Loading AI tools
Екото́п — певний комплекс екологічних факторів (повітряний, водний, температурний, мінерального живлення, температурно-радіаційний та ін.) на певній ділянці земної поверхні. Складається з кліматопа і едафотопа та / або гідротопа.
Кліматоп — сукупність фізичних умов екотопа, істотних для організмів, що населяють його[1]
Спочатку «кліматоп» був визначений В. М. Сукачовим (1964) як повітряна частина біогеоценозу, що відрізняється від навколишньої атмосфери своїм газовим складом, особливо концентарією вуглекислого газу в приземному біогоризонті, кисню там же і в біогоризонтах фотосинтезу, повітряним режимом, насиченістю біолінами, зменшеною і зміненої сонячною радіацією і освітленістю, наявністю люмінесценції рослин і деяких тварин, особливим тепловим режимом і режимом вологості повітря[2][3].
На даний момент це поняття трактується ширше – як характеристика біогеоценозу, поєднання фізичних та хімічних характеристик повітряного або водного середовища, істотних для організмів, що населяють це середовище[4]. Кліматоп задає в довгостроковому масштабі основні фізичні характеристики існування тварин і рослин, визначаючи коло організмів, які можуть існувати в даній екосистемі.
Під едафотопом, звичайно, мають на увазі ґрунт як складовий елемент екотопу[5].Однак, точніше, це поняття слід визначати як частину непорушного (косного) середовища, перетвореного організмами, тобто, не увесь ґрунт, а лише його частину[6].
Ґрунт (едафотоп) є найважливішою складовою екосистеми: у ньому відбувається замикання циклів речовини та енергії, здійснюється переведення мертвих органічних сполук в мінеральні речовини та їх залучення в живу біомасу[6]. Основними носіями енергії в едафотопі виступають органічні сполуки, їх лабільні та стабільні форми, вони найбільшою мірою визначають родючість ґрунтів.
Існують піщані, кам'янисті, глинисті едафотопи. З едафотопами пов'язане велике різноманіття умов місцеперебування. Плакори, складені суглинками — для них характерний спелітогенний едафотоп, що забезпечує класичне уявлення щодо даної природної зони. Для супіщаних ґрунтів характерний псаммогенний едафотоп, для кам'янистих ґрунтів — петрогенні едафотопи, для засолених — галогенний едафотоп. Природна зона характеризується мозаїчністю місцеперебувань. Але тільки один едафотоп є зональним, решта — едафічні варіанти.
Умови зволоження біогеоценозу утворюються його гідротопом (певна кількість вологи).
Вирізняють такі типи зволоження:
- атмосферне;
- сточне;
- натічне;
- ґрунтове;
- заплаве.
Основним критерієм зволоження служить значення коефіцієнта атмосферного зволоження: k = r/E, де r — опади, E — випаровування.
Виділяють такі гідротопи (ступені зволоження):
- недостатнє зволоження (сухий гідротоп): k <1;
- нормальне зволоження (свіжий гідротоп): k=1;
- підвищене зволоження (вологий гідротоп): k>1,5;
- дуже підвищене зволоження (сирий гідротоп);
- надмірне зволоження (мокрий гідротоп).
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
