Лиман (озеро, Чорноморський район)

Лиман або Караджа (рос. Лиман, Караджа, крим. Liman, Лиман, Qaraca, Къараджа) — солоне озеро, розташоване на південному заході Чорноморського району і Тарханкутського півострова; 5-те за площею в районі. Площа водного дзеркала — 1.36 км². Тип загальної мінералізації — солоне. Походження — лиманне. Група гідрологічного режиму — безстічне.

Лиман
озеро Лиман (праворуч), далі — Караджинська бухта і мис Прибійний, озеро Великий Кипчак в зліва озеро Лиман (праворуч), далі — Караджинська бухта і мис Прибійний, озеро Великий Кипчак в зліва
45°22′40″ пн. ш. 32°31′16″ сх. д.
Розташування
Країна	Україна[1] і  Росія
Регіон	Чорноморський район[1]
Розташування	Чорноморський район, Крим
Прибережні країни	Україна
Геологічні дані
Тип	солоне
Група озер	Тарханкутська група озер
Розміри
Площа поверхні	1,36 км²  км²
Глибина середня	1,0 м  м
Глибина макс.	2,00 м  м
Довжина	1,6 км  км
Ширина	1,6 км  км
Вода
Басейн
Інше
Міста та поселення	Чорноморське
Geonames	703070
Код ДВР Росії	21010000111106300000360
Лиман (озеро, Чорноморський район) (Україна)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лиман (значення).

Географія

Входить до Тарханкутської групи озер. Довжина — 1,6 км. Ширина: середня — 1,6 км, найбільша — 1,2 км. Глибина: середня — 1 м, найбільша — 2 м. Висота над рівнем моря — 0,4 м. Озеро використовується в рекреації: влітку є локальним центром віндсерфінгу. Найближчий населений пункт — село Оленівка, розташоване навколо озера.

Озеро відокремлене від Караджинської бухти вузьким пересипом. Утворилося в результаті затоплення морем пригирлових частин балок і відшнуровуванням їх від моря піщано-черепашковими пересипами. Пересип озера до теперішнього часу геологічно повністю не склалався, збереглися пониження, які проривають під час штормів у морі^[2]. Дно озера вкрите 5-35-сантиметровим шаром високомінералізованої грязі.

Середньорічна кількість опадів — менше 350 мм. Основне джерело живлення — поверхневі і підземні води Причорноморського артезіанського басейну. Рівень води в залежності від сезону значно коливається.

Примітки

1. GEOnet Names Server — 2018.

   d:Track:Q1194038
2. Матеріали до археологічної карти Криму (випуск 2). Т. Н. Смекалова (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 липня 2014. Процитовано 21 червня 2014.

Джерела і посилання

1. ДНВП Картографія. Атлас Криму, 2004 р.
2. ДНВП Картографія. Атлас географії України, 2003 р.
3. На сайті Рескомводгоспу АРК^{[недоступне посилання з квітня 2019]}