Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Бетті Парсонс (англ. Betty Parsons; 31 січня 1900, Нью-Йорк — 23 липня 1982, Саутолд[en] на Лонг-Айленді), американська художниця, скульпторка, галеристка, арт-дилерка і колекціонерка. Найбільшу популярність принесла їй робота по просуванню в середині XX століття в Америці течії абстрактного експресіонізму. Як багаторічна власниця приватної галереї в Нью-Йорку і практикуюча художниця, вона підтримувала колег, — ровесників і молодших сучасників, — організовуючи виставки та публікації в пресі, крок за кроком перетворюючи вчорашніх невлаштованих маргіналів у респектабельних законодавців художньої моди.
| Бетті Парсонс | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 31 січня 1900[1][2][…] Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
| Померла | 23 липня 1982[1][2][…] (82 роки) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
| Країна |  США[3] |
| Діяльність | художниця, скульпторка, галеристка, арт-дилерка, колекціонер мистецтва, рисувальниця |
| Галузь | малярство |
| Знання мов | англійська |
| Членство | American Abstract Artistsd[4] |
| Напрямок | абстрактний експресіонізм |
| У шлюбі з | Schuyler Livingston Parsonsd[5] |
Бетті Бірн Пірсон народилася в 1900 році, і була середньою з трьох сестер. Вона походила з дуже заможної сім'ї. Привілейоване дитинство Бетті проходило в Нью-Йорку, Ньюпорті, Палм-Біч (в останніх двох місцях родина володіла заміськими будинками) і в Парижі.
У десятирічному віці Бетті була зарахована в престижну школу для дівчаток міс Чапін в Нью-Йорку (Chapin School[en]) і провела тут 5 років, з 1910 по 1915 рік. Хоча вчилася юна леді посередньо, зате познайомилася і здружилася тут з багатьма майбутніми компаньйонками і однодумицями.
У 1913 році Бетті відвідує в Нью-Йорку Міжнародну виставку сучасного мистецтва Armory Show; свіже дитяче враження від грандіозної виставки раз і назавжди повернуло її долю в напрямку мистецтва.
Навесні 1920 року Бетті Бірн Пірсон одружилася зі Скайлером Лівінгстоном Парсонсом, на 8 років старшим представником одного з найстаріших сімейств Нью-Йорка. Після трьох років шлюбу пара розійшлася. У той час вони жили в Парижі, і Бетті вирішує залишитися в Європі, щоб здобути художню освіту. Вона вступає до академії Гранд-Шомьєр і, зробивши вибір на користь скульптури, починає брати уроки у живого класика Еміля-Антуана Бурделя, а також у авангардистів українського походження Олександра Архипенка та Осипа Цадкіна.
Бетті Парсонс була однією з провідних арт-дилерів Нью-Йорка. У вересні 1946 року вона відкрила галерею власного імені на п'ятому поверсі будинку № 15 на 57-й вулиці на Манхеттені, в престижному районі Нью-Йорка, на південь від Центрального парку. Виставковий простір галереї раніше належав арт-дилеру Мортімеру Брандту, у якого Бетті Парсонс працювала протягом двох років, коли він розширив спектр своїх (вельми консервативних раніше) інтересів, відкривши розділ сучасного живопису. Керувати цим розділом в 1944 році він і запросив Бетті Парсонс.
Виставка, що відкриває галерею (після переоформлення приміщення на ім'я нової власниці в 1946 році) була присвячена живопису індіанців північно-західного узбережжя США. Організатором її виступив художник і теоретик Барнетт Ньюман за участю скульптора Тоні Сміта.
Вивчаючи сучасне мистецтво в 40-х–50-х роках, Бетті Парсонс багато працює з абстрактними експресіоністами.
Ось далеко не повний список художників, які співпрацювали з галереєю Бетті Парсонс:
До кінця 50-х, коли течія абстрактного експресіонізму перейшла в більш розмірене русло, Парсонс починає підтримувати зародки руху мінімалізму і поп-арту, зосередившись на більш молодому поколінні американських художників. В тому числі:
Хоча Бетті Парсонс цілком відкрито говорила про свої любовні стосунки з жінками в 20-ті і 30-ті, в подальшому вона висловлювалася більш стримано.
Професійно займаючись новими формами американського мистецтва після повернення з Європи, Парсонс, користуючись сформованим в 40-х–50-х роках сприятливим фоном міжнародного поширення абстрактного експресіонізму, всі сили віддає дилерству. Пізніше, рефлексуючи з приводу становища художника в світі, що змінився, в своїх текстах вона пропонує визначення художньої абстракції, як інакшості (difference)[7].
На схилі років, в 1981 році багаторічна і надихаюча вірність мистецтву була винагороджена врученням Бетті Парсонс щорічної премії мера Нью-Йорка (Mayor's Awards of Honor for Arts and Culture) з формулюванням «За видатний внесок у культурне життя міста Нью-Йорка»[8]. Вона прийняла нагороду з рук свого колеги, арт-дилера Лео Кастеллі, який перерахував півдюжини видатних і процвітаючих художників, виведених з безвісти зусиллями Бетті Парсонс.
У пізніх роботах Бетті Парсонс, у яких вона поєднує інтерес до архітектоніки скульптури з імпровізаційною і барвистою музикальністю живопису, прочитується м'яка мрійливість, спогади про безтурботний рай дитинства.
Створюючи численні асамбляжі (мабуть, ці невеликі речі Парсонс — найбільш оригінальний внесок художниці в історію американського постмодернізму), в якості матеріальної основи вона використовує своєрідні «дари моря»: викинуті на берег, стерті морськими хвилями уламки дощок. Глядач може трактувати їх на свій смак; або як послання невідомих богів, або як звуки благання про допомогу, що доносяться з потонулого судна. Недарма в цих зібраних з фрагментів акумуляціях часто виникає образ далекого вітрила.
Heléne Aylon (b. 1931). The Parsons Effect: An interview from Jan. 19, 1977 (Introduction by Judith E. Stein) // Art in America : журнал. — 2024. — 10 November. — P. 132–139. — ISSN 0004-3214. Архівовано з джерела 1 грудня 2014.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
