Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Лев Ремович Вершинін (нар. 14 серпня 1957, Одеса) — російський пропагандист, також письменник-фантаст, журналіст та історик російсько-єврейського походження родом з України. Член Спілки письменників Росії (з 1997) та Міжнародної асоціації письменників СНД. Основний рід занять — аналітика, консалтинг, та моніторинг електоральних процесів. З грудня 2000 по 2007 рік жив в Ізраїлі, з червня 2007 року проживає в Іспанії.
Лев Григорович Гіммельфарб | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 14 серпня 1957 (67 років) або 1957[1] Одеса, Українська РСР, СРСР | |||
Країна | Ізраїль СРСР Україна | |||
Діяльність | поет, письменник, журналіст, історик, політолог | |||
Сфера роботи | історичний роман[2], фантастичний роман[2], поезія[2] і політика[2] | |||
Alma mater | ОНУ ім. І. І. Мечникова | |||
Мова творів | російська | |||
| ||||
Вершинін Лев Ремович у Вікісховищі | ||||
Вершинін відомий своїми контроверсійними висловлюваннями. Неодноразово виступав із заявами про причетність уряду УНР до єврейських погромів у 1918—1919 р.р. і співпрацю УПА з гітлерівцями у 1941-1942 рр. Також у 2014 році підтримав військове вторгнення Росії в Україну, анексію Криму та частини Донбасу. Є одним з російських ідеологів, хто поширює проросійську версію т. з. «Одеської Хатині» (так вони називають Протистояння в Одесі 2 травня 2014). Веде активну антиукраїнську пропаганду в ЗМІ деяких країн СНД та Китаю.
Деякі книги Вершиніна заборонені до розповсюдження в Україні, як такі, що підривають суверенітет України. Станом на 2020 до списку списку заборонених входило 7 книг Вершиніна.[3][4] Також з 2018 року Вершинін входить до Переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України.[5][6] Неодноразово проявляв українофобну позицію та відмовляв Україні в праві на територіальну цілісність.
З початку російського вторгнення в Україну неодноразово закликав до геноциду жителів України.[7][8]
За офіційною версією, народився в Одесі. До 16 років носив прізвище Гіммельфарб. У 16 років був офіційно усиновлений вітчимом і таким чином Лев Григорович Гіммельфарб став Левом Ремовичем Вершиніним. У 1974 році закінчив середню школу. У 1977—1979 роках навчався в Казанському державному університеті, з 1981 року навчався та в 1984 році з червоним дипломом[джерело?] закінчив навчання на вечірньому відділенні Одеського державного університету. Закінчив заочну аспірантуру Московського педагогічного державного університету під керівництвом професорів А. В. Немирівського і Л. С. Іллінської. Кандидат історичних наук (1989). Автор ряду наукових статей та книг на історичну тематику.[9]
Від призову на дійсну військову службу у Радянській Армії Вершинін був звільнений, як єдиний син матері-інваліда II групи. Достеменно невідомо, чи перебував Вершинін у лавах КПРС. Проте є відомості, що він був інформатором КДБ.
Також є достовірна інформація про те, що Вершинін-Гіммельфарб у молодості був шахраєм та видавав себе за племінника Олександра Галича.[джерело?]
У 1994 році зайняв перше місце на перших виборах у Верховну раду України по 302 (Центральному) виборчому округу міста Одеси, однак депутатом не став у зв'язку з особливостями тогочасного законодавства — явка виборців у другому турі була нижче 50 %, що мають право голосу. В результаті, у 1994—1998 роках 302 округ Одеси не мав представництва у Верховній раді, а сам Вершинін в цей час був депутатом Одеської міськради. У 1998 році балотувався в мери Одеси, був одним з тих кандидатів, які оголосили «голодовку» на знак протесту на рішення суду зняти їхні кандидатури.[10] Врешті Вершинін не став мером Одеси, але у 1998 році на тиждень став заступником мера Одеси. З 1999 від активної політичної діяльності відійшов.[9]
З грудня 2000 по 2007 рік жив в Ізраїлі, регулярно друкувався в газеті «Вєсті», «Час» та виступав на телеканалі «Ізраїль+».[9] Як голова аналітичного департаменту Інституту країн Східної Європи і СНД Міжнародного центру виборчих систем (East European States & C.I.S. Institute for International expert Center for Electoral Systems) брав участь як міжнародний спостерігач на виборах в різних країнах у 2004—2008 роках, зокрема на Президентських виборах України (2004), Казахстану (2005) та Грузії (2008) та на Парламентських виборах Киргизстану (2005), Азербайджану (2005), та України (2006, 2007).[11] У 2010 році займав посаду міжнародного експерта Міжнародного центру аналітичного моніторингу політичних і виборчих процесів (Objectives of the International Center of Analytical Monitoring).[12]
У своєму блозі на платформі livejournal.com постійно проводить українофобську агітацію. Зокрема, його публікації направлені на дегуманізацію жителів України та заперечення проведення самостійної політики держави (лише під впливом США). Часто вживає неприйнятні та образливі терміни, щодо українців та України.
Після невдач російської армії в Україні почав закликати до масового знищення українців за допомогою масованих ракетних та авіаударів, аж до завдання ядерного удару.[7][13]
З 1980-х роках працював у жанрі історичної белетристики, потім — наукової фантастики. Лауреат премій «Мандрівник» (1997), «Меч у дзеркалі» (1997), «Зоряний міст» (I місце в номінації «Цикли, серіали і романи з продовженням» в 1999 році, III місце в номінації «Майстер Фен-До» в 2000 році).
Лауреат різних літературних премій в жанрі фантастики:[9]
За повідомленням ізраїльської газети «Маарів», в 2004 році звинувачений у плагіаті. Журналіст Олександр Еттерман заявив наступне: «Пан Вершинін в газеті „Вєсті“ видавав за свої слова й фрази, написані іншими авторами».[14] Тоді ж журналістом Арканом Каривом було висловлено думку про політичну мотивацію звинувачень Олександра Еттермана. Вершинін опубліковано спростування звинувачень в ізраїльському тижневику «Час» (2005, № 27), після чого пан Етерман приніс вибачення.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.