явилася мова, що називається «Чінукський жаргон», яка була поєднанням чінукської мови, мов нутка, халкомелем, французької та англійської з використанням деяких слів і з інших мов^[44].

Жестові мови

Розповсюдження жестових мов в США та Канаді, за винятком АЖМ та Квебекської жестової мови.

Жестова мова північноамериканських народів    Інуїтська жестова мова    Гавайська жестова мова    Приморська жестова мова

Жестова мова Плато    Жестова мова Мартас-Віньярд    Жестова мова Геннікер    Жестова мова Сенді Рівер

Поряд із численними та різноманітними усними мовами, Канада також має декілька мов жестів. В даний час у Канаді — п'ять або більше мов жестів (ця кількість зростає з ймовірно того, що жестова мова північноамериканських народів — це насправді мовна сім'я з кількома мовами), що належать до чотирьох різних мовних сімей, серед яких: французька, британська та дві ізольовані (інуїтська та північноамериканська).

Як і у всіх мовах жестів у всьому світі, які розвивалися природним шляхом, це природні, людські мови, відмінні від будь-яких усних. Як така, американська жестова мова (на відміну від англійської жестової мови) — подібна до англійської не більше ніж російська^[45]. Деякі з присутніх тут мов були торговими піджинами, які спочатку використовувались як система спілкування через національні та мовні перешкоди, але з часом переросли у зрілі мови.

Мови жестів Канади мають вкрай обмежені права всередині країни в основному через дезінформацію населення щодо цього питання. Онтаріо є єдиною провінцією чи територією, яка формально використовує будь-яку мову жестів, сприяючи використовувати американську мову жестів, мову жестів Квебеку та «Мову жестів першої нації» лише у галузі освіти, законодавства та судочинства^[46].

Американська жестова мова

Найбільш розповсюджена мова жестів у Канаді — американська жестова мова. Її можна зустріти по всій країні в більшості англофонних регіонів. Зв'язок з англофонами Канади не обумовлено схожістю АЖМ та англійської мови, вони пов'язані з культурною схожістю та мовною історією (оскільки кілька слів АЖМ запозичені з англійської). Таким чином, АЖМ можна знайти і в районах, де англійська мова не є основною мовою, наприклад, Монреаль чи Нунавут. Американська жестова мова є частиною сім'ї французьких мов жестів, яка походить зі Східного узбережжя Сполучених Штатів Америки, та є поєднанням французької мови жестів та інших місцевих мов.

Квебекська жестова мова

Квебекська жестова мова^[en] або LSQ (Langue des signes québécoise) є другою найбільш розповсюдженою мовою жестів у країні. Використовується в основному в Квебеку та навколо нього, також можна зустріти в Онтаріо, Нью-Брансвіку та інших частинах країни, як правило, навколо франкофонних громад через історичні зв'язки з французькою мовою. Хоча приблизно 10 % населення Квебеку є глухими або мають проблеми зі слухом, лише 50 000 — 60 000 дітей використовують квебекську жестову мову як свою рідну мову. Квебекська жестова мова разом з американською жестовою мовою — частина родини французьких мов жестів. Таким чином, обидві мови є взаємнозрозумілими.

Приморська жестова мова

Приморська жестова мова — мова британської сім'ї жестових мов. Вона використовувалася як мова освіти для глухого населення у Новій Шотландії, Нью-Брансвіку та на острові Принца Едварда до того, як американська жестова мова стала популярною в середині 20 століття. Її все ще пам'ятають деякі літні люди, але це мова, яка може зникнути. Завдяки змішуванню мов у Приморських провінціях утворився унікальний діалект американської жестової мови. Точна кількість людей, які використовують приморську жестову мову, невідома.

Інуїтська жестова мова

Інуїтська жестова мова^[en], також відома як Inuiuuk — мова, яка критично зникає, так як залишилося близько 50 мовців. Це мовний ізолят і дослідники знайшли її лише в Нунавуті, проте є теорії, що вона поширюється по північному полярному колу^[42]. Про історію мови відомо мало, але докладаються зусилля для документування та пожвавлення мови^[47].

Канадські діалекти європейських мов

Канадська ґельська мова

Шотландською ґельською мовою розмовляло багато емігрантів, які селилися в окрузі Гленгаррі, Онтаріо та прибережних районах — переважно в долині річки Рестігуш в Нью-Брансвіку, в центрі і південно-східній частині острова Принца Едварда та по всій півночі Нової Шотландії — зокрема, острові Кейп-Бретон. Незважаючи на те, що канадський ґельський діалект^[en] в основному зник, регіональні анклави зберігаються. Вони в основному зосереджені в родинах, глибоко відданих кельтським традиціям. Наразі в Новій Шотландії 500—1000 носіїв діалекту, які вільно ним володіють та живуть переважно в північно-західній частині острова Кейп-Бретон. У Новій Шотландії були спроби запровадити «Ґельське занурення» за моделлю «Французького занурення». Крім того, формальне післявишівське вивчення ґельської мови та культури доступне в університеті Святого Франциска Ксав'єра (Антігоніш), університеті Святої Марії (Галіфакс) та університеті Кейп-Бретона.

Френглійська мова та Чіак

Френглійська мова — поєднує синтаксис англійської та французької мов, граматику та лексику, що утворює унікальну міжмовність. Хоча багато канадців ледве розмовляє французькою мовою, вони часто запозичують французькі слова у своїх реченнях. Це явище частіше зустрічається у східній половині країни, де спостерігається більша щільність франкофонного населення.

Одним із цікавих прикладів є Чіак, популярне поєднання акадійської французької та канадської англійської, але насправді безперечний різновид французької мови, яка є рідною для приморських провінцій (зокрема, Нью-Брансвік, який має численне акадійське населення).

Валлійська мова

Валлійці зустрічаються на Ньюфаундленді. Частково це є наслідком валлійських поселень з 17-го століття. Також був приплив близько 1 000 патагонських валлійців, які мігрували до Канади з Аргентини після Фолклендської війни 1982 року. Валлійські мігранти з Аргентини вільно володіють іспанською, а також англійською та валлійською мовами.

Акадійська французька мова

Акадійська французька мова — це унікальна форма канадської французької мови, яка містить не лише чітко виражені канадські фрази, але й морські терміни, англійські запозичені слова, мовні особливості, що зустрічаються лише у старих формах французької мови, а також у англійському діалекті приморських провінцій.

Канадський діалект української мови

Докладніше: Канадський діалект української мови

Канадський діалект української мови — діалект української мови, що утворився в середовищі перших двох хвиль української імміграції в Західну Канаду та їх нащадків. Діалект розвивався в певній ізоляції від носіїв мови у тодішній Австро-Угорщині та Російській імперії, а пізніше у Польщі та Радянському Союзі.

Російська мова духоборів

Громада духоборів Канади, особливо в Ґранд-Фолкс і Каслґар в Британській Колумбії, зберегла свій чіткий діалект російської мови. Він має багато спільного з південним діалектом російської мови, також має деякі спільні риси з українською. Версії цього діалекту вимирають у регіонах Грузії та Росії, де духобори розділилися на менші групи.

Банджі

Банджі — діалект англійської мови, що розвинувся в межах спільноти канадських метисів в районі річки Ред-Рівер у Манітобі. На цей діалект також вплинули мови крі та шотландська ґельська. Єдине академічне дослідження діалекту проводилося у 1989 році, на той час лише шість носіїв мови Банджі були живими.

Офіційна двомовність

Мовна політика федерального уряду

Двомовна табличка в Монреалі

Англійська та французька мови мають рівний статус у федеральних судах, Парламенті Канади та у всіх федеральних установах.

Громадськість має право, коли є достатній попит, отримувати послуги федерального уряду англійською чи французькою мовами. Іммігранти, які подають заяву на отримання канадського громадянства, зазвичай мають говорити англійською або французькою мовами.

Принципи двомовності в Канаді захищені в розділах 16-23 Канадської Хартії прав і свобод 1982 року:

• Французька та англійська мови однакові федеральні офіційні мови;
• Дебати в парламенті можуть відбуватися будь-якою офіційною мовою;
• Федеральні закони друкуються на обох офіційних мовах з рівними повноваженнями;
• Будь-хто може мати справу з будь-яким судом, заснованим Парламентом, будь-якою офіційною мовою;
• Кожна людина має право отримувати послуги від федерального уряду на свій вибір офіційної мови;
• Члени групи мов меншин однієї з офіційних мов, якщо їх вивчають і досі розуміють (тобто, володіють французькою мовою в більш англомовних провінціях, або навпаки) або отримують початкову шкільну освіту цією мовою, мають право навчати своїх дітей державній освіті на їхній мові.

Закон про офіційні мови Канади, вперше прийнятий у 1969 році та оновлений у 1988 році, надає англійській та французькій мовам рівний статус у всіх федеральних установах.

Мовна політика провінцій та територій Канади

Офіційна двомовність або багатомовність: Нью-Брансвік та три території

Нью-Брансвік та три території Канади надали офіційний статус більше ніж одній мові. У випадку з Нью-Брансвіком це означає ідеальну рівність. В інших випадках іноді визнання офіційних мов формальне, послуги офіційними мовами, крім англійської, обмежені.

Офіційні мови:

• Нью-Брансвік: англійська та французька. Нью-Брансвік офіційно двомовний з 1960-х. Офіційно двомовний статус провінції закріплений у Канадській Хартії прав і свобод з 1980-х років.
• Північно-західні території: чіпевайан, крі, англійська, французька, гвічин, інуїннактун, інуктитут, інувіалуктун, північний слейві, південний слейві, догриб^[8].
• Нунавут: інуїтські мови (інуктитут, інуїннактун), англійська, французька^[9].
• Юкон: англійська та французька.

Офіційно лише французька мова: Квебек

До 1969 року Квебек був єдиною офіційно двомовною провінцією Канади, і більшість державних установ функціонували на обох мовах. Англійська мова також використовувалася в законодавчих органах, урядових комісіях та судах. З прийняттям Хартії французької мови (також відомою як «Білль 101») Національною асамблеєю Квебеку в серпні 1977 року, французька мова стала єдиною офіційною мовою Квебеку. Однак Хартія французької мови перераховує певний набір мовних прав англійської мови та мов корінних народів, а державні служби доступні для певних громадян та в певних регіонах провінції англійською мовою. Крім того, низка судових рішень змусили уряд Квебеку збільшити кількість англомовних послуг, ніж передбачених первісними умовами Хартії французької мови. Регіональні установи регіону Нунавік на півночі Квебеку надають послуги на мовах Інуктитут та Крі.

Де факто лише англійська мова або обмежена кількість франкомовних послуг: інші вісім провінцій

Більшість провінцій мають закони, які визначають лише англійську мову або обидві мови (англійську та французьку) офіційними мовами законодавства та судів, але можуть мати положення щодо освіти та бюрократії.

Наприклад, в Альберті англійська та французька мови — офіційні мови дебатів у Законодавчій Асамблеї, але закони можуть бути виключно англійською мовою, і немає жодної юридичної вимоги, щоб вони перекладалися на французьку мову. Французька мова може використовуватися в деяких нижчих інстанціях, а освіта пропонується обома мовами, але бюрократичний апарат функціонує майже виключно англійською мовою. Тому, хоча Альберта офіційно не лише англомовна провінція, англійська має фактично вищий статус, ніж французька мова. Провінції Онтаріо та Манітоба подібні Альберті, але дозволяють отримати більше послуг французькою мовою на місцевому рівні.

Див. також

• Портал «Канада»

• Рух за суверенітет Квебеку
• Населення Канади

Примітки

1. The percentage figures cited in this chart are the top languages spoken as a home language in Canada, shown as a percentage of total single responses. Source: Statistics Canada, 2006 Census Profile of Federal Electoral Districts (2003 Representation Order): Language, Mobility and Migration and Immigration and Citizenship. Ottawa, 2007, pp. 6–10. Data available online at: Detailed Language Spoken Most Often at Home. 2006 Census of Canada: Topic-based tabulations. Statistics Canada. 8 квітня 2008. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 5 квітня 2020.(англ.)
2. Government of Canada, Statistics Canada (2 серпня 2017). Language Highlight Tables, 2016 Census - Mother tongue by age (Total), % distribution (2016) for the population excluding institutional residents of Canada, provinces and territories, 2016 Census – 100% Data. www12.statcan.gc.ca. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 5 квітня 2020.(англ.)
3. Government of Canada, Statistics Canada (2 серпня 2017). Language Highlight Tables, 2016 Census - Knowledge of official languages by age (Total), % distribution (2016) for the population excluding institutional residents of Canada, provinces and territories, 2016 Census – 100% Data. www12.statcan.gc.ca. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.(англ.)
4. Office Québécois de la langue francaise. Status of the French language. Government of Quebec. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 5 квітня 2020.(англ.)
5. Linguistic Characteristics of Canadians [Архівовано 31 жовтня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
6. Mother Tongue — Detailed Aboriginal Languages (85), Languages Spoken Most Often at Home — Detailed Aboriginal Languages (85), Other Languages Spoken Regularly at Home — Aboriginal Languages (12), Age Groups (13A), Sex (3) and Area of Residence (6) for the Population Excluding Institutional Residents of Canada, Provinces and Territories, 2011 Census [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.](англ.)
7. About Ontario [Архівовано 8 січня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
8. Languages Overview. Northwest Territories Education, Culture and Employment. Government of the Northwest Territories. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 07 квітня 2020.(англ.)
9. Consolidation of (S.Nu. 2008, c.10) (NIF) Official Languages Act [Архівовано 29 лютого 2020 у Wayback Machine.](англ.)
10. Mother tongue by age (Total), 2016 counts for the population excluding institutional residents of Canada, provinces and territories, 2016 Census – 100% Data [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.](англ.)
11. Зважаючи на великі розбіжності в даних як для обох офіційних мов, так і для жодної мови у 1971 та 1981 роках, доцільно припустити, що спосіб, яким збирали дані за ці роки, відрізнявся від 1986—2006 років
12. Population by knowledge of official languages, age groups (total), 2011 counts, for Canada, provinces and territories [Архівовано 6 листопада 2017 у Wayback Machine.](англ.)
13. La dynamique des langues en quelques chiffres: Tableaux [Архівовано 7 грудня 2016 у Wayback Machine.](фр.)
14. Marmen, Louise and Corbeil, Jean-Pierre, "New Canadian Perspectives, Languages in Canada 2001 Census, " Library and Archives Canada Cataloguing in Publication, Statistics Canada Cat. No. Ch3-2/8-2004, (Canadian Heritage, 2004), pg. 60.
15. Census Data Navigator [Архівовано 15 лютого 2020 у Wayback Machine.](англ.)
16. French and the francophonie in Canada [Архівовано 29 квітня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
17. Population by knowledge of official language, by province and territory (2011 Census) [Архівовано 14 січня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
18. Bilingualism growing, but not in French and English [Архівовано 14 вересня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
19. Dominion Bureau of Statistics, «Table II. Percentage Distribution of the Population Classified According to Sex, by Official Language, For Canada and the Provinces, 1941,» Eighth Census of Canada, 1941.
20. Series A2:Population of Canada, by province, census dates, 1851 to 1976 [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (retrieved, July 19, 2010).
21. Dominion Bureau of Statistics, «Table 54. Population by a) official language and sex, and b) mother tongue and sex, for provinces and territories, 1951,» Ninth Census of Canada.
22. Statistics Canada, «Table 64. Population by a) official language and sex, and b) mother tongue and sex, for provinces and territories, 1961,» 1961 Census of Canada, Catalogue:92-549, Vol: I — Part: 2.
23. Statistics Canada, «Table 26. Population by A) Official Language, B) Language Most Often Spoken at Home, and Sex, For Canada and Provinces, 1971,» 1971 Census of Canada, Catalogue 92-726 Vol: 1-Part:3.
24. Statistics Canada, «Table 3. Population by Selected Mother Tongues, age groups and sex, Showing Official Language and Home Language for Canada and Provinces, Urban and Rural, 1981,» 1981 Census of Canada, Catalogue 92–910 (Volume 1).
25. Statistics Canada, "Table 7. Population by Official Languages and Sex, for Canada, Provinces and Territories, 1986 Census — 20 % Sample Data, " 1986 Census, Catalogue 93–103.
26. Statistics Canada, "Table 1A. Population by Knowledge of Official Languages and Sex, for Canada, Provinces and Territories, 1991 — 20 % Sample Data, " 1991 Census, Catalogue 93–318.
27. Statistics Canada, "Table 1. Selected Characteristics for Census Subdivisions, 1996 Census — 100 % Data and 20 % Sample Data, " 1996 Census, Catalogue 95-186-XPB.
28. Statistics Canada, Languages, Mobility and Migration, 2001 — Provinces and Territories in Canada (table), 2001 Census of Population (Provinces, Census Divisions, Municipalities) (Database), Using E-STAT (Distributor). [Архівовано 1 червня 2018 у Wayback Machine.].
29. Statistics Canada, Cumulative Profile, 2006 — Provinces and Territories in Canada (table), 2006 Census of Population (Provinces, Census Divisions, Municipalities) (database), Using E-STAT (distributor), [Архівовано 1 червня 2018 у Wayback Machine.].
30. Knowledge of official languages by age (Total), 2016 counts for the population excluding institutional residents of Canada, provinces and territories, 2016 Census – 100% Data. Statistics Canada. 2 серпня 2007. Архів оригіналу за 15 лютого 2020.(англ.)
31. Statistics Canada. «Cumulative Profile, 2006 — Canada (308 electoral districts)» (table), 2006 Census of Population (Federal Electoral Districts, 2003 Representation Order) (database), using E-STAT (distributor) [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
32. O'Keefe, Michael, «Francophone Minorities: Assimilation and Community Vitality, second edition», New Canadian Percpectives, Canadian Heritage, (Cat. no. CH3-2/2001), 2001.
33. Bilingualism Rate in Canada, Site for Language Management in Canada. SLMC. Архів оригіналу за 13 лютого 2009. Процитовано 8 квітня 2020.(англ.)
34. Tableau 3.5 Indices de continuité linguistique 1 de la population francophone, recensements 1991–2011 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 жовтня 2003. Процитовано 8 квітня 2020.(фр.)
35. Aboriginal languages. Statistics Canada. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 09 квітня 2020.(англ.)
36. Gordon, Raymond G Jr. (2005). Ethnologue: Languages of the world (Web Version online by SIL International, formerly known as the Summer Institute of Linguistics) (вид. 15). Dallas, TX: SIL International. ISBN 1-55671-159-X. З 2015 року висуваються вимоги визнати всі мови корінних народів офіційними мовами Канади.
37. McLead, Neal. (2000). Plains Cree Identity: Borderlands, Ambiguous Genealogies and Narrative Irony (PDF). The Canadian Journal of Native Studies. Dallas, TX: SIL International. XX (2). Архів оригіналу (PDF) за 14 жовтня 2014. Процитовано 09 квітня 2020. {{cite journal}}: Недійсний |dead-url=dead (довідка)(англ.)
38. What are the Official Languages of Nunavut. Office of the Languages Commissioner of Nunavut. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 9 квітня 2020. {{cite web}}: Недійсний |dead-url=live (довідка)(англ.)
39. Official Languages Act, SNu 2008, c 10 [Архівовано 14 березня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
40. Population by Aboriginal mother tongue, Aboriginal language spoken most often at home and Aboriginal language spoken on a regular basis at home, for Canada, provinces and territories [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.](англ.)
41. Handbook of the North American Indians. Смітсонівська установа. 2008. с. 1. ISBN 978-0-16-004574-5. Архів оригіналу за 24 жовтня 2018. Процитовано 09 квітня 2020. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)(англ.)
42. Schuit, Joke; Baker, Anne; Pfau, Roland. Inuit Sign Language: a contribution to sign language typology. Universiteit van Amsterdam. Архів оригіналу за 2 листопада 2015. Процитовано 9 квітня 2020.(англ.)
43. Bakker, Peter (1989). 'The Language of the Coast Tribes is Half Basque': A Basque-American Indian Pidgin in Use between Europeans and Native Americans in North America, ca. 1540-ca. 1640. Anthropological Linguistics. 31 (3/4): 117—147. JSTOR 30027995. Архів оригіналу за 25 вересня 2019. Процитовано 13 квітня 2020.(англ.)
44. Mike Cleven. Chinook Jargon website. Cayoosh.net. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 13 квітня 2020.(англ.)
45. Lewis, M. Paul (2013). Simons, Gary F.; Fennig, Charles D. (ред.). American Sign Language. Ethnologue: Languages of the World, Seventeenth edition. SIL International. Архів оригіналу за 9 березня 2013. Процитовано 13 квітня 2020.(англ.)
46. Province of Ontario (2007). Bill 213: An Act to recognize sign language as an official language in Ontario. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 13 квітня 2020.(англ.)
47. Signs of changing times: Deaf Nunavummiut working to improve quality of life. Northern News Services Online. 27 лютого 2013. Архів оригіналу за 07 січня 2016. Процитовано 15 квітня 2020.(англ.)