Книга перикоп святої Ерентруди

Книга перикоп святої Ерентруди (нім. Perikopenbuch von St. Erentrud) — середньовічний ілюмінований рукопис, що походить зі скрипторію бенедиктинського монастиря Санкт-Петер. Створений у середині XII століття, він є найбільшим серед західних євангелістаріїв Високого середньовіччя за кількістю мальованих сцен та за думкою деяких дослідників — найзначнішою рукописною ілюмінованою пам'яткою романського стилю, створеною у Зальцбурзі. Зберігається у Баварській державній бібліотеці під шифром «Clm 15903».

Книга перекоп святої Ерентруди
Folio 34r. В'їзд Христа до Єрусалиму
Назва в оригіналі:	нім. Perikopenbuch von St. Erentrud
Дата створення:	1140-ві роки
Обсяг:	104 пергаментні аркуші
Розміри:	Аркуші: 31 x 22 см, дзеркало тексту: 21 x 11 см (17 рядків)
Тип документа:	Рукопис з мініатюрами та орнаментами
Бібліотека:	Баварська державна бібліотека, Мюнхен, Баварія
Шифр зберігання:	Clm 15903

Історія та походження

Вітраж парафіяльної церкви Лізінґа, на якому зображений св. Ебергард Бібурґський в єпископство якого була створена Книга перикоп свято Ерентруди

Євангелістарій святої Ерентруди скоріш за все походить зі скрипторію зальцбурзького монастиря Санкт-Петер, найстарішого з бенедиктинських абатств на північ від Альп. Про це свідчить, як знаходження перикоп для обидвох свят присвячених святому Рупертові, так і присутність перикопи на свято святого Бенедикта^[1]. Абсолютна більшість дослідників згодна з тим, що рукопис був створений у середині XII століття — найбільш ранню дату, 1130-ті роки, подає Альберт Бьоклер^[2]. Пізніше манускрипт опинився у бібліотеці монастиря Нонберг, про що свідчить володільницький напис межі XIII–XIV століть на fol. 104v та монастирський суперекслібрис на його палітурці. До свого теперішнього місцезнаходження — Баварської державної бібліотеки^[3] потрапив у 1815 році внаслідок секуляризації^[4].

Перше значне дослідження місця Книги перикоп святої Ерентруди серед зальцбурзьких ілюмінованих рукописів належить Ґеорґу Сварценськи, який вказав на те, що вона за своїм стилем належить до того ж самого кола творів, що й Біблія Вальтера та Адмонтська велика біблія. Та до кінця 1980 -х дослідження просувались повільно і манускрипт навіть не включався до найзначніших каталогів творів зальцбурзького походження. Історії рукопису була присвячена монографія Мартіни Піппал, що вийшла у 1997 році та є найповнішим його дослідженням.

Зміст та оздоблення

Писана на 104 аркушах пергаменту розміром 31 x 22 см кожен. Аркуші мають дзеркало тексту 21 x 11 см (17 рядків). Текст писаний схоже однією рукою великими жирними мінускульними літерами. Текст лекціонарних таблиць також писаний мінускулом, більш витонченим і, можливо, тією ж рукою. За змістом тексту це євангелістарій — тобто збірка 77 євангельських перикоп. Структура книги наслідує структуру Книги перикоп кустода Перхтольда, створеної майже на століття раніше^[5]. Вони перегукуються і в виборі самих перикоп, і, навіть, в іконографічній програмі^[6]. Вважається що саме цей більш ранній євангелістарій був прикладом при написанні Книги перикоп святої Ерентруди^[7]. Одночасно, саме відмінності у виборі деяких мініатюр дозволяють точніше встановити, як час, так і місце створення манускрипту: це мініатюра із зображенням імператора Іраклія, який повертає Хрест до Єрусалиму, яка відсилає до Другого хрестового походу; або ж акцент на апостолі Івані в мініатюрі присвяченій Таємній вечері, що відсилає до тодішніх суперечок між монахами абатства та каноніками соборного капітулу.

Структура Книги перикоп святої Ерентруди
fol.1r	fol.1v	fol.4v	fol.5v	fol.6r	fol.6v	fol.103r
fol.1r	fol.4r	fol.5r	fol.5v	fol.6r	fol.102v	fol.104v

Аркуші з лекціонарними таблицями    Ініціал «Cum esset deposanta»    Сторони аркушів з євангельським текстом    Сторони аркушів, що мають мініатюри    Пусті аркуші Всього 104 аркуші

Розп'яття апостола Петра. Мініатюра з аркуша 74r

День до якого відноситься та чи інша перикопа ніяк не вказаний на аркушах із самими читаннями. Такі вказівки замініють лекціонарні таблиці, які поміщені перед євангельським текстом. Вони прикрашені традиційним візерунком у вигляді подвійної аркади, між арками якої у два стовпчики і поміщений текст із вказанням читань. Сама аркада золота, бази і капітелі срібні. Також аркуші з таблицями прикрашені зображеннями срібних і золотих пташок та рослин.

Антропомрфний ініціал з fol. 10v. Іван Богослов із головою орла на початку перикопи з прологу свого Євангелія

Зверху кожного аркуша з текстом заголовки виділені червоною фарбою до fol.50r. Інципіти написані маюскулом і також виділені чорнилами інших, аніж чорний тексту, кольорів. Найбільше — червоного та синього. Початки речень виділені трохи збільшеними червоними літерами. Початки перикоп також підкреслені ініціалами або лігатурами з ініціалів інципітів перикоп та їх заголовків заввишки 6-8 см^[8]. Хоча орнаменти, якими прикрашені ініціали і мають окремі відмінності між собою, загалом же їх стиль достатньо уніфікований. У більшості з них основою є золоті рослинні пагони і відростки зі срібними бруньками та синьо-червоними квітками, кінчики пелюсток яких підмальовані білилами. В ініціалах з аркушів 14v, 68v, 100v зустрічаються левові маски та зооморфні мотиви. Крім того, зооморфними є ініціали, що передають літеру «І». Серед них виділяється ініціал з аркуша 10v з різдвяної перикопи Євангелія від Івана заввишки 15,1 см: він являє собою антропоморфну фігуру апостола Івана з головою орла — символу цього євангеліста, контури якої, прикраси на одязі та німб над головою писані золотом, а одяг суцільно замальований червоною, синьою та коричневою фарбами. За своїм стилем фігура відповідає іншим мініатюрам у рукописі, а за типом є єдиним фігурним ініціалом, що прямо перегукується з ініціалами Адмонтської великої біблії, з оздобленням якої найбільш споріднений стиль мініатюр Книги перикоп. Також стиль зовнішніх рамок, бордюрів, архітектурних об'єктів, орнаментів ініціалів вказує на схожість обох рукописів.

Загалом євангелістарій прикрашений 55 мініатюрами, з яких 33 розміром на всю сторінку. Мініатюри стоять перед читаннями, до яких відносяться. Повносторінкові з них ілюструють найважливіші урочистості, чотири неділі після Богоявлення, 2 після Пасхи, п'ятницю і суботу після Трійці. Мініатюрами таких самих розмірів відзначені також деякі дні пам'яті святих, а саме: Богородиці, Стефана, Івана Богослова, Георгія, апостолів Пилипа та Якова, Івана Хрестителя, апостолів Петра й Павла, святих Лаврентія, Мартина та Андрія.

Список мініатюр
Аркуш	Сцена	Свято
5v	Сон Йосипа Обручника	Вігілія Різдва
6r	Ініціал «Cum esset deposanta»	Вігілія Різдва
7r	Імператорський едикт про перепис	Перша перикопа Різдва
9r	Народження Христа	Друга перикопа Різдва
10r	Особа, яка пише між двома жінками	Третя перикопа Різдва
11v	Побивання камінням святого Стефана	Святого Стефана
13r	Таємна вечеря з фігурою апостола Івана, який прихилився на груди Ісуса Христа	Івана Богослова
14r	Втеча до Єгипту	Невинноубієних немовлят
15v	Обрізання Христа	Октава після Різдва
17r	Поклоніння королів	Епіфанія
19r	Дванадцятирічний Ісус у Храмі	Перша після Епіфанії
21r	Хрещення Христа	Октава після Епіфанії
22v	Весілля у Кані	Друга після Епіфанії
24r	Сцілення прокаженого	Третя після Епіфанії
26r	Шторм на морі[9]	Четверта після Епіфанії
27r	Принесення немовляти Христа до Храму	Стрітення
28v	Христос розмовляє з Петром	Кафедра Петрова
30r	Бенедикт між двома монахами	Бенедикт
31r	Явлення архангела Гавриїла Богородиці	Благовіщення Богородиці
32v	Святий Руперт між двома монахами	Кончина святого Руперта[10]
34r	В'їзд до Єрусалиму	Вербна неділя
35v	Обмиття ніг	Великий четвер[11]
37v	Поховання Христа	Страсна субота
39r	Три жінки біля гробниці	Пасха
42v	Явлення Воскреслого апостолам	Вівторок після Пасхи
44r	Явлення Воскреслого на Тиверіадському озері	Середа після Пасхи
46r	Не торкайся Мене[12]	Четвер після Пасхи
47v	Явлення Воскреслого на горі	П'ятниця після Пасхи
48v	Явлення Христа у кімнаті з зачиненими дверима	Субота після Пасхи
49v	Фома Невіруючий	Октава Пасхи
51r	Добрий Пастир	Друга неділя після Пасхи
55r	Обезголовлення святого Георгія	Святого Георгія
56r	Христос між Пилипом та Яковом	Пилипа та Якова
58r	Костянтин та Олена з Хрестом	Віднайдення Хреста Господнього[13]
60r	Вознесіння	Вознесіння Христове
63r	Сходження Святого Духа на апостолів	Трійця
68r	Зцілення розслабленого в Капернаумі	П'ятниця після Трійці
70r	Зцілення хворого	Субота після Трійці
71v	Народження Івана Хрестителя	Різдво Івана Хрестителя
74v	Розп'яття Петра	Петра й Павла
76r	Обезголовлення Павла	Петра й Павла
76v	Воскресіння дочки Яїра
78v	Христос між Яковом та Іваном	Якова Старшого
80r	Мучеництво Лаврентія	Святого Лаврентія
81v	Успіння Марії	Вознесіння Діви Марії
82v	Варфоломій із книгою	Апостола Варфоломія
84r	Народження Марії	Різдво Богородиці
86v	Імператор Іраклій повертає Хрест до Єрусалиму	Воздвиження Хреста[14]
87v	Призвання Матвія	Євангеліста Матвія
88v	Архангел Михаїл перемагає дракона	Архангела Михаїла[15]
90r	Проповідуючий Христос	Вігілія свята Всіх Святих
91v	Нагірна проповідь	Всіх Святих
93r	Мартин ділиться своїм плащем із жебраком	Перенесення мощів святого Руперта[16]
94v	Розп'яття апостола Андрія	Андрія
96v	Закхей на дереві	Посвячення церкви[17]
102v	Христос з Дівою Марією	Після неділі десятьох дів[18]

Мініатюри виконані на золотому фоні за винятком ініціалу-заставки перикопи вігілії Різдва, який разом із текстом виписаний на пурпуровому фоні^[19]. Роль бордюрів у повносторінкових зображеннях часто виконують різноманітні архітектурні деталі: башти, стіни, колони, обвиті, на кшталт мініатюр Адмонтерської біблії, завісами. Та подібні елементи не зустрічаються у тих мініатюр, що обіймають лише половину аркуша — їх обрамляють бордюри, прикрашені геометричними орнаментами, орнаментами з акантового листя або подібними до куфічного письма, а також прості чотиристоронні рамки. Композиція зосереджена навколо основних фігур, що мають більший розмір, причому вони розташовуються або згори донизу, або послідовно одна за одною, в залежності від кількості. Водночас стиль зображення людських фігур, крім того, що наслідує стиль Адмонтської біблії, також відсилає до комнінівського стилю. Він відображений у сухому, жорсткому малюнку, нервовості рухів та жестів, напруженості, що мала акцентувати увагу на внутрішньому світі персонажів. Візантійське мистецтво книги, Адмонтську біблію та Книгу перикоп поєднують пропорції фігур, манера їх зображення з глибоко посадженими очима, восокозагнутими бровами, дещо гачкоподібними носами, ламаними лініями тіла та одягу. Особливо візантійські впливи помітні в мініатюрах, які зображають втечу до Єгипту, хрещення, принесення до Єрусалимського храму Ісуса, успіння Богородиці^[20]. Тілесна частина людських фігур мальована світлокоричневим пігментом. Загалом же палітра холодна і складається зі змішаних відтінків — чисті кольори практично ніде не використовуються, за винятком невеликих вкраплень червоного. Найпопулярнішими є фіолетовий, молочно-блакитний, вохряні та оливкові тони. Форма й рухи фігур підкреслені білилами, з якими також змішані всі інші фарби.

Примітки

1. При цьому відсутність згадок святого Августина або блаженого Гартвіґа засвідчує сумнівність створення рукопису при Зальцбурзькому соборі, а відсутність згадок про святу Ерентруду — при абатстві Нонберг.
2. Albert Boeckler. Deutsche Buchmalerei in vorgotischer Zeit, Königstein a.T., 1952
3. Тоді Мюнхенської королівської
4. У той час Зальцбург належав Баварії.
5. бл. 1080 року
6. Наприклад, ініціал «Cum esset deposanta» майже ідентичний в обох рукописах. Так само, як і підкреслення сторони аркуша різдвяною вігілійною перикопою пурпуровою фарбою.
7. Pippal, 1977, S.89ff, 111ff., Pippal in: Fillitz, 1998, S. 503.
8. Зустрічаються також великі ініціали висотою між 9,8 та 16 см.
9. Мт. 8: 23-26
10. лат. Depositio Ruperti
11. лат. Cena Domini
12. лат. Noli me tangere
13. лат. Inventio crucis
14. лат. Exaltio Crucis
15. 29 вересня
16. лат. Translatio Ruperti. Спочатку поряд мала бути перикопа на день пам'яті святого Мартина Турського
17. лат. Dedicatio ecclesiae
18. лат. De virginibus. Це остання неділя літургійного року, теперішнє свято Христа-Царя, коли читалася притча про розумних та нерозумних дів.
19. Дзеркало тексту цієї сторони також більше за стандартне: на 0,7 см у висоту та на 2,7 см у ширину.
20. Klemm, 1980, S. 160.

Бібліографія

• Martina Pippal. Das Perikopenbuch von St. Erentrud, Theologie und Tagespolitik. Kunsthistorisches Institut der Universität Wien (Hg.): Wien, 1997
• Martina Pippal. Vom 10. Jahrhundert bis zum Ende des Hochmittelalters: die Skriptorien der kirchlichen Institutionen in der Stadt Salzburg (Domstift, Benediktinerstift St. Peter, Petersfrauen). In: Geschichte der Bildenden Kunst in Österreich, Österreichische Akademie der Wissenschaften (Hg.), Band 1: Früh- und Hochmittelalter, Hermann Fillitz (Hg.): München, 1998, S. 461—522.
• Georg Swarzenski. Die Salzburger Buchmalerei von den ersten Anfängen bis zur Blütezeit des romanischen Stils (Studien zur Geschichte der deutschen Malerei und Handschriftenkunde des Mittelalters. Textbd., 1913, 2. Aufl. Stuttgart, 1969.
• Elisabeth Klemm. Die romanischen Handschriften der Bayerischen Staatsbibliothek, (Katalog der illuminierten Handschriften der Bayerischen Staatsbibliothek in München; 3, Bd. 1, Die Bistümer Regensburg, Passau und Salzburg [Архівовано 30 березня 2010 у Wayback Machine.]. Textbd., Wiesbaden, 1980.