Передавальна антена перетворює електричний струм радіочастотного діапазону на електромагнітні хвилі відповідної частоти. Відповідно приймальна антена перетворює електромагнітні хвилі на струм відповідної форми. Приймальна антена від передавальної відрізняється лише застосуванням.
Перші антени створив у 1888 році Генріх Герц в ході експериментів по доведенню існування електромагнітної хвилі; ці антени були дипольними. Форма, розміри і конструкція створених згодом антен надзвичайно різноманітні і залежать від робочої довжини хвилі і призначення антени. Знайшли широке застосування антени, виконані у вигляді відрізка дроту, системи провідників, металевого рупора, металевих і діелектричних хвилеводів, хвилеводів з металевими стінками з системою прорізаних щілин, а також багато інших типів. Для поліпшення спрямованості первинний випромінювач може забезпечуватися рефлекторами— відбивальними дзеркалами різної конфігурації і системами дзеркал, а також лінзами.
Дія елементарної антени основана на дипольному випромінюванні. Сигнал, який передається на антену від високочастотного генератора, створює в ній коливання густини заряду, що призводить до випромінювання електромагнітних хвиль. Відповідним чином при прийманні сигналу електромагнітні хвилі наводять в антені струми, які потім підсилюються і демодулюються приймачами.
Електромагнітне випромінювання, що створюється антеною, має властивості спрямованості і поляризації. Антена як двополюсник має вхідний опір (імпедансом). Лише частину енергії джерела антена перетворює у електромагнітну хвилю, решта витрачається у вигляді теплових втрат. Для кількісної оцінки перерахованих і ряду інших властивостей антена описується набором електричних характеристик і параметрів.
До головних параметрів та характеристик антен належать[2]:
Діаграма спрямованості, що обумовлює розподіл у просторі потужності електромагнітного поля, випромінюваного (прийнятого) антеною
Для локаційних антен найважливішою характеристикою є роздільна здатність, що залежить передусім від розмірів антени L та довжини хвиліλ.
Конструкція антени залежить від довжини хвилі сигналу. Довгі хвилі (довжина хвилі від 1000 до 10000 метрів) можна приймати на довгих дротових антенах, середні хвилі (довжина від 100 до 1000 метрів) можна приймати на стрижні або диполі, для приймання мікрохвиль також використовують диполі— часто з відбивачами в формі рамки або гостроспрямованими параболічними тарілками.
Слюсар, В.И. (2011). Антенна: история радиотехнического термина(PDF). Первая миля. Last mile (Приложение к журналу "Электроника: наука, технология, бизнес"). – 2011. - № 6. с.С. 52 – 64. Архів оригіналу(PDF) за 17 липня 2019. Процитовано 29 березня 2021.{{cite web}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антена
Антени: Навч. посіб. для студ. авіац. спец. / Л.Я.Ільницький, Л.В.Сібрук; Київ. міжнар. ун-т цив. авіації.— К., 1998.— 215 c.
Антени та пристрої надвисоких частот: Підруч. / Л.Я.Ільницький, О.Я.Савченко, Л.В.Сібрук; Відкрите АТ «Укртелеком».— К., 2003.— 496 c.— Бібліогр.: с. 495.
Зменшення опромінення голови людини антеною мобільного телефону / В.І.Найденко, Н.І.Саламатіна // Вісн. Нац. техн. ун-ту України «КПІ». Сер. Радіотехніка. Радіоапаратобудування.— 2014.— Вип. 59.— С. 58-65.— Бібліогр.: 8 назв.
Микроволновые устройства телекоммуникационных систем: В 2 т. Т. 1. Распространение радиоволн. Антенные и частотно-избирательные устройства / М.З.Згуровский, М.Е.Ильченко, С.А.Кравчук, Т.Н.Нарытник, Ю.И.Якименко.— К.: Політехніка, 2003.— 454 c.
Основи антенної техніки: Навч. посіб. для студ. вищ. закл. освіти / І.Н.Прудиус; Ін-т змісту і методів навчання.— Л., 2000.— 222 c.— Бібліогр.: 14 назв.
Подводная электроакустическая аппаратура и устройства: Изд. в 9 т. Т. 1. Подводные акустические антенны. Методы расчета звуковых полей / А.Г.Лейко, Ю.Е.Шамарин, В.П.Ткаченко; ред.: Ю.Е.Шамарин; Гос. НИИ гидроприборов.— К., 2000.— 320 c.— (Б-ка акустика).— Библиогр.: 202 назв.
Технічна електродинаміка. Антени та поширення радіохвиль: конспект лекцій / В.О.Іванов, Є.І.Габрусенко; Нац. авіац. ун-т.— К., 2006.— 70 c.— Бібліогр.: с. 70.
.svg)
Антена у Вікісховищі
