Зоонім

Зоо́нім (від дав.-гр. ζω̃ον — тварина та ὄνομα — ім'я) — власна назва виду, вікостатевої групи або й окремої особини тварин. Прізвисько для тварин.

З погляду мотивованості всі клички тварин поділяються на мотивовані та немотивовані. Основними мотивуючими ознаками зооніма виступають переважно колір шерсті тварини: Біла, Ряба; особливості анатомічної будови: Горбата, Безхвоста; особливості поведінки: Дикун, Вертуха. Крім цих типових ознак зустрічаються і випадки оказіональних утворень. Найпоширенішими прикладами мотивованих кличок є "Рябко", "Сірко", "Мурчик".

Існують такі різновиди зоонімів, як кіноніми (від дав.-гр. χύών - пес та оніму χύνός - назва) — клички собак, феліноніми — клички котів, гіппоніми — клички коней тощо.

Значення в класифікаціях

Зооніми нерідко стають основою для формування назв таксонів: видів, а інколи й родів. Прикладами того, як побутові назви стали загально визнаними назвами зоологічних таксонів:

• кумка, також джерелянка — одна з назв роду безхвостих амфібій Bombina
• зінське щеня — одна з назв гризуна, відомого також як сліпак
• перегузня — видова назва хижого ссавця Vormela peregusna
• бабак — рід гризунів родини вивіркових (Sciuridae)
• нічниця — назва одного з родів кажанів.

Традиційні українські клички песиків (самців)

• Сірко́, Рябко́, Бровко́, Гнідко́, Сивко́, Во́вк, Вовку́н, Во́вчик, Гавку́н, Га́вчик, Га́рчик, Ґу́дзик, Ко́ржик, Ласу́н, Лиско́, Лю́тий, Я́рчик, Козачо́к, Шква́рка, До́вбуш, Вітрого́н^[1]

Традиційні українські клички сучок (самиць)

• За́йда, Руда́, Ру́та, Бу́лька^[1]

Традиційні українські клички котиків (самців)

• Ко́цький, Му́рчик, Гультя́й, Левко́, Мазу́н, Ру́дик, Сіри́й, Си́вий, Сніжо́к, Малю́к^[1]

Традиційні українські клички кицьок (самиць)

• Ко́цька, Ма́ня, Ма́нька, Му́рка, Ли́пка, Ли́са, Ряба́, Си́ва^[1]

Див. також

• Прізвисько
• Псевдонім
• Вернакулярна назва тварин
• Синоніми у зоологічній систематиці в українській мові

Примітки

1. Мотивація кличок в українській зооніміці [Архівовано 16 квітня 2022 у Wayback Machine.] - Топтун, В. М. // Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя. Наукові записки, серія: Філологічні науки. Ніжин, 2008. - стор 159-165

Джерела

• Українська мова. Енциклопедія. К., 2000. — с.194.
• Топтун, В. М. Зооніми в творчості Олександра Олеся. // Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя. Наукові записки, серія: Філологічні та історичні науки. Ніжин, 1999. - стор 65-67
• Топтун, В. М. Зооніми в складі фразеологічних одиниць (за матеріалами роману М. Стельмаха " Дума про тебе") / В. М. Топтун // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імен іМиколи Гоголя. Сер. Філологічні науки. – 2003. – стор 24-26.
• Мотивація кличок в українській зооніміці [Архівовано 16 квітня 2022 у Wayback Machine.] - Топтун, В. М. // Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя. Наукові записки, серія: Філологічні науки. Ніжин, 2008. - стор 159-165
• Взаємозв'язки антропонімів та зоонімів в українських говорах Чернігівщини [Архівовано 26 січня 2022 у Wayback Machine.] - Топтун, В. М. // Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя. Наукові записки, серія: Філологічні науки. Ніжин, 2010. - стор 75-77

Посилання

• Зоонім // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 397.