Колимська ГЕС
озеро в Росії З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Коли́мська гідроелектроста́нція імені Ю. І. Фріштера (рос. Колы́мская гидроэлектроста́нция имени Ю. И. Фриштера) — ГЕС на річці Колима поблизу селища Синегор'є Ягоднинського району Магаданської області. Колимська ГЕС є основою енергосистеми Магаданської області, виробляючи близько 95% електроенергії в регіоні. Є верхньою сходинкою Колимського каскаду ГЕС. Будівництво Колимської ГЕС здійснено в суворих кліматичних умовах, в зоні поширення вічної мерзлоти. Має найвищу в Росії ґрунтову греблю, а також є найпотужнішою гідроелектростанцією з підземним розташуванням машинного залу в країні. Входить до складу ВАТ «Колимаенерго» — дочірнього товариства ВАТ «РусГідро».
| Колимська ГЕС | |
|---|---|
 | |
| 62°3′15.000012100003″ пн. ш. 150°24′29.999988100018″ сх. д. | |
| Країна |  Росія |
| Адмінодиниця | Магаданська область |
| Стан | діюча |
| Річка | Колима |
| Каскад | Колимський каскад ГЕС |
| Початок будівництва | 1970 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1981–1994 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 900 МВт |
| Середнє річне виробництво | 3325 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | греблева |
| Розрахований напір | 108 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | 4 діагональні, 1 радіально-осьова |
| Кількість та марка турбін | 4×ПЛД-45-2256В-420, 1×РО-868М-В-410 |
| Витрата через турбіни | 5×186 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 5×СВ 812/240-28УХЛ4 |
| Потужність гідроагрегатів | 5×180 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | кам'яно-накидна |
| Висота греблі | 134,5 м |
| Довжина греблі | 683 м |
| Шлюз | немає |
| ЛЕП | ЗРП 220 кВ |
| Власник | РусГідро |
  Колимська ГЕС | |
| Мапа | |
 | |
 Колимська ГЕС у Вікісховищі | |
Колимська ГЕС розташована на 1854 км від гирла однойменної річки, на місці розташування Великих Колимських порогів (в даний час, затоплені водосховищем ГЕС). У створі ГЕС долина річки звужується, утворюючи ущелину з крутими схилами. До будівництва ГЕС ця місцевість була зовсім необжитою та ізольованою, найближча автомобільна дорога (Колимська траса) знаходиться на відстані близько 40 км. Колима в створі ГЕС відрізняється різкою нерівномірністю стоку — велика частина стоку проходить в літньо-осінній період у вигляді двох хвиль паводків: весняного (з піком у червні) та літньо-осіннього дощового (серпень-вересень), в теплий період року проходить 95-97% стоку. Взимку стік практично припиняється (середня витрата води в цей період падає до 3-5 м³/с, мінімальний спостережений стік — 0,3 м³/с). Середньорічна витрата в створі Колимської ГЕС — 461 м³/с, що відповідає середньорічному обсягу стоку 14,2 км³. Максимальний розрахунковий паводок (повторюваність 1 раз на 10 000 років з гарантійною поправкою) оцінюється в 20 900 м³/с, максимальні витрати, що спостерігалися — 12 200 м³/с. Замерзання річки відбувається зазвичай на початку жовтня, танення — у другій половині травня; тривалість льодоставу становить 200–270 діб[1][2].
Клімат різко континентальний, з дуже холодною зимою і помірно теплим літом. Річна амплітуда коливань температури повітря досягає 98°С, мінімальна зимова температура — мінус 62°С, максимальна річна — плюс 36°С. Тривалість опалювального періоду — 270 днів. Середньорічна кількість опадів становить 449 мм, досить рівномірно розподілених протягом року. Для району розташування Колимської ГЕС характерні практично постійні зимові вітри, що обумовлюють високу жорсткість погоди[1][2].
В основі споруд Колимської ГЕС залягають міцні тріщинуваті граніти, перекриті шаром пухких відкладень товщиною 3-20 м (в руслі річки залягають алювіальні відкладення товщиною 2-5 м). Гірські породи знаходяться в стані вічної мерзлоти глибиною близько 300 м; виняток становить русло річки, де є наскрізний талік. Сейсмічність району — 7 балів за шкалою MSK-64[1][2].
Конструктивно Колимська ГЕС являє собою потужну греблеву високонапірну гідроелектростанцію. Споруди ГЕС поділяються на кам'яно-накидну греблю, підземну будівлю ГЕС з водоприймачем, водоскид, виробничо-технологічний комплекс (ВТК) з закритим розподільчим пристроєм (ЗРП). Колимська ГЕС має велику кількість постійних і тимчасових підземних споруд загальною довжиною 7,2 км і об'ємом виломки 425 тис. м³[3]. Встановлена потужність електростанції — 900 МВт, гарантована потужність — 224 МВт, середньорічне вироблення електроенергії — 3,325 млрд. кВт.год.
Гребля
Гребля Колимської ГЕС кам'яно-накидна з протифільтраційним ядром. Максимальна будівельна висота греблі — 134,5 м (найвища ґрунтова гребля в Росії)[4], довжина по гребеню — 683 м, ширина гребеня — 15 м. Гребля складається з верхової і низової утримуючих призм з гранітного кам'яного насипу, протифільтраційного ядра з глиняно-піщаних ґрунтів, а також фільтрів з піщано-гравійного ґрунту, які розташовані між ядром і утримуючими призмами. У верховий клин греблі включена тимчасова гребля висотою 62 м з протифільтраційним ядром, що використовувалась в період будівництва станції. Об'єм тіла греблі — 10 млн м³, з яких на кам'яний насип випадає 8 млн м³, на ядро — 1,2 млн м³ і на фільтри — 0,8 млн м³. У основі греблі розташована залізобетонна цементна галерея, скельна основа під ядром греблі облицьована бетоном. Також, в правобережній частині греблі біля її основи розташована тимчасова водоскидна споруда, що використовувалася в період будівництва станції і в даний час забетонована. Водонепроникність гірських порід у основі греблі забезпечується за допомогою цементної завіси глибиною 60-100 м[5][2].
Водоскид
Водоскид Колимської ГЕС поверхневий, берегового типу, розташований зліва від греблі в скельній виїмці і примикає до водоприймача будівлі ГЕС, маючи з ним спільний підвідний канал. Пропускна здатність водоскиду — 11300 м³/с. Водоскид бетонний, складається з трьохпролітного водозливу і швидкотоків, що закінчуються трамплінами. Кожен з трьох прольотів водозливу шириною по 13 м перекривається сегментним затвором висотою 21 м. Оперування затворами проводиться за допомогою лебідок вантажопідйомністю 200 т кожна (по дві на кожен затвор). Лебідки встановлені в спеціальному приміщенні на естакаді. Також є три плоских ремонтних затвора, які розташовані перед сегментними і якими управляють за допомогою козлового крана. Лотки швидкотоку розташовані на різній висоті (найвищий — лівий, під № 1) і розділені бичками. Довжина лотків різна, найбільша — у лотка № 1 (220 м); за рахунок цього кінцева ділянка водоскиду з трамплінами розташована під кутом до осі лотків, що підсилює ефект розсіювання струменя і відвертає потік від лівобережного схилу до русла річки. Гасіння енергії потоку відбувається в ямі розмиву в руслі річки[6].
У період будівництва станції використовувалася тимчасова водоскидна споруда, яка розташована на правому березі біля основи греблі, загальною довжиною 1060 м. Вона складається з підвідного каналу довжиною 300 м, оголовка баштового типу з чотирма донними отворами, залізобетонної труби довжиною 350 м, шириною 22 м і висотою 29,5 м, відвідного каналу довжиною 360 м з віражем, водобійним колодязем і бетонною рісбермою. Пропускна здатність тимчасового водоскиду — 10700 м³/с. Будівництво тимчасового водоскиду зайняло 8 років, в нього було укладено 400 тис. м³ бетону (30% всіх бетонних робіт з Колимської ГЕС), його кошторисна вартість склала 80 млн рублів у цінах 1984 року. Використання тимчасового водоскиду в період постійної експлуатації ГЕС не передбачено, в даний час він забетонований. Таке рішення стосовно такої складної і дорогої споруди деякими фахівцями вважається інженерною помилкою[7][8].
Будівля ГЕС
Машинний зал Колимської ГЕС — підземний, розташований в скельній виломці лівого берега, має довжину 130 м і ширину 24 м, складається з монтажного майданчика і п'яти агрегатних блоків. У машинному залі встановлено 5 гідроагрегатів потужністю по 180 МВт: чотири з діагональними турбінами ПЛД-45-2256В-420 і один з радіально-осьовою турбіною РО-868М-В-410. Турбіни працюють на розрахунковому напорі 108 м і приводять в дію гідрогенератори СВ 812/240-28УХЛ4. Виробник турбін — Ленінградський металевий завод, генераторів — Сибелектротяжмаш. З'єднання машинного залу з поверхнею здійснюється по транспортному тунелю довжиною 300 м і ліфтових шахтах[2].
Вода на гідротурбіни надходить по п'яти напірних водогонах довжиною 262 м і діаметром 6 м кожен з водоприймача, розташованого на лівому березі, поблизу водоскиду. Водоприймач примикає до греблі і відокремлений від неї підпірною стінкою. Водоприймач складається з п'яти секцій шириною по 18 м, до яких примикають водогони. Обладнання водоприймача включає в себе плоскі аварійно-ремонтні затвори, ремонтний затвор і сміттєстримуючі решітки. Управління аварійно-ремонтними затворами проводиться за допомогою гідропідйомників. Обладнання розміщено в опалювальному приміщенні, в якому також змонтований мостовий кран вантажопідйомністю 200 т. У період тимчасової експлуатації ГЕС на зниженому напорі використовувався тимчасовий водоприймач і тимчасові водогони для перших трьох гідроагрегатів. Згодом тимчасовий водоприймач був виведений з експлуатації і затоплений водосховищем, а тимчасові водогони закладені бетонними пробками[9].
Схема видачі потужності
З гідрогенераторів електроенергія подається під напругою 13,8 кВ по трьох шинних галереях на генераторний розподільний пристрій, розташоване в ПТК (оснащене повітряними вимикачами ВВГ-20 і генераторними роз'єднувачами РВПЗ-2/20). Звідти вона надходить на силові трансформатори ТЦ 250000/220 ХЛ (5 шт., Виробник — Запоріжтрансформатор), розташовані на станційному майданчику, а з них — на розташований на даху ПТК закритий розподільний пристрій 220 кВ і з нього в енергосистему. Обладнання ЗРУ-220 кВ включає в себе маломасляні вимикачі HLR-245, вимикачі та лінійні роз'єднувачі типу РНДз 220. Крім розподільних пристроїв, в ПТК розташовані адміністративний корпус, головний щит управління, електрокотельня, обладнання власних потреб станції, трансформаторно-масляне господарство та інші виробничі приміщення[2]. Видача електроенергії здійснюється за такими лініями електропередачі під напругою 220 кВ:[2]
- Колимська ГЕС — Ягідне (двохцепна, довжина 96 км, максимальна пропускна здатність 600 МВт);
- Колимська ГЕС — Оротукан (одноцепна, довжина 93 км, максимальна пропускна здатність 250 МВт);
- Колимська ГЕС — Усть-Омчуг (двохцепна, довжина 160 км, максимальна пропускна здатність 300 МВт);
- Колимська ГЕС — Котельна (одноцепна, довжина 9 км, максимальна пропускна здатність 220 МВт);
Водосховище
Напірні споруди ГЕС утворюють велике Колимське водосховище сезонного регулювання (коефіцієнт зарегулювання стоку 0,7). Площа водосховища 454,6 км², повна і корисна ємність водосховища 15,08 і 7,24 км³ відповідно. Відмітка нормального підпірного рівня водосховища становить 451,5 м над рівнем моря, форсованого підпірного рівня — 457,6 м, рівня мертвого обсягу — 432,0 м. При створенні водосховища було затоплено 40,84 тис. га сільгоспугідь (головним чином оленячих пасовищ), перенесено 66 будівель[2][10].
- Споруди та обладнання Колимської ГЕС
Загальний вигляд з нижнього б'єфу
ВТК і ЗРП-220 кВ
Водоприймач
Лотки водоскиду і яма розмиву
Сегментний затвор водоскиду
Силові трансформатори
Обладнання ЗРП-220 кВ
Колимська ГЕС є основним джерелом енергопостачання Магаданської області, забезпечуючи близько 95% її енергоспоживання. Введення ГЕС в експлуатацію дозволило вивести в резерв Аркагалінську ГРЕС і істотно скоротити споживання вугілля на Магаданській ТЕЦ (з припиненням опалювального періоду ТЕЦ зупиняється і використовується електрокотельня). На електроопалення також переведений ряд населених пунктів Магаданської області. Скорочення споживання вугілля дозволяє щорічно запобігати спалювання близько 1 млн тонн цього виду палива. У ході зведення Колимської ГЕС були також побудовані селища Сінєгор'є і Уптар, лінії електропередачі, реконструйована транспортна інфраструктура[11][12][13][14].
Режим роботи Колимської ГЕС (заповнення водосховища в паводковий період і його використання взимку) призводить до деякого зменшення паводкових витрат нижче за течією Колими, і збільшенню зимового стоку. Зниження висоти підйому води в паводки 50% забезпеченості оцінюється в 0,8 м (у створі у м. Середньоколимськ). Вплив станції на навколишнє середовище, зокрема на рибні ресурси Колими, оцінюється як обмежене — прохідні лососеві риби в Колиму не заходять, нерестовища більшості цінних напівпрохідних і житлових видів риб (сибірський осетер, пелядь, сиг-чир, муксун тощо) розташовані значно нижче створу ГЕС[15][16].
Проектування
Вперше ідею будівництва ГЕС на Колимі висунув геолог Д. В. Вознесенський, який в 1932 році обстежив верхів'я річки. Вишукування можливості будівництва гідроелектростанції в районі Великих Колимських порогів з метою енергопостачання об'єктів Дальстрою були розпочаті інститутом «Дальстройпроект» в 1934 році, в район створу станції була спрямована експедиція під керівництвом інженера-гідротехніка І. П. Морозова. У 1935 році був розроблений проект ГЕС потужністю 50 МВт (4 × 12,5 МВт) з ґрунтовою греблею висотою 76 м. Цей проект не був реалізований через високу вартість (будівництво ГЕС оцінювалося в 183 мільйона рублів). У 1938 році пошуки були продовжені, були пробурені кілька свердловин глибиною 60 м, складений проект ГЕС потужністю 148 МВт при висоті греблі 65 м. У 1948 році Дальстройпроектом була складена схема гідроенергетичного використання Верхньої Колими, що включала в себе Верхньопорозьку, Нижньопорозьку і Усть-Среднєканську ГЕС, загальною потужністю 1080 МВт. Однак замість будівництва ГЕС більш ефективним було визнано використання місцевого вугілля[17][18][19].
Інтерес до будівництва ГЕС на Колимі знову виник в 1960-х роках. У червні 1964 була розпочата топографічна зйомка в районі майбутньої ГЕС. У 1965 році в Магадан разом з великою групою гідротехніків прибув міністр енергетики СРСР П. С. Непорожній; наслідком цієї поїздки стало прийняття рішення про початок дослідницьких робіт на створі Колимської ГЕС, а інституту «Ленгідропроект» доручалося скласти техніко-економічну доповідь (ТЕД) по станції. У 1965 році були завершені топографічні роботи, в створі висадився перший загін вишукувачів-гідротехніків. ТЕД був підготовлений в 1966 році і підтвердив ефективність будівництва станції. У грудні 1966 року «Ленгідропроект» почав розробку проекту Колимської ГЕС, в 1967 році в створі розпочала комплексні дослідження експедиція № 13 інституту[20][21].
Техніко-економічне обґрунтування проекту було затверджено 4 серпня 1970, 6 жовтня того ж року був остаточно обраний створ станції. Розроблений «Ленгідропроект» технічний проект Колимської ГЕС був затверджений розпорядженням Ради Міністрів СРСР № 1565-р від 2 серпня 1973 року. У ході робочого проектування та будівництва в проект були внесені істотні зміни — зокрема, зросла потужність станції (з 720 до 900 МВт — був доданий ще один гідроагрегат), висота греблі збільшена на 5,5 м, змінена конструкція тимчасової греблі (як протифільтраційний елемент було прийнято ядро замість екрану), цементаційної галереї, тимчасової водоскидної споруди[22]. Була значно змінена конструкція експлуатаційного водоскиду — за рахунок збільшення висоти греблі і відповідно обсягів акумулювання стоку у водосховищі з'явилася можливість зменшити його пропускну здатність і габарити (з шестипрогінного він став трьохпрогінним)[23].
Будівництво
6 листопада 1969 був підписаний наказ про створення у складі «Вілюйгесбуду» управління будівництва «Колимагесбуд». Начальником будівництва станції став Ю. Й. Фріштер, головним інженером — А. А. Сєров. У січні 1970 року Держплан СРСР відкрив титул підготовчих робіт з Колимської ГЕС. 17 лютого 1970 року з Вілюйської ГЕС в Якутії був відправлений і 5 березня того ж року прибув до створу станції перший автопоїзд з будівельною технікою. Одночасно відправлялися люди і техніка з боку Магадану — у березні 1970 року в районі селища Уптар було обрано майданчик для перевалочної бази будівництва. Розпочався підготовчий етап будівництва — спорудження житла, доріг, бази будівництва та іншої інфраструктури[24][25].
20 березня 1971 року було офіційно розпочато зведення селища гідробудівників Сінєгор'є. У тому ж році почалося будівництво постійної автодороги Дебін — Сінєгор'є, завершене в 1973 році. У 1972 році будівництво отримало постійне енергопостачання по лінії 35 кВ. У 1973 році на будівництві був запущений бетонний завод, в 1974 році в Сінєгор'ї почалося зведення кам'яних будинків (до цього забудова була дерев'яною). У 1975 році було розпочато бетонування опор мосту через Колиму. Підготовчий етап будівництва був завершений в 1977 році, з відкриттям мосту через Колиму, що дозволило в повному обсязі розгорнути роботи на основних спорудах[26][27].
Схема будівництва станції передбачала її спорудження у дві черги. У першу чергу станції входило спорудження цементаційної галереї основної греблі, тимчасової греблі, водоскидної споруди, водоприймача і тунельних водогонів, частини будівлі ПТК, а також частини машинного залу на три агрегати, що включаються в роботу на знижених напорах (40-56 м). У другу чергу будується основна гребля, постійний водоскид і водоприймач, будівля ГЕС та ПТК у повному обсязі[28].
Земельно-скельні роботи в створі Колимської ГЕС почалися в 1974 році, 19 лютого 1976 року в основні споруди гідровузла був покладений перший бетон, 28 липня того ж року на будівництві був витягнутий мільйонний кубометр ґрунту. У 1974–1978 роках велася розробка котловану тимчасової водоскидної споруди, підвідного каналу до тимчасового водоприймача, земляні роботи на станційному майданчику, а також першочергові роботи на підземному комплексі споруд. У 1977–1979 роках проводилася підготовка основи греблі і будівництво руслової ділянки цементаційної галереї, а також тимчасової водоскидної споруди[29]. Паралельно з 1976 року велися роботи на підземних спорудах станції. Максимальна інтенсивність виломки була досягнута в 1980 році, що пов'язано з масштабною розробкою приміщення машинного залу станції. 20 червня 1980 року в залізобетонному оздобленні зводу машинного залу була виявлена тріщина довжиною 30 м, яка продовжувала зростати і незабаром досягла довжини 84 м. Причиною утворення тріщини стало розвантаження гірських порід у результаті їх відтавання в умовах наявності в породі природних тектонічних тріщин. Для вирішення проблеми були проведені спеціальні заходи щодо зміцнення стін і склепіння машинного залу, зокрема, кріплення їх анкерами довжиною 9-12 м. Крім того, був різко обмежений масштаб вибухових робіт, що істотно знизило обсяги виломки в наступні роки[30].
Зведення цементаційної галереї також не обійшлося без складнощів. Спочатку планувалося забетонувати її руслову ділянку в зимовий період 1977–1978 років під захистом перемичок, що утворюють спочатку правобережний, а потім лівобережний котлован. Однак після спорудження правобережного котловану відкачати воду з нього не вдалося через підвищену фільтрацію через тіло перемичок внаслідок укладання в них мерзлого ґрунту. Довелося змінити схему будівництва на користь повного перекриття річки з спорудою будівельного тунелю довжиною 300 м для пропуску витрат річки в зимовий період 1978–1979 років. 4 грудня 1978 Колима була перекрита в перший раз, вода пішла через будівельний тунель. Під захистом верхової та низової перемичок в січні-квітні 1979 року було завершено будівництво цементаційної галереї, а також укладені деякі елементи основної греблі — частина ядра, фільтрів і утримуючих призм. Передбачалося пропустити паводок 1979 року поверх перемичок і недобудованої частини основної греблі, захистивши її від розмиву великим каменем, покладеним шаром в 1 м. Однак паводок зруйнував захист і розмив покладений в греблю ґрунт[31][32].
Будівництво тимчасової водоскидної споруди велося в 1974–1982 роках, причому земельно-скельні роботи проводилися в 1974–1979 роках, а бетонні — в 1979–1982 роках. З осені 1980 року водоскид в паводковий період включався в роботу в недобудованому вигляді, а роботи з добудови велися в зимовий період, коли витрати води, які різко знизилися, пропускалися через будівельний тунель. У червні 1978 року котлован тимчасового водоскиду був повністю затоплений через вихід з ладу насосів, для відкачування води знадобився монтаж плавучої насосної станції[33].
У 1978 році почалося спорудження дослідної греблі заввишки 16 м на струмку Анманничан (рос. Анманнычан), який являє собою модель греблі Колимської ГЕС. Будівництво тимчасової греблі Колимської ГЕС висотою 62 м було здійснено в 1980–1981 роках за 15 місяців. Повторне перекриття Колими було здійснено 20 вересня 1980 року, вода пропускалася через ще не добудований до того моменту тимчасовий водоскид. Витрата води в річці при перекритті становила 643 м³/с, що перевищувало витрати при перекриттях річок на будівництві інших північних гідровузлів, зокрема, Вілюйського і Усть-Хантайського[34]. Наповнення водосховища було розпочато 18 жовтня 1980 року після перекриття останнього затвору тимчасового водоскиду[27].
Директивний тиск партійних органів (перший гідроагрегат було потрібно запустити до відкриття XXVI з'їзду КПРС в лютому 1981 року) в умовах недофінансування будівництва і наявних технічних проблем призвело до урізання пускового комплексу з метою забезпечити запуск станції в задані терміни. 24 лютого 1981 року був проведений запуск першого гідроагрегату, але в умовах недобудованої тимчасової греблі і незначних витрат води в річці, яку було накопичено в зимовий період у водосховищі, вистачило тільки на 8 днів роботи гідроагрегату, після чого він був зупинений. Інформація про це дійшла до Комітету народного контролю СРСР, результатом перевірки якого стало анулювання акту про прийняття в експлуатацію гідроагрегату і позбавлення колективу будівельників урядових нагород[35][36]. Повторний пуск гідроагрегату № 1 було здійснено в червні 1982 року (акт приймання підписаний 27 червня), 22 жовтня того ж року був введений в експлуатацію гідроагрегат № 2, 15 червня 1984 року — гідроагрегат № 3, на чому будівництво першої черги Колимської ГЕС було завершено[37].
У ході будівництва другої черги були зведені основна гребля, постійний водоприймач, водогони і водоскид, а також будівля ГЕС в повному обсязі. Відсипання основної греблі Колимської ГЕС велося в 1981–1988 роках, найбільш інтенсивно — в 1983 році[38]. У червні 1988 року почалося наповнення Колимського водосховища до проектного рівня, були введені в роботу постійний водоприймач і водогони, що дозволило пустити 30 вересня 1988 року гідроагрегат № 4 на розрахунковому напорі. Перехід перших трьох гідроагрегатів на повний напір був завершений в липні 1991 року, останній гідроагрегат № 5 був запущений тільки 2 жовтня 1994 року[37][39][40]. Будівництво постійного водоскиду через зміни його конструкції та обмежень на масштаби вибухових робіт (після інциденту 19 листопада 1982 року, коли в ході підривних робіт ЗРУ-220 кВ було уражено двома каменями вагою 6,7 і 2,5 т, пробивши стіну будівлі[41]) затягнулося. Вперше водоскид був включений в роботу (причому тільки одним лотком, будівництво інших тривало) в 1988 році, а до цього часу використовувалася тимчасова водоскидна споруда[42].
Відповідно до календарного графіку будівництва Колимську ГЕС планувалося звести за 11 років. Фактично, через недостатнє фінансування, цей термін збільшився вдвічі[43]. Будівництво станції було в основному закінчено до 1994 року, але офіційно її будівництво завершилося 25 жовтня 2007 року, коли був підписаний акт про прийом Колимської ГЕС в постійну експлуатацію[44]. Вартість будівництва Колимської ГЕС склала 1 млрд 85,7 млн рублів в цінах 1984 року[45].
Після запуску гідроагрегатів з'ясувалося, що деякі їх елементи не є достатньою надійними. У 1985 році в спіральних камерах гідроагрегатів № 1 і 2 були зафіксовані руйнування ділянок сталевого облицювання товщиною 28 мм, через що необхідно було вивести гідроагрегати в капітальний ремонт і замінити облицювання на нове, товщиною 50 мм, що однак не вирішило проблеми, руйнування облицювань тривали. Для гідроагрегату № 5 було виготовлене облицювання товщиною 100 мм, такої ж товщини облицювання було встановлене і в спіральних камерах інших гідроагрегатів в ході їх ремонтів, що вирішило проблему. Крім цього, спостерігалося активне утворення тріщин в лопатях турбін, що 24 червня 1991 року призвело до обриву лопаті турбіни гідроагрегата № 3. У результаті був пошкоджений напрямний апарат і кришка турбіни, порушена герметичність турбіни, внаслідок чого була затоплена турбінна шахта гідроагрегату. Загроза затоплення всього машинного залу була відвернена оперативним закриттям затворів. У 1998 році на гідроагрегаті № 1 була замінена гідротурбіна з діагональної на радіально-осьову, від заміни інших турбін було вирішено відмовитися, оскільки після проведених доопрацювань їх надійність перестала викликати сумніви[46][4].
Роль Колимської ГЕС в енергопостачанні Магаданської області постійно зростала, з 64% у 1990 році до 95% в даний час[47]. Вироблення і корисний відпуск електроенергії Колимської ГЕС за останні роки:
У 1992 році Колимська ГЕС увійшла до складу ВАТ «Колимаенерго», в 2008 році в ході реформи електроенергетики контролюючим акціонером ВАТ «Колимаенерго» стало ВАТ «РусГідро», якому належить понад 98% його акцій[47]. У 2010 році станції було присвоєно ім'я керівника її будівництва і першого директора — Юрія Йосиповича Фріштера[56]. Реалізується програма модернізації обладнання станції, зокрема в 2011 році на такі цілі було спрямовано 202 млн рублів[57].
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
