Vinayakia

Vinayakia — це викопний рід проайлюринових котів з трьома видами: Vinayakia nocturna, Vinayakia intermedia та Vinayakia sarcophaga. Усі три види засновані на скам’янілостях, зібраних із міоценових формацій Нагрі та Чінджі Сівалікс в Індії та Пакистані.

Vinayakia Період існування: 23.03 PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Хижі (Carnivora)
Підряд:	Котовиді (Feliformia)
Родина:	Котові (Felidae)
Підродина:	†Proailurinae
Рід:	†Vinayakia Pilgrim, 1932
Типовий вид
Vinayakia nocturna Pilgrim, 1932
Інші види
Vinayakia intermedia Prasad, 1963 Vinayakia sarcophaga Pilgrim, 1932

Історія та найменування

Рід Vinayakia був виділений британським палеонтологом Гаєм Еллкоком Пілігримом у 1932 році для двох однаково нових видів: Vinayakia nocturna, типовий вид, і Vinayakia sarcophaga. V. nocturna було описано на основі правої гілки нижньої щелепи (GSI-D 221), зібраної з формації Нагрі за дві милі на північний схід від Кадірпура в районі Атток Соляного хребта. Додаткова скам’янілість, часткова права верхня щелепа (GSI-D 218), зібрана поблизу Бахітти в районі Джелум Соляного хребта, також була описана та віднесена до виду. V. sarcophaga базувався на пов’язаних лівій і правій верхніх щелепах (GSI-D 217), зібраних Вінаяком Рао з формації Чіндзі на південь від Котал-Кунда в районі Джелум. Назва роду Vinayakia вшанована Рао Бахадуром М. Вінаяком Бао, колегою Pilgrim, на знак вдячності за його роботу зі скам’янілостями Сіваліка; етимології назв видів не надано^[1].

Третій вид, Vinayakia intermedia, був описаний у 1963 році на основі скам'янілостей з формації Нагрі в районі Харітальянгар^[2].

Опис

Пілігрим описав V. nocturna як надзвичайно велику кішку, середню за розміром між тигром і леопардом, а V. sarcophaga як подібну за розміром до V. nocturna^[1].

Класифікація

Пілігрим висунув теорію, що Вінаякія представляє аберантну лінію, що походить від Proailurus, з V. sarcophaga предком V. nocturna. Крім того, він вважав Mellivorodon palaeindicus прямим, дегенеративним нащадком Вінаякії, і пов’язував з Вінаякію інший екземпляр GSI-D 220, фрагмент верхнього першого моляра, який він описав у тій же статті як невизначену котячу, через те, що він подібний за формою до еквівалентних зубів у Proailurus, але збігається за розміром з V. nocturna. Він класифікував Vinayakia як частину підродини котячих Proailurinae^[1].

Едвін Колберт у 1935 році дотримувався класифікації Пілігріма Vinayakia як проайлурину, але вважав рід «мало цінним» через фрагментарну природу скам’янілостей^[3].

Примітки

1. Pilgrim, G. (1932). The fossil Carnivora of India. Palaeontologia Indica, Memoirs of the Geological Survey of India. 18: 157—164.
2. Prasad, K. N. (1963). Fossil Carnivora from the Siwalik beds of Haritalyangar, Himachal Pradesh. Journal of the Mineralogical Society of India. 17: 95.
3. Colbert, Edwin H. (1935). Siwalik Mammals in the American Museum of Natural History. Transactions of the American Philosophical Society. 26: 117. doi:10.2307/1005467. JSTOR 1005467.