Артур Гергеї

Артур Гергей (угор. Artúr Görgei; 30 січня 1818(18180130), Топорець, Спиш, Угорщина, Австрійська імперія — 21 травня 1916, Будапешт, Австро-Угорщина) — угорський військовик, один із проводирів Угорської революційної армії під час «весни народів» 1848—1849 років.

Артур Гергеї
Ім'я при народженні	нім. Johannes Arthur Woldemár Görgey
Народження	30 січня 1818(1818-01-30)[1][2][3] Топорець, Кежмарок, Пряшівський край, Словаччина
Смерть	21 травня 1916(1916-05-21)[1][4][…] (98 років) Будапешт, Австро-Угорщина
Поховання	Керепеші
Країна	Угорщина
Партія	незалежний політик[5]
Звання	Корпусний генерал[d]
Війни / битви	Революція 1848—1849 років в Угорщині
Автограф

Життєпис

У молодому віці Гергеї був талановитим хіміком; його праці з хімії були оцінені тогочасними угорськими та європейськими науковцями. Проте більш відомим Гергеї є завдяки участі в Угорській революції 1848—1849 років. Найбільш успішний генерал та військовий геній в Угорській революційній армії, він звільнив більшу частину Західної Угорщини від австрійської влади в ході переможної Весняної кампанії. Угорський уряд у віддяку за успіхи призначив його міністром оборони. 11 серпня 1849 року, коли угорська армія вже була виснажена внаслідок російської інтервенції, лідер революції Лайош Кошут призначив Гергеї диктатором, зрікшись власної посади на його користь, та емігрував. 13 серпня Гергеї капітулював перед російською армією поблизу села Вілагош, що ознаменувало кінець революції.

Проблемні взаємини Гергеї з Кошутом вплинули на курс війни за незалежність, військову кар'єру Гергея, його постреволюційну діяльність. Під час кампаній зими та літа 1848—1849 років Гергеї сперечався з Кошутом через їхнє різне бачення військових кампаній і тому, що Гергеї не схвалив Декларацію про незалежність Угорщини, одним із найбільших прихильників якої був Кошут. Тому останній утримувався від призначення Гергеї на посаду головнокомандувача угорської армії, підтримуючи інших генералів (Генрик Дембінський, Лазар Месарош), тим самим послаблюючи армію.

Після капітуляції перед російською армією його не стратили, як більшість угорських революційних генералів, через російське заступництво, проте його поселили в місті Клагенфурт (Каринтія), де за ним вели нагляд до 1867 року, коли учасники революції були амністовані у зв'язку з укладенням австро-угорського компромісу. Таким чином, Гергеї зміг повернутися до Угорщини. Протягом наступних років Гергеї жив у злиднях, намагаючись знайти собі роботу. Врешті-решт, його брат Іштван надав йому житло у Вишеграді, де Гергеї прожив останні десятиліття свого життя.

Після повернення Гергеї й до його смерті угорська громадська думка була ворожою щодо нього через фальшиві звинувачення. Кошутів «Лист із Видина», написаний після угорської капітуляції, викликав ненависть до Гергея з боку угорців, оскільки ті масово повірили, що Гергеї був зрадником. Унаслідок історичних досліджень XX—XXI століть репутація Гергеї покращилася: його рідше називають зрадником, натомість частіше — одним із найбільших національних героїв XIX століття.

1848 року Гергеї одружився з Адель д'Обуен. 1850 року в подружжя народилася дочка Берта, а 1855 — син Корнел. Артур Гергеї помер 21 травня 1916 року в Будапешті у віці 98 років після низки захворювань (страждав від грипу та пневмонії). Його поховали з почестями на кладовищі Керепеші.

Галерея

• 
  Гергеї в 1849 році. Літографія Міклоша Барабаша, 1849
• 
  Гергеї із сином Корнелом. Клагенфурт, 1856
• 
  Гергеї в 1867 році
• 
  Гергеї займається садівництвом у Вишеграді, прибл. 1890
• 
  Портрет Артура Гергеї роботи Філіпа де Ласло, 1901
• 
  Дружина Гергеї Адель із їхньої дочкою Бертою, 1859
• Артур Гергеї на кінохроніці 1910 року
• 
  Похорон Гергеї в Будапешті. 25 травня 1916

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Encyclopædia Britannica

   d:Track:Q5375741
3. Енциклопедія Брокгауз

   d:Track:Q237227
4. Find a Grave — 1996.

   d:Track:Q63056
5. Dániel B., József P., Judit P. Képviselők és főrendek a dualizmus kori Magyarországon — Eger: Líceum Kiadó, 2020. — С. 151. — 639 с. — ISBN 978-963-496-144-4

   d:Track:Q112527214d:Track:Q115016832d:Track:Q20481380d:Track:Q115016773d:Track:Q115017525d:Track:Q167109

Джерела

• Babucs, Zoltán (2021), Görgei emlékezete (The Memory of Görgei), Magyarságkutató Intézet (2021. május 20) (угор.)
• Bánlaky, József (2001). A magyar nemzet hadtörténelme (The Military History of the Hungarian Nation) (угор.). Budapest: Arcanum Adatbázis.
• Bóna, Gábor (1987). Tábornokok és törzstisztek a szabadságharcban 1848–49 ("Generals and Staff Officers in the War of Freedom 1848–1849") (угор.). Budapest: Zrínyi Katonai Kiadó. с. 430. ISBN 963-326-343-3.
• Csikány, Tamás (2015). A szabadságharc hadművészete 1848–49 ("The Art of Warfare in the War of Independence of 1848–1849") (угор.). Budapest: Zrínyi Katonai Kiadó. с. 380. ISBN 978-963-327-647-1.
• Csikány, Tamás (2013), Egy céltalan haditerv - Komárom 1849 július 11 (PDF), Hadtörténelmi közlemények
• Görgey, Artúr (2004). Életem és működésem Magyarországon 1848-ban és 1849-ben- Görgey István fordítását átdolgozta, a bevezetőt és a jegyzeteket írta Katona Tamás (My Life and Activity in Hungary in 1848 and in 1849). István Görgey's translation was revised by Tamás Katona, and also he wrote the Introduction and the Notes. Neumann Kht.
• Görgey, István (1916). Görgey Arthur ifjúsága és fejlődése a forradalomig ("The Youth and Development of Arthur Görgey until the revolution) (угор.). Budapest: A Hungarian Academy of Sciences publication. с. 462.
• Hentaller, Lajos (1889). Görgey mint politikus ("Görgey as a Politician") (угор.). Budapest: Hornyánszky Viktor Kőnyomdája. с. 224.
• Hermann, Róbert (2013). Nagy csaták. 16. A magyar függetlenségi háború ("Great Battles. 16. The Hungarian Freedom War") (угор.). Budapest: Duna Könyvklub. с. 88. ISBN 978-615-5129-00-1.
• Hermann, Róbert, ред. (1996). Az 1848–1849 évi forradalom és szabadságharc története ("The history of the Hungarian Revolution and War of Independence of 1848–1849) (угор.). Budapest: Videopont. с. 464. ISBN 963-8218-20-7.
• Hermann, Róbert (1999), Görgei Artúr a hadvezér (Artúr Görgei the Military Leader.) (PDF), Hadtörténelmi Közlemények. 112. (1999) 1.
• Hermann, Róbert (2001). Az 1848–1849-es szabadságharc hadtörténete ("Military History of the Hungarian Revolution of 1848–1849") (угор.). Budapest: Korona Kiadó. с. 424. ISBN 963-9376-21-3.
• Hermann, Róbert (1998), Kossuth és Görgei (Kossuth and Görgei.) (PDF), Iskolakultúra. 1998/3
• Hermann, Róbert (2004). Az 1848–1849-es szabadságharc nagy csatái ("Great battles of the Hungarian Revolution of 1848–1849") (угор.). Budapest: Zrínyi. с. 408. ISBN 963-327-367-6.
• Móra, László (2004), Katonai sikereit elősegítették kémiai tanulmányai 175 éve született Görgey Artúr (His Military Successes Were Facilitated by his Studies in Chemistry. Artúr Görgey Was Born 175 Years Ago), Ponticulus Hungaricus 2004 VII/11
• Nobili, Johann. Hungary 1848: The Winter Campaign. Edited and translated Christopher Pringle. Warwick, UK: Helion & Company Ltd., 2021.
• Pethő, Sándor (1930). Görgey Artur (угор.). Budapest: Genius. с. 518.
• Pusztaszeri, László (1984). Görgey Artúr a szabadságharcban ("Artúr Görgey in the War of Independence") (угор.). Budapest: Magvető Könyvkiadó. с. 784. ISBN 963-14-0194-4.
• Riedel, Miklós (2016), Görgey a vegyész-tábornok (Görgey the Chemist-General.) (PDF), Magyar Kémikusok Lapja. LXXI. (2016) 12.
• Szentgyörgyi, István (2004), A kémikus Görgey (Görgey the Chemist), Ponticulus Hungaricus 2004 VIII/11
• Vesztróczy, Zsolt (2016), Száz éve hunyt el Görgei Artúr. A magyar Napóleon vagy a "nemzet Júdása"? (Artúr Görgei Died 100 Years Ago. The Hungarian Napoleon, or the Judas of the Nation?), Új Szó online. 21 May 2016., архів оригіналу за 9 серпня 2017, процитовано 9 серпня 2017