Миколай (Ярушевич)

Митрополит Миколай (світське ім'я Борис Дорофеевич Ярушевич; 13 січня 1892, Ковно — †13 грудня 1961, Москва) — православний єпископ, митрополит Коломенський і Крутицький Російської Православної Церкви у 1944–1960 р.. Лауреат Макаріївської премії.

Миколай Ярушевич Борис Дорофеєвич Ярушевич
Митрополит Крутицький і Коломенський
28.01.1944 — 19.09.1960
Церква:	Російська православна церква
Попередник:	Петро (Полянський)
Наступник:	Пітирим (Свиридов)
Альма-матер:	Санкт-Петербурзька духовна академія
Науковий ступінь:	доктор богослов'я
Діяльність:	православний священник
Народження:	13 січня 1892(1892-01-13) Ковно
Смерть:	13 грудня 1961(1961-12-13) (69 років) Москва
Похований:	Троїце-Сергієва Лавра
Священство:	єпископ
Нагороди:
Макаріївська премія
Миколай у Вікісховищі

Біографія

Народився 13 січня 1892 року у м. Каунас в родині білоруського священика. У 1908 р. з переведенням батька у до м. Санкт-Петербург він закінчив середню школу, вчився в університеті м. Санкт-Петербург і у духовної академії.

23 жовтня 1914 року прийняв чернецтво з іменем Микола. 24 жовтня 1914 р. — ієродиакон, 25 жовтня — ієромонах. Після рукоположення в священство у 1914–1915 р. Першої світової війни служив на лінії фронту, але через важку хворобу почав викладати у Санкт-Петербурзькій духовної семінарії. З грудня 1916 р. — настоятель церкви св. Миколая у Миколаївській дитячій лікарні. З грудня 1918 р. — настоятель Петропавлівського собору м. Петергоф. 14 грудня 1919 р. — призначили його на посаду архімандрита Санкт-Петербурзької Олександро-Невської Лаври.

27 березня 1922 року Патріарх Тихон призначив його вікарієм Санкт-Петербургу. 7 квітня 1922 р. відбулася його хіротонія в єпископи Петергофу. У лютому 1923 р. був засланий до селища Усть-Кулом Зирянського краю Росії, де в важких умовах він проводить три роки.

У 1935 р. він отримав звання архієпископа Петергофу. У 1936–1940 р. управляв Псковською і Новгородською єпархією. З 1940 р. — архієпископ Волинський і Луцький (від 9 березня того ж року — митрополит Волинський і Луцький), отримав звання Патріаршого Екзарха західних областей України та Білорусі. З 15 липня 1941 р. — митрополит Київський й Галицький, екзарх України.

У 1944 р. — митрополит Крутицький (і з 22 березня 1947 року — Коломенський).

Патріарх Алексій (Сіманський) зліва, митрополит Миколай (Ярушевич) зправа

Помер 13 грудня 1961 року у Боткінській лікарні після нападу стенокардії. Похований в крипті Смоленської церкви після похоронів в Троїце-Сергієвій лаврі.

Митрополит РПЦ МП Миколай про Йосипа Сталіна:

У нашому вожді віруючі разом з усією країною знають найбільшого з людей, яких народжувала наша країна, що з'єднав у своїй особі всі якості згаданих вище наших російських богатирів і великих полководців минулого; бачать втілення всього найкращого і світлого, що становить священний духовний спадок російського народу, заповіданий предками: у ньому нерозривно поєднувалися в єдиний образ полум'яна любов до Батьківщини і народу, найглибша мудрість, сила мужнього, непохитного духу і батьківське серце. Як у військовому вожді, в ньому злилося геніальна військова майстерність з найміцнішою волею до перемоги… Ім'я Йосипа Віссаріоновича Сталіна, оточене величезною любов'ю всіх народів нашої країни, — стяг слави, процвітання, величі нашої Батьківщини.

— "Журнал Московской Патриархии", 1944 г., № 1

Був першим Головою Відділу зовнішніх церковних зносин: з квітня 1946 до червня 1960 року. У серпні - на початку вересня 1945 року здійснив поїздку до Франції, де виконав місію по приєднанню митрополита Євлогія (Георгієвського) і його вікаріїв Західноєвропейського Екзархату (в юрисдикції Константинопольського патріархату) і митрополита Серафима (Лук'янова)) до Московського Патріархату^[1]. У книгах ОУН названий «відомомим вислужником КҐБ»^[2]

Джерела та література

• С. І. Білокінь. Миколай [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 655. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• «Златоуст XX века: Митрополит Николай (Ярушевич) в воспоминаниях современников», м. СПб., 2003 р.;(рос.)
• Чумаченко Т. А., «Поразила всех нас, как громом, отставка митрополита Николая (Крах одной церковной карьеры)», 1960 р., «Исторический архив», 2008 р., № 1 — С.47—68.(рос.)

Посилання

• Сайт, посвящённый митрополиту Николаю [Архівовано 3 липня 2006 у Wayback Machine.]
• Николай (Ярушевич) На сайте Русское Православие
• Николай (Ярушевич Борис Дорофеевич) [Архівовано 30 листопада 2012 у Wayback Machine.] На сайте Православного Свято-Тихоновского Богословского Института
• Митрополит Николай (Ярушевич) [Архівовано 19 серпня 2007 у Wayback Machine.] Воспоминания архиепископа Василия Кривошеина о митрополите Николае и биография последнего
• Воспоминания архиепископа Василия (Кривошеина) об увольнении м-та Николая [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Краснов-Левитин, Анатолий Эммануилович В поисках нового града [Архівовано 12 березня 2007 у Wayback Machine.] (Воспоминания о увольнении и кончине м-та Николая)
• Церковный Некрополь. Митрополит НИКОЛАЙ (Ярушевич) [Архівовано 24 жовтня 2010 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Митрополит Николай. Наше пребывание во Франции. // ЖМП. 1945, № 10, стр. 14—25.
2. УКРАЇНСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ Рух у боротьбі з НКВД - КґБ (PDF) (українська) . ВИДАННЯ ОРГДНІЗДШЙНО-НДДРОВОІ РЕФЕРЕНТУРИ. 1958. Архів оригіналу (PDF) за 14 травня 2021. Процитовано 13 серпня 2020.