Loading AI tools
французький економіст З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Едмон Малінво (фр. Edmond Malinvaud, 25 квітня 1923, Лімож — 7 березня 2015, Париж) — французький економіст, професор Колежу де Франс і директор Національного інституту статистики і економічних досліджень Франції.
Едмон Малінво | |
---|---|
Edmond Malinvaud | |
Ім'я при народженні | фр. Edmond Camille André Malinvaud[1] |
Народився | 25 квітня 1923[2][3][…] Лімож[1] |
Помер | 7 березня 2015[2][4][…] (91 рік) XV округ Парижа, Париж, Франція[1] |
Країна | Франція |
Діяльність | економіст, професор |
Alma mater | Політехнічна школа ENSAE Parisd Paris Institute of Statisticsd |
Галузь | економіка |
Заклад | Колеж де Франс[5] Вища школа соціальних наук Center for Research in Economics and Statisticsd Національний інститут статистики і економічних досліджень Франції |
Посада | голова[6], chief officerd і генеральний директор[d] |
Науковий керівник | Моріс Алле і Eugene Moriced[7] |
Відомі учні | Yves Balaskod Jacques H. Drèzed Claude Henryd[7] |
Аспіранти, докторанти | Coimbatore C. Ganesand[7] |
Членство | Французька академія наук Національна академія наук США Папська Академія соціальних наук[8] French Academy of Technologiesd Американська академія мистецтв і наук Британська академія Економетричне товариство[9] Європейська академія[10] |
Нагороди | |
Едмон Малінво у Вікісховищі |
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. |
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (квітень 2020) |
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (квітень 2020) |
Навчався в Політехнічній школі та в Національній академії статистики та управління економікою[en] у Парижі, був студентом Моріса Алле. У 1950 році Малінво покинув Алле, щоб приєднатися до Комісії Коулза з економічних досліджень[en] в США. Будучи членом Комісії, Малінво випустив низку робіт з багатьох напрямків. Його відома стаття «Нагромадження капіталу та ефективний розподіл ресурсів» (1953) стала відправною точкою інтертемпоральної теорії капіталу для теорії загальної рівноваги та запровадила поняття динамічної ефективності.
У період з 1962 до 1966 рр. Малінво обіймав посаду директора Національної академії статистики та управління економікою, з 1972 до 1974 рр. — директора департаменту прогнозування казначейства Франції. З 1974 до 1987 рр. був директоромНаціонального інституту статистики і економічних досліджень Франції (INSEE), а з 1988 до 1993 рр. працював професором Колежу де Франс.
Малінво також працював над теорією невизначеності, зокрема теорією «еквівалентності визначеності першого порядку» (1969 р.) та взаємозв'язком між окремими ризиками та соціальними ризиками (1972, 1973 рр.). Його підручник з мікроекономіки 1971 року та підручник з економетрики «Статистичні методи в економетриці» з тих пір стали класикою.
Основним внеском Малінво в макроекономіку стала його книга 1977 року «Переглянута теорія безробіття», яка передбачила чітку і єдину реконструкцію динамічної макроекономіки «нерівноваги». Ця теорія побудована на попередніх результатах «невальрасівської» теорії Кловера[en] і Лейонхуфвуда[en]. Вплив Малінво на наступне покоління європейських економістів був досить сильним.
Едмон Малінво є автором численних наукових праць з математичної економіки, а також низки підручників:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.