Loading AI tools
російський юрист, громадський діяч і літератор З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Анато́лій Федорович Ко́ні (28 січня (9 лютого) 1844, Санкт-Петербург — 17 вересня 1927, Ленінград) — російський юрист, громадський діяч і літератор, дійсний таємний радник, член Державної ради, почесний академік Петербурзької АН (1900). Професор Петербурзького університету (1918—1922). Видатний судовий оратор. 1878 року суд під головуванням Коні виніс виправдальний вирок у справі Віри Засулич.
| Коні Анатолій Федорович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 28 січня (9 лютого) 1844, 9 лютого 1844[1] або 29 січня (10 лютого) 1844[1] Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер | 17 вересня 1927 (83 роки) або 27 вересня 1927[1] (83 роки) Ленінград, РСФРР, СРСР |
| Поховання | Літераторські мостки |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} РСФРР.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | правник, суддя, державний діяч, громадський діяч, літератор, оратор, викладач університету |
| Alma mater | Училище Святої Анниd, Друга Санкт-Петербурзька гімназія і юридичний факультет Московського університетуd |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Членство | Академія наук СРСР |
| Посада | член Державної ради Російської імперії[d] |
| Конфесія | православна церква |
| Батько | Коні Федір Олексійовичd |
| Мати | Irina Semenovna Konid |
| Брати, сестри | Yevgeny Konid |
| Нагороди |      |
Анатолій Федорович Коні народився в родині театрального діяча і письменника Федора Коні. Мати Ірина Юр'єва була дочкою поміщика Полтавської губернії (Україна) — письменниця і актриса. На сцені вона виступала під прізвищем Сандунова — за першим чоловіком. У 1837 році під впливом родича Олександра Вельтмана видала збірку оповідань. Виконання Іриною Семенівною ролей у п'єсах М. Гоголя «Весілля» та «Ревізор» дало їй можливість проявити видатний талант.
Анатолій, бувши гімназистом, відвідував лекції знаменитих професорів Санкт-Петербурзького університету, зокрема відомого українського історика Миколи Костомарова.
У серпні 1867 року Анатолія Федоровича призначили товаришем (помічником) прокурора Сумського окружного суду; але ще до відправлення на нове місце служби його призначили товаришем прокурора Харківського окружного суду.
Анатолій Федорович керував слідством у справі про катастрофу потягу імператора Олександра III в Бірках під Харковом 17 жовтня 1888 року. Він очолював розслідування у справі про загибель пароплава «Володимир» влітку 1894 року в Одесі.
1890 року в Харківському університеті Анатолію Коні за сукупністю робіт було надано ступінь доктора кримінального права.
Одружений Анатолій Федорович ніколи не був, «у мене немає особистого життя» — писав він в одному з листів. Його першим коханням була Надія Морошкіна, з якою він познайомився в Харкові.
З Оленою Василівною Пономарьовою, яка була молодша від Анатолія Федоровича на 24 роки, він познайомився імовірно в один із приїздів у Харків. Збереглося їхнє листування з 1892 року — декілька сотень листів. У середині 1924 року Олена Василівна переїхала в квартиру Коні і до самої смерті Анатолія Федоровича була його помічницею, секретарем і господинею дому.
Нариси і спогади «На життєвій дорозі» (т.т. 1-5, 1912—1929).У 2000 році встановлена вища відомча нагорода Міністерства юстиції Росії-«Медаль Коні А. Ф.»
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
