Loading AI tools
австрійський письменник і журналіст українського єврейського походження З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Мойсе́й Йо́зеф Рот (нім. Moses Joseph Roth; 2 вересня 1894, Броди, нині Львівська область — 27 травня 1939, Париж) — австрійський письменник і журналіст українського єврейського походження. Твори писав німецькою, найвідомішими стали романи «Йов. Роман простої людини» (1930) та «Марш Радецького» (1932). Більшість його творів екранізовано.
Йозеф Рот | ||||
---|---|---|---|---|
нім. Joseph Roth | ||||
Ім'я при народженні | нім. Moses Joseph Roth | |||
Народився | 2 вересня 1894[1][2][…] Броди, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина[3] | |||
Помер | 27 травня 1939[3][1][…] (44 роки) Париж, Франція[3] | |||
Поховання | Паризький цвинтар Тьєd | |||
Країна | Австрія Долитавщина | |||
Діяльність | письменник, журналіст, драматург | |||
Alma mater | Віденський університет | |||
Мова творів | німецька | |||
Жанр | сатира | |||
Magnum opus | Марш Радецького[d], Йов. Роман простого чоловікаd і Крипта капуцинівd | |||
Автограф | ||||
Учасник | Перша світова війна | |||
Сайт: josephroth.de | ||||
| ||||
Йозеф Рот у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Народився та виріс у галицькому місті Броди у часи Австро-Угорської імперії. Тоді Броди були прикордонним містом, бо сусідня Волинь належала до Російської імперії.
Був єдиною дитиною у єврейській ортодоксальній сім'ї. Батька свого, Нахума, він не знав — той збожеволів іще до його народження і пропав десь у психіатричній клініці, хоча мати казала Йозефу, що той помер. Існує версія, що причиною хвороби батька були невдачі на роботі, коли він працював комівояжером (торговим агентом)[4].
Навчання розпочав у початковій школі Барона Хирша, згодом навчався у Цісарсько-королівській гімназії імені кронпринца Рудольфа, де досить добре вивчив німецьку мову. Польську та українську він також знав, хоча і недосконало.
Хлопчина часто бував у Львові, приїжджаючи на канікули до свого дядька Зигмунда Грюбеля, який фінансово допомагав їхній сім'ї.
У 1913 році вступив на навчання до Львівського університету, де вивчав германістику і філософію. Мешкав у Львові в дядька за тодішньою адресою: Гофманштрассе, 7 (нині вул. Патріарха Димитрія Яреми, 7). Однак з дядьком Йозеф не дуже ладив, адже постійно відчував фінансову залежність і тиск на нього з боку родича, тому переїхав продовжувати навчання до Відня. Іншою причиною переїзду було й те, що своє майбутнє він бачив саме у закордо́ні, оскільки у Львівському університеті він швидко опинився в епіцентрі польсько-українсько-єврейського суперництва, що переважало у передвоєнні часи. Він швидко зрозумів, що ні польський або український націоналізм, ні єврейський сіонізм його не приваблюють. Саме у ці часи Рот вирішив асимілюватися з австрійською культурою і стати німецьким письменником. Протягом свого життя, уже відомим, він періодично повертався до Львова, відвідуючи рідних.
У 1916 році змушений був перервати навчання через призов до австрійського війська і брав участь у Першій світовій війні як військовий журналіст. Після закінчення війни успішно продовжив кар'єру журналіста, спочатку у Відні, а з 1920 року — в Берліні. Тут він працював у відомих німецьких газетах (спочатку Neue Berliner Zeitung, а з 1921 — «Berliner Börsen-Courier[de]»).
Похорон Рота у Парижі відобразив складність і справжню трагікомічність особи Рота. На багатолюдному похороні були вінки від комуністів, монархістів і австрійських республіканців. Відбулася також невелика конфронтація між католицьким священиком і рабином. Священик спочатку наполягав на християнській молитві, але, не маючи доказів, що Рот перейшов у католицтво, погодився на модифіковану молитву. Деякі друзі Рота, переконані в його єврействі, відмовилися приєднатися до молитви священика. Замість того вони наблизилися до могили і, на противагу священикові, почали читати єврейську молитву.
Через декілька місяців після смерті Рота в Амстердамі опублікували написану ним незадовго до смерті «Легенду про Святого Пияка», яка стала провісником смерті автора.
Перша світова війна та розпад Австро-Угорщини (1918) справили значний вплив на творчість Йозефа Рота. У своєму шедеврі — романі «Марш Радецького» — та в «Крипті капуцинів» Рот простежує занепад імперії Габсбурґів через призму життя однієї родини.
Ще у бродівській гімназії Рот вивчив українську мову, яку він використовував і в німецькомовних творах. «Марш Радецького» має кілька українських персонажів. Українські села описано з глибокою любов'ю, Рот навіть використовує кілька цитат українською мовою, цитує українські пісні (у перекладі на німецьку). Коли головний герой, Карл Йозеф Тротта, вмирає під Золочевом, він відповідає молитвам свого українського підрозділу, підбираючи українські слова: «Славімо Ісуса Христа!»[6].
В романах «Йов», «Фальшива вага», «Левіафан», «Тараба. Гість на цій землі» автор описує нині втрачений світ єврейських спільнот (штетлів) Галичини та Східної Європи. Статті Йозефа Рота, присвячені Німеччині повоєнного періоду та приходу до влади Гітлера, є унікальною хронікою того часу від очевидця.
Художні твори Йозефа Рота, за датою публікації:
До книги увійшли романи «Марш Радецького», «Ціппер та його батько», «Гробівець капуцинів»[5].
Такий я насправді: злий, п'яний, але розумний (1938).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.