Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Анто́н Петро́вич Бри́нський (* 10 червня 1906, село Андріївка, нині Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, Україна — † 14 червня 1981, Горький, РРФСР, СРСР) — радянський розвідник-диверсант, письменник. Герой Радянського Союзу (4 лютого 1944).
Антон Петрович Бринський | |
---|---|
Прізвисько | дядя Пєтя |
Народження | 10 червня 1906 село Андріївка |
Смерть | 14 червня 1981 (75 років) Нижній Новгород |
Поховання | Червоне кладовищеd |
Країна | СРСР |
Освіта | Постріл |
Роки служби | 1928—1958 |
Член | СП СРСР |
Звання | Полковник |
Війни / битви | вторгнення СРСР до Польщі (1939) |
Нагороди | |
Бринський Антон Петрович у Вікісховищі |
Причетний до низки воєнних злочинів проти мирного українського населення в роки Другої світової війни.
Народився 10 червня 1906 року в селі Андріївка (нині Хмельницька область) у селянській родині.
У 1921 поселився в Кам'янці-Подільському, жив у свого дядька Івана біля синагоги. Навчався в учительській семінарії (кілька місяців), 1922 року в трудовій школі № 2 (нині ЗОШ № 8), у 1923—1924 роках у лісовій профшколі, у 1925—1926 роках — у радянській партійній школі. У Кам'янці-Подільському вступив у комсомол (1922), партію (1925). Секретар райкому комсомолу, голова райвиконкому в Старій Ушиці (1926—1927).
З 1928 року в Червоній армії.
У 1939 був учасником вторгнення військ СРСР у Західну Білорусь.
Початок німецько-радянської війни зустрів біля Білостока. Батальйон, в якому Бринський був комісаром, потрапив в оточення, перейшов до партизанських методів боротьби у Вітебській і Мінській областях, здійснив рейд в Україну, встановив зв'язок із підпільниками Волинської та Рівненської областей. Об'єднавшись із місцевими партизанськими та підпільними групами, загін було реорганізовано в партизанську бригаду особливого призначення.
Від серпня 1941 року до квітня 1944 року перебував у розпорядженні ГРУ Генерального штабу Червоної армії, виконував спеціальні завдання в тилу німців. Партизанське прізвисько — «дядя Пєтя».
Бригада під командуванням підполковника Бринського здійснила близько 5000 диверсій на території Білорусі, України та Польщі: партизани пустили під укіс 800 ешелонів, спалили понад 500 автомашин, 73 танки, висадили в повітря близько 100 мостів, знищили тисячі нацистів.
На початку 1943 бригада Бринського влаштувала низку провокацій, внаслідок яких почалися репресії німецького командування проти українських поліціантів [1]. Відтак останні пішли в ліси, приєднавшись до українських партизанів [2]. На думку деяких істориків, така зміна співвідношпення сил спричинила ескалації польсько-українського конфлікту на Волині [3].
13 жовтня 1943 року його загін спалив село Стара Рафалівка (нині Володимирецького району Рівненської області України), вбивши близько 60 людей, серед них і дітей (хлопчикові розпороли живота штиком, а дівчинку спалили живцем) [4].
1945 — закінчив курси «Постріл», 1952 — курси комісарів дивізії.
Від 1958 року — полковник у відставці.
Нагороджено трьома орденами Леніна.
У Нижньому Новгороді іменем Бринського названо вулицю, дитячу бібліотеку, а на будинку, де він мешкав, встановлено меморіальну дошку.
Почесний громадянин Луцька (ухвала Луцької міської ради від 7 жовтня 1971 року, № 411) [5]. Позбавлений цього звання 29 серпня 2018 року [6].
Твори з партизанського життя:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.