Zeroconf
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Zeroconf або Zero Configuration Networking — набір технологій, які автоматично створюють IP-мережу без конфігурації або спеціальних серверів.
Також відомий як Automatic Private IP Addressing (APIPA), дозволяючи ненавченим користувачам сполучати комп'ютери, мережеві принтери та інші пристрої разом і отримувати працюючу мережу. Без Zeroconf або чогось подібного користувач має або встановити спеціальні сервіси, наприклад DHCP і DNS, або настроювати все вручну.
Zeroconf був запропонований працівником фірми Apple Computer, коли компанія переходила з AppleTalk на IP.
Zeroconf вирішує три проблеми:
Як IPv4, так і IPv6 описують способи автоматичного вибору IP адреси. Згідно з RFC 3927, IPv4 використовує адреси 169.254.* (link-local).
Microsoft посилається на це як Automatic Private IP Addressing (APIPA) або «Internet Protocol Automatic Configuration» (IPAC).
Існує два способи вирішення імен. Apple Computer використовує Multicast DNS (mDNS), а Microsoft — Link-local Multicast Name Resolution (LLMNR).
Ці протоколи мають мало відмінностей. mDNS вибирає ім'я в просторі «.local» і оголошує його на деяку мультикаст-адресу. Це приводить до спеціальної семантики для простору імен .local, що вважається проблемою для деяких членів IETF [1] [2]. Поточна чернетка LLMNR дозволяє пристрою вибрати будь-яке доменне ім'я, що розглядається як недолік в безпеці деякими членами IETF[3]. mDNS сумісний з DNS-SD як описано нижче, а LLMNR не сумісний. Детальні відмінності обговорюються тут [Архівовано 23 квітня 2012 у Wayback Machine.].
Полегшений протокол DNS Service Discovery (DNS-SD), використовується в продукції Apple, багатьох мережних принтерах і значній кількості інших продуктів і застосунків під різні ОС. Він вважається простішим і легшим в реалізації, чим SSDP, оскільки він використовує DNS, а не HTTP. Використовуються записи SRV (RFC 2782), TXT, і PTR для опису Service Instance Names, які містять подробиці про доступні сервіси, таких як тип, доменне ім'я і опціональні параметри налаштування. Існує реєстр типів сервісів [4], опублікований DNS-SD.org.
Simple Service Discovery Protocol (SSDP) — це протокол Universal plug-and-play, що використовується в Windows XP і кількох типах мережного устаткування. Незважаючи на назву, він вважається складним і вимагає більших зусиль для реалізації, ніж DNS-SD. SSDP використовує HTTP-повідомлення, які містять URI типу сервісу і Unique Service Name (USN).
Service Location Protocol (SLP) — єдиний протокол для виявлення сервісів, що отримав статус RFC, зазвичай ігнорується великими виробниками, окрім Novell. SLP описаний в RFC 2608.
RFC 3927 — стандарт для вибору IP адрес мережними пристроями, був опублікований в березні 2005 робочою групою Zeroconf IETF working group, яка включала працівників Apple, Sun і Microsoft.
Найширше вживане рішення Zeroconf — Bonjour (колишній Rendezvous) від Apple Computer, який не слідує SLP, а використовує комбінацію стандартів IETF. Bonjour використовує адресацію link-local, mDNS, і DNS-SD. Apple перейшла з SLP на mDNS і DNS-SD з виходом Mac OS 10.2.
Avahi — реалізація Zeroconf для дистрибутивів GNU/Linux і BSD.
Доступні декілька реалізацій:
Вище перелічені реалізації — окремі демони. Інший підхід полягає в модифікації існуючих DHCP клієнтів.
