Loading AI tools
Лежа́йськ (Лєжайск, пол. Leżajsk) — місто в Південно-Східній Польщі, у долині річки Сян. Адміністративний центр Лежайського повіту Підкарпатського воєводства.
Лежайськ Leżajsk | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Вежа на площі Ринок | ||||
Основні дані | ||||
50°16′ пн. ш. 22°26′ сх. д. | ||||
Країна | Польща | |||
Регіон | Підкарпатське воєводство | |||
Засновано | імовірно орієнтовно XII століття | |||
Перша згадка | 1346 | |||
Магдебурзьке право | 1397 | |||
Площа | 20,58 км² | |||
Населення | ▬ 13 990 (01.01.2018) | |||
· густота | 689 (2008[1]) осіб/км² | |||
Висота НРМ | 178 м | |||
Міста-побратими | Чортків, Новояворівськ | |||
Телефонний код | (48) 17 | |||
Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 | |||
Номери автомобілів | RLE | |||
GeoNames | 766332, 7532578 | |||
OSM | ↑449368 ·R (Лежайський повіт) | |||
SIMC | 0974400 | |||
Поштові індекси | 37-300 | |||
Міська влада | ||||
Вебсайт | lezajsk.um.gov.pl | |||
Мапа | ||||
| ||||
| ||||
Лежайськ у Вікісховищі |
Вперше «Ланжайсько» згадане у 1354 році, як існуючий населений пункт, що свідчить про його давньоруське походження. В цьому році, після завоювання Русі, краківський король Казимир III передав містечко Івану Пакославу. Давньоруське городище Лежайська оточене іншими пригородами цього ж часу — Гедлярова, Сарина, Тарновця, Руди.[2]
Спочатку поселення було королівщиною. 1397 року король Ягайло надав права міста. 1424 року місто стало центром Лежайського староства. В 1498, 1500, 1509, 1519, 1524 роках зазнавало татарських нападів, руйнації. 1534 року староство викупила королева Бона Сфорца.
1 квітня 1937 року межі міста розширено за рахунок села Ґіллерсгоф, вилученого із ґміни Ґєдлярова Ланцутського повіту[3].
Під час Другої світової війни в місті діяла делегатура Українського допомогового комітету[4].
У 1905 році в Лежайську було засноване українське товариство «Просвіта». Для потреб товариства незаможній швець Комарницький подарував свою власну ділянку у центрі міста, на якій у 1913 році постав грандіозний Народний дім, збудований за проектом відомого архітектора Лева Шелевича. Народний дім освятили 16 листопада 1913 року.
З нагоди цих урочистостей львівська українська газета «Руслан» в кінці листопада 1913 року писала: "У неділю 16 листопада Лежайськ відзначав своє велике національне свято — посвячення Народного Дому. Прибуло багато гостей з Ланцюта, Ряшева, Бжеська, Розвадова, Рудника і, навіть, з Острова. Приїхало також кільканадцять членів львівського товариства «Сокола ІІІ» в одностроях і з прапором. Було також 50 місцевих членів «Сокола» з сусіднього Дубна.[5]
У Народному домі до 1939 році був найбільший актовий зал Лежайська, тому його часто орендували для своїх заходів євреї та поляки.
В Народному Домі від початку його ужитку і до липня 1944 року діяли: читальня і філія «Просвіти», бібліотека для дітей та дорослих, кооператив «Самопоміч» з двома крамницями, осередок «Рідної школи», товариство «Сільський господар», спортивне товариство «Луг», аматорський театр, церковний та просвітянський (чоловічий, жіночий і мішаний) хор, дитячий садок, музичні та танцювальні колективи, ресторан.
У серпні 1939 року польська влада розпустила читальню і філію «Просвіти», а Народний Дім було закрито, на його дверях почеплено пломби. Під час німецької окупації діяльність читальні і філії «Просвіти» заборонили. Німецькі окупанти дозволили лише діяльність «Освітнього товариства».[5]
У 1939 році в місті проживало 6100 мешканців, з них 400 українців, 3850 поляків і 1850 євреїв[6]. Місто входило до Ланьцутського повіту Львівського воєводства.
1945 року відповідно до «Угоди про взаємний обмін населенням у прикордонних районах» більшість українського населення Лежайська була виселена в СРСР. Українці були переселені в населені пункти Станіславської області (нині Івано-Франківської) — вивезено 223 особи (69 сімей)[7].
Сучасна будівля греко-католицької церкви Успіння Богородиці в Лежайську збудована в 1831 році на місці давніших церков, була парафіяльною церквою Каньчузького деканату Перемишльської єпархії і мала 507 парафіян у місті. До парафії належали також села Старе Місто, Прихоєць, Седлянка, Лукова, Віравиці, Єльна, Янда, Руда, Ґідлярева, Гутисько, Козярня і місто Соколів; парафія налічувала 1558 парафіян[8]. З 1842 р. у складі парафії перераховуються також села Сажина і Береза, з 1848 р. — Требось.
Після Першої світової війни церква стала осідком Лежайського деканату Перемишльської єпархії. У 1937 р. в місті налічувалося 584 греко-католики, у парафії — 1858 парафіян[9]. Після виселення українців і заборони греко-католицької церкви використовується римо-католиками і є костелом Ісуса Милосердного для дітей та молоді.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[10][11]:
Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 6946 | 1371 | 4940 | 635 |
Жінки | 7566 | 1255 | 4717 | 1594 |
Разом | 14512 | 2626 | 9657 | 2229 |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.