Майкл Арлен

Майкл Арлен (англ. Michael Arlen, вірм. Մայքլ Արլեն; 16 листопада 1895, Русе, Болгарія — 23 червня 1956, Нью-Йорк, США) — англійський письменник вірменського походження, справжнє ім'я та прізвище якого Тигран Гуюмджян (вірм. Տիգրան Գույումճյան).

Майкл Арлен
Ім'я при народженні	зах-вірм. Տիգրան Գույումճեան англ. Dikran Sarkis Kouyoumdjian
Народився	16 листопада 1895(1895-11-16)[1][2][…] Русе, Болгарія[3]
Помер	23 червня 1956(1956-06-23)[1][2][…] (60 років) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[3] ·злоякісна пухлина
Поховання	Ґолдерс-Ґрін (крематорій)[4]
Країна	Велика Британія[3]
Національність	вірмени[3]
Місце проживання	Англія[3] Пловдив
Діяльність	есеїст, письменник, драматург, прозаїк-романіст
Alma mater	Малверн-коледжd і Единбурзький університет
Заклад	The New Aged і Daily Express[3]
Мова творів	англійська
Роки активності	з 1916
Жанр	драма
У шлюбі з	Atalanta Mercatid[5]
Діти	Michael J. Arlend
Майкл Арлен у Вікісховищі

Біографія

Дитинство і юність

Майкл Арлен народився 16 листопада 1895 року у вірменській торговій сім'ї із болгарського міста Русе. Він був наймолодшою дитиною в сім'ї, де, крім нього, було ще четверо дітей (хлопчики: Тагавор, Крикор, Рубен і дівчинка Ахавні). У 1897 році, рятуючись від переслідування вірмен в Османській імперії, Куюмджяни переїхали до міста Пловдів, в якому голова сімейства Саркіс Куюмджян заснував торгову компанію. На початку 1901 року Саркіс, розуміючи, що Болгарія може бути втягнута у війну, вирішив перевезти сім'ю в прибережне англійське місто Саутпорт, розташоване у графстві Ланкашир.

В Англії Тигран закінчив коледж Малверн. Незважаючи на бажання батьків про навчання сина в Оксфорді, він вступив на медичний факультет Единбурзького університету. Через кілька місяців, зрозумівши, що зробив помилку, Тигран залишив Едінбург і з надією стати письменником подався до Лондона. Саме тоді він познайомився з майбутніми знаменитими побратимами по перу Олдосом Хакслі, Девідом Гербертом Лоуренсом, Джорджем Муром.

В 1914 через рік після його переїзду в Лондон почалася Перша світова війна. Становище Тиграна, який залишався підданим Болгарії, що приєдналася до Центральних держав, ускладнилося. До нього почали ставитися насторожено і недовірливо, у результаті він міг отримати британське громадянство, не змінивши своє прізвище.

Творча діяльність

Літературна кар'єра Тиграна Куюмджяна розпочалася у 1916 році. Саме з цього року під ім'ям, наданим при народженні, він почав писати свої перші твори. Спочатку Тигран друкувався в Лондоні в вірменському періодичному виданні «Арарат», після чого його роботи стали публікуватися у британському тижневику «Нове століття». Для цих двох журналів Тигран писав есе, рецензії на книги, оповідання і навіть один короткий сценарій.

Працюючи у цих виданнях, Тигран створив низку творів під загальною назвою «Лондонські записки», а 1920 року малим тиражем вийшла збірка його робіт, підписаних ним псевдонімом Майкл Арлен. З цього моменту Тігран почав підписуватись як Майкл Арлен. У 1922 році він отримав британське громадянство і вже юридично змінив своє ім'я та прізвище Тігран Кумджян на Майкл Арлен.

На початку двадцятих років Арлен написав роман «Зелений капелюх», після видання якого в 1924 він отримав всесвітню популярність (російський переклад опублікований в 1926). Через 4 роки роман був екранізований у Голлівуді, головні ролі виконали зоряний першої величини Грета Гарбо та Джон Гільберт. З того часу жоден його літературний твір не зміг повторити успіх «Зеленого капелюха». Арлена всіляко вітав Девід Лоуренс, шанував Скотт Фіцджеральд і недолюблював Ернест Хемінгуей, тому що в одному своєму оповіданні той іронічно вивів ще невідомого Хемінгуея під справжнім ім'ям.

Громадська діяльність

У 1928 році Майкл Арлен одружився з графиною Аталанте Меркаті і переїхав на постійне місце проживання в Канни (Франція). Тут у 1930 та 1933 роках у нього народилися син Майкл та дочка Венеція.

У 1939 році, з початком Другої світової війни, бажаючи зробити свій внесок у справу захисту Великобританії, Арлен повернувся до Англії, а його дружина Аталанта вступила до «Червоного хреста». Цього ж року він написав свою останню книгу «Летючий голландець», де критикува третій рейх та його політику.

В 1940 Арлен був призначений на посаду начальника зв'язку з громадськістю при комітеті цивільної оборони. Однак через рік через те, що в Палаті громад його лояльність Великобританії була поставлена під сумнів, Майкл був змушений залишити пост і перебратися в Америку. У Арлен оселився у Нью-Йорку, де 23 червня 1956 року помер від раку.

Майкл Арлен залишив по собі безліч книг та п'єс, за його сценаріями було знято близько тридцяти фільмів, кілька з яких отримали кінопремії «Оскар».

Примітки

1. Encyclopædia Britannica

   d:Track:Q5375741
2. SNAC — 2010.

   d:Track:Q29861311
3. Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.

   d:Track:Q164396d:Track:Q124405912d:Track:Q6429958d:Track:Q2657718
4. Find a Grave — 1996.

   d:Track:Q63056
5. Kindred Britain

   d:Track:Q75653886