Великі річки Франції

Великі річки Франції (фр. les grands fleuves de la France) — традиційне позначення річок, басейни яких охоплюють основну територію Франції. Попри те, що загальна довжина судноплавних річок в метрополії Франції у сучасних кордонах становить близько 8500 км^[1], значна частина території належить до кількох великих річкових басейнів, які утворені так званими Великими річками. З давніх часів і аж до кінця XVIII століття традиційно виділяли чотири Великі річки: Гаронна, Луара, Рона та Сена^[2][3]. З початку XIX століття, після територіальних надбань, пов'язаних з революційними війнами, до Великих річок Франції додають також Рейн^[4][5], що протікає східним кордоном країни. Таке трактування зберігається досі^[1][6].

Мапа басейнів найбільших річок Франції.

Список річок

Річка	Впадає	Довжина, км		Площа басейну у Франції, км2	Ср. витрата води в гирлі, м3/с.	Фото
		всього	у Франції
Гаронна фр. Garonne окс. Garona ісп. Garona кат. Garona	Атлантичний океан	575[7]	522	56000	690	Гаронна в Тулузі	[8]
Луара фр. Loire окс. Léger брет. Liger	Атлантичний океан	1020	1020	115120	910	Луара в Блуа	[9][10]
Рейн фр. Rhin нім. Rhein нід. Rijn	Північне море	1320	188	24000	2300	Міст через Рейн на кордоні Франції, Німеччині і Швейцарії	[11][12]
Рона фр. Rhône окс. Ròse	Середземне море	812	522	95500	1700	Злиття Рони (ліворуч) і Дрома	[13][14]
Сена фр. Seine	Ла-Манш	776	776	78650	560	Сена в Парижі	[15]

Примітки

1. Dominique Auzias, Gaëlle Girard-Marchandise, Pascaline Ferlin, Anthony Serex. France. — Petit Futé, 2007. — P. 9-11. — ISBN 9782746918245.
2. Johann Hübner. La géographie universelle, ou l on donne une idée abrégéee des quatre parties du monde, et des différens lieux qu'elles renferment. — Basle : Rodolphe Im-Hoff, 1746. — Vol. I. — P. 125-126.
3. Louis Alexandre Expilly. Dictionnaire géographique, historique et politique des Gaules et de la France. — Amsterdam, 1770. — Vol. VI. — P. 746.
4. Pierre Étienne Herbin de Halle. Statistique générale et particulière de la France et de ses colonies. — Paris : F. Buisson, 1803. — Vol. VII. — P. 488.
5. Lewis Goldsmith. Statistique raisonnée de la France. — Paris : Édouard Lagny, 1833. — P. 172.
6. William Edmiston, Annie Dumenil. La France contemporaine. — Cengage Learning, 2015. — С. 8-10. — 336 p. — ISBN 9781305804418.
7. Не враховуючи Жиронди
8. la Garonne (фр.). Encyclopédie Larousse. Архів оригіналу за 22 січня 2016. Процитовано 31 грудня 2015.
9. la Loire (фр.). Encyclopédie Larousse. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 31 грудня 2015.
10. La Loire à Saint-Nazaire. Données hydrologiques de synthèse (1994 - 2015) (фр.). Banque Hydro. Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 31 грудня 2015.
11. Rhin (фр.). Encyclopédie Larousse. Архів оригіналу за 26 грудня 2015. Процитовано 31 грудня 2015.
12. Fiche cours d'eau. Le Rhin (фр.). Eau de France. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 31 грудня 2015.
13. Rhône (фр.). Encyclopédie Larousse. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 31 грудня 2015.
14. Le Rhône à Beaucaire. Données hydrologiques de synthèse (1920 - 2013) (фр.). Banque Hydro. Архів оригіналу за 1 березня 2011. Процитовано 31 грудня 2015.
15. la Seine (фр.). Encyclopédie Larousse. Архів оригіналу за 22 січня 2016. Процитовано 31 грудня 2015.