Loading AI tools
японський палубний бомбардувальник-торпедоносець міжвоєнного періоду З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Yokosuka B3Y — серійний палубний бомбардувальник-торпедоносець Імперського флоту Японії 30-х років 20 століття.
| Yokosuka B3Y | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | палубний бомбардувальник-торпедоносець |
| Перший політ: | 1932 |
| Прийнятий на озброєння: | 1933 |
| Знятий з озброєння: | 1940 |
| На озброєнні у: |  Імперський флот Японії |
| Розробник: | Yokosuka Naval Air Technical Arsenald |
| Всього збудовано: | 129 |
| Екіпаж: | 3 особи |
| Максимальна швидкість (МШ): | 219 км/год |
| Тривалість польоту: | 4,50 год |
| Довжина: | 9,50 м |
| Висота: | 3,73 м |
| Розмах крила: | 13,51 м |
| Площа крила: | 50,00 м² |
| Споряджений: | 3 200 кг |
| Двигуни: | Hiro Type 91 (600 к.с.) |
| Підвісне озброєння: | 1х 800-кг торпеда або до 500-кг бомб |
| Кулеметне озброєння: | 2х7,7-мм кулемети |
Yokosuka B3Y у Вікісховищі | |
У 1932 році Імперський флот Японії, незадоволений характеристиками літака Mitsubishi B2M, оголосив конкурс на розробку його заміни, затвердивши специфікацію 7-Сі. Цього разу було вирішено не залучати іноземні фірми, а розробити літак власними силами. В конкурсі взяли участь фірми Mitsubishi, Nakajima та 1-й арсенал флоту в місті Йокосука.
Літак фірми Mitsubishi (заводське позначення 3MT10) вийшов навіть повільнішим, ніж попередник. Крім того, під час одного з випробувальних польотів прототип зазнав аварії та не підлягав відновленню.
Літак фірми Nakajima (позначення Y3B або В3N) мав досить оригінальну новаторську конструкцію, проте теж не показав хороших результатів. Після побудови 2 прототипів роботи були припинені.
Переміг у конкурсі літак 1-го арсеналу флоту, розроблений колективом конструкторів під керівництвом Судзукі Тамефумі. Конструктори взяли за основу літак Mitsubishi B2M, внісши в нього ряд змін. Літак здійснив перший політ у серпні 1933 року. Після незначних доопрацювань він був прийнятий на озброєння під назвою «Палубний штурмовик флоту Тип 92» (або В3Y1).
Yokosuka B3Y був тримісним біпланом змішаної конструкції. Каркас фюзеляжу складався зі сталевих труб, обтягнутих полотном, за винятком носової частини, обшитої дюралем. Крила мали дерев'яний набір та фанерну обшивку, і могли складатись для розміщення на авіаносцях.
Літак був оснащений 12-циліндровим двигуном водяного охолодження Hiro Type 91 (ліцензійним варіантом французького Lorraine-Dietrich 12Eb Courlis) потужністю 600 к.с. Двигун виявився дуже ненадійним, крім того, й сам літак мав далеко не вражаючі характеристики, мав погану стійкість під час польоту та був складним в управлінні (на відміну від В1М та В2М).
Озброєння складалось з двох 7,7-мм кулеметів - одного нерухомого, скерованого уперед, з синхронізатором, а іншого - в турелі стрільця. Літак міг нести одну 800-кг торпеду або дві 250-кг бомби.
Через не дуже задовільні характеристики виробництво літаків Yokosuka B3Y йшло повільними темпами. Всього було збудовано 129 літаків. У 1936 році їх виробництво було припинене.
Yokosuka B3Y ніс службу на авіаносцях «Хошо» та «Рюдзьо». Він так і не зміг витіснити B1M та B2M, і на початок японсько-китайської війні на флоті були бомбардувальники трьох різних типів. B3Y брали обмежену участь у бойових діях, зокрема, завдали декількох бомбових ударів по Шанхаю. Надалі, коли фронт перемістився далі віз узбережжя, японське командування, розуміючи, що B3Y не може протистояти новим китайським винищувачам, залучало їх тільки до патрулювання в тилу своїх військ. До 1940 року B3Y були повністю виведені з бойових частин.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
