Loading AI tools
український письменник та громадський діяч З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Рома́н Іва́нович Іваничу́к (27 травня 1929, Трач, Косівський повіт, Станиславівське воєводство, Польська Республіка — 17 вересня 2016, Львів, Львівська область, Україна) — український письменник, політичний та громадський діяч, один із організаторів Товариства української мови ім. Шевченка, Народного Руху України, член Спілки письменників України (з 1960), народний депутат України І-го скликання (1990–1994). Заслужений працівник культури України.
Роман Іванович Іваничук | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Роман Іванович Іваничук | |||||||
Ім'я при народженні | Роман Іванович Іваничук | ||||||
Народився | 27 травня 1929[1] Трач, Косівський повіт, Станиславівське воєводство, Польська Республіка | ||||||
Помер | 17 вересня 2016[1] (87 років) Львів, Львівська область, Україна | ||||||
Поховання | Личаківський цвинтар | ||||||
Країна | Польська Республіка СРСР Україна | ||||||
Національність | українець | ||||||
Діяльність | прозаїк | ||||||
Сфера роботи | література[2] | ||||||
Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка | ||||||
Заклад | ЛНУ ім. І. Франка | ||||||
Мова творів | українська | ||||||
Роки активності | 1954—2016 | ||||||
Напрямок | Історична і філософська проза | ||||||
Жанр | Історичні роман і повість, новели та оповідання, есеї | ||||||
Членство | СП СРСР, Національна спілка письменників України і Верховна Рада України I скликання | ||||||
Партія | КПРС[3] | ||||||
Нагороди | |||||||
Премії | |||||||
Звання | |||||||
| |||||||
Іваничук Роман Іванович у Вікісховищі | |||||||
Висловлювання у Вікіцитатах | |||||||
Лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка, Літературної премії імені Андрія Головка, премії ім. Мазепи. Герой України (2009).
Народився 27 травня 1929 року в родині вчителя села Трач, тепер Косівський район, Івано-Франківська область, Україна. Його стрийко — Михайло Іваничук, учений-геоморфолог, вояк Легіону УСС та УГА. Удома в батька була велика бібліотека, тому з дитинства Роман багато читав.
Навчався в початковій школі в рідному селі, з 1942 року в Коломийській гімназії, перетвореній після більшовицької окупації на Коломийську СШ № 1, яку закінчив у 1947 р. На бажання батька вступив на геологічний факультет Львівського університету, але покинув його, оскільки прагнув здобути філологічну освіту. Один рік пропрацював учителем початкової школи в рідному селі.
У 1948 р. знову вступив до Львівського університету на філологічний факультет (українську філологію), але через те, що не хотів йти до комсомолу і на свята ходив у вишиванці, на нього написали донос, і в 1949 р. Романа Іваничука виключили з університету за «антирадянську діяльність».
Відслужив три роки в армії (в Азербайджанській РСР) і в 1953 р. поновився у Львівському університеті.
У 1954 р. у студентському альманасі Львівського університету опублікував свою першу новелу «Скиба землі», яку схвально зустріла критика.
По закінченні у 1957 р. Львівського університету поїхав працювати учителем української мови і літератури у селище Щирець Львівської області. Продовжив писати, вступив до Спілки письменників УРСР. В літературі вважав своїми учителями Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського та Ірину Вільде, також у ранній період творчості перебував під великим впливом творів Івана Керницького.
У 1958 р. вийшла друком перша збірка новел «Прут несе кригу», яка принесла йому визнання.
У 1961 році переїхав до Львова. Від 1963 року працював редактором у відділі прози журналу «Жовтень» (до 1990 р.).
В цей період виходять збірки новел Р. Іваничука «Не рубайте ясенів» (1961), «Під склепінням храму» (1961), «Тополина заметіль» (1965). У 1968 році вийшов друком роман «Мальви» на історичну тематику з часів Хмельниччини. За нього Іваничука жорстко критикувала компартійна влада, хотіли звільнити з журналу, проте роман здобув широкий резонанс.
У зв'язку з нагінками Р. Іваничук зосереджується на історичній прозі. Тему наступного роману «Черлене вино» — про оборону Олеського замку від польських загарбників у 1431—1432 роках у ході так званих «Воєн Свидригайла» — підказав відомий літературознавець Григорій Нудьга. Роман вийшов друком у 1977 році. Тут чи не вперше в українській літературі змальовано побут середньовічного Львова. За ним з'явився роман «Манускрипт з вулиці Руської» (1979), який змальовує картини міського життя кінця XVI — початку XVII ст. у Львові. Обидва стали популярними. За роман «Манускрипт з вулиці Руської» Р. Іваничук у 1979 р. отримав премію ім. А. В. Головка. У третьому «львівському романі» «Вода з каменю» (1982) йдеться про Львів початку ХІХ ст. і юність Маркіяна Шашкевича. Наступний роман «Четвертий вимір» (1984) про одного з учасників Кирило-Мефодіївського братства Миколу Гулака вважають вершинним твором автора. За них у 1985 р. автор удостоївся Державної премії УРСР ім. Т. Т. Шевченка. Після цього вийшов історичний роман «Шрами на скалі» (1987) про стосунки Івана Франка з письменниками угрупування Молодої музи.
У період Перебудови бере активну участь у національно-визвольному русі. У червні 1988 року на пропозицію Ігоря Мельника погодився очолити львівську філію Товариства рідної мови. У 1990 р. Роман Іваничук завідував відділом прози журналу «Дзвін». Навесні 1990 року обраний народним депутатом УРСР, брав участь у підготовці і проголошенні Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року і Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року.
Помер на 88-му році життя, вранці 17 вересня 2016 року у Львові[4][5]. Президент Петро Порошенко висловив співчуття рідним та близьким[6]. Похований 19 вересня в одній могилі зі своєю першою дружиною Софією на 3 полі Личаківського цвинтаря у Львові.
Роман Іваничук — лауреат Літературної премії ім. А. Головка (1979)[13], премії ім. І. Мазепи (1999).
У доробку письменника двадцять історичних романів, якими він намагається заповнити білі плями в нашій історії. Його твори перекладені, зокрема, французькою, російською та іншими мовами.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.