Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
T Північної Корони (T CrB) — повторювана нова зоря в сузір'ї Північної Корони. Відкрита під час спалаху в 1866 році Джоном Бірмінгемом[en][8], хоча її спостерігали й раніше як зорю10-ї зоряної величини[9].
| T Північної Корони | |
 | |
| Каталожний код | 2MASS J15593015+2555126[1], GSC 02037-01144[1], HD 143454[1], HIP 78322[1], SAO 84129[1], HR 5958[1], IRAS 15574+2603[1], BD+26 2765[1], CCDM J15595+2555AB[1], GC 21491[1], GCRV 9203[1], HIC 78322[1], IDS 15553+2612 AB[1], PPM 104498[1], TYC 2037-1144-1[1], T CrB[1], WDS J15595+2555AB[1], DO 15377[1], SBC9 877[1], SBC7 558[1], PBC J1559.4+2556[1], Gaia DR1 1220110701675511040[1], WEB 13243[1], Gaia DR2 1220110705972528512[1], AAVSO 1555+26[1], AG+26 1536[1], uvby98 100143454[1], UCAC4 580-052260[1], TIC 462607643[1] і Gaia DR3 1220110705972528512[1] |
|---|---|
| Дата відкриття (винаходу) | 12 травня 1866 |
| Сузір'я | Північна Корона |
| Відстань від Землі | 915,751 ± 23,0615 парсек[2] |
| Паралакс | 1,092 ± 0,0275 кутова мілісекунда[2] |
| Власний рух за схиленням | 12,016 ± 0,028 кутова мілісекунда на рік[2] |
| Власний рух за прямим піднесенням | −4,461 ± 0,016 кутова мілісекунда на рік[2] |
| Радіальна швидкість | −27,12 ± 6,9 км/с[3] |
| Тип змінної зорі | Повторні нові[4] і еліпсоїдальна змінна[5] |
| Спектральний клас | M3III+p[6] |
| Видима зоряна величина | 2[7] |
| Епоха | J2000.0[3][1] |
| Пряме піднесення | 4,186620340672 радіан[2] |
| Схилення | 0,452392316 радіан[2] |
 T Північної Корони у Вікісховищі | |
T Північної Корони у звичайних умовах має зоряну величину близько 10, що близько до межі розрізнення типових біноклів. Було помічено два спалахи зорі: 12 травня 1866 року вона досягла магнітуди 2,0 (у статті, яка вийшла пізніше, зазначається, що на піку яскравості зоряна величина перебувала в діапазоні 2,5 ± 0,5[10]), а 9 лютого 1946 року — магнітуди 3,0[11]. Отже, навіть за пікової зоряної величини 2,5 ця повторювана нова залишалася тьмянішою приблизно за 120 зір на нічному небі[12]. Його іноді називають «Полум'яна зоря» (Blaze Star)[13].
T Північної Корони є подвійною системою, яка складається з червоного гіганта і білого карлика. Речовина з червоного гіганта перетікає на білий карлик, через що той оточений акреційним диском і весь перебуває в щільній газовій хмарі. Коли система перебуває в стані спокою, червоний гігант домінує у видимому світлі, і система виглядає як гігант спектрального класу M3. Гарячий компонент робить певний внесок в емісію та домінує в ультрафіолетовому діапазоні. Під час спалахів передавання речовини гарячому компоненту значно посилюється, гарячий компонент розширюється, а світність системи збільшується[14][15][16][17].
Компоненти системи роблять один оберт один навколо одного за 228 днів. Орбіта майже кругла і нахилена під кутом 67°. Відстань між зорями становить 0,54 а. о.[14] Дослідження радіальної швидкості свідчать, що червоний гігант має масу 1,37 ± 0,13 маси Сонця, а білий карлик — 1,12 ± 0,23 маси Сонця.
Павло Паренаго і Борис Кукаркін звернули увагу на Нову Північної Корони 1866 року. Її амплітуда блиску перебувала десь між великими амплітудами звичайних нових і невеликими амплітудами повторних. За їхніми розрахунками, вона повинна була повторити спалах між 1926 і 1966 роками.
9 лютого 1946 року о 5:00 за хабаровським часом (8 лютого о 19:00 за UTC) любитель астрономії, колійний обхідник Олексій Каменчук, спостерігаючи зоряне небо на роз'їзді Пера Амурської залізниці[ru] (ст. Шимановська, нині при місті Шимановськ) виявив у сузір'ї Північної Корони зорю із зоряною величиною 1,7m, якої раніше в цьому місці не було. Такою яскравою в цьому невеликому сузір'ї була лише його найяскравіша зоря — Гемма). Каменчук написав про це листом астроному Олександру Михайлову, додавши карту ділянки зоряного неба із зображенням зорі і припустивши, вона ідентична Новій 1866 року. 9 лютого (за UTC) про спалах цієї нової повідомив професійний астроном Спенсер Джонс[18].
Передбачення спалаху нової в Північній Короні сильно зміцнило гіпотезу Паренаго і Кукаркіна про повторність спалахів звичайних нових. Астрономи чекають на повторні спалахи інших нових зір, які спостерігалися в XVII—XIX ст.[19]
Цей приклад вкрай вдалого наукового прогнозу не такий простий, як здається з першого погляду і як його багато років представляли в підручниках і в науково-популярній літературі. Дійсно, прогноз ґрунтується на властивостях змінних зір іншого типу, з іншою природою та енергетикою спалахів (про що не було відомо Кукаркіну й Паренаго). Крім того, T Північної Корони — не зовсім типовий представник повторних нових: у ній постачальником речовини, що акреціюється на білий карлик, є гігант, а не субгігант, а отже, внесок цього компонента в сумарний блиск системи є більшим, а амплітуда, як наслідок, менша[20].
20 квітня 2016 року на вебсайті журналу Sky & Telescope з'явилося повідомлення про стійке зростання яскравості системи: з лютого 2015 року вона збільшила свою яскравість з 10,5 до приблизно 9,2 зоряної величини. Подібна подія була зареєстрована в 1938 році, незадовго до спалаху 1946 року[21]. До червня 2018 року зоря трохи потьмяніла, але все ще залишалася на надзвичайно високому рівні активності. У березні або квітні 2023 року яскравість зменшилася до 12,3[22]. Подібне затемнення відбулося за рік до спалаху 1945 року, що вказує на те, що T Північної Корони, ймовірно, вибухне в першій половині 2024 року. Наразі заплановано подальші спостереження[23].
5 липня 2024 року британська газета «Індепендент» повідомляла, що на нічному небі Землі незабаром з'явиться світло від вибуху зорі T Північної Корони. Вчені стверджують, що вона з'явиться як надзвичайно яскрава зоря, яку можна буде бачити неозброєним оком упродовж наступних кількох днів або тижнів. Науковці пояснюють, що яскраве світло є наслідком періодичного термоядерного вибуху, який відбувається в подвійній зоряній системі. Явище можна буде спостерігати близько тижня в районі сузір'я Геркулеса, а найкраще спалах можна знайти завдяки спеціальному астрономічному застосунку на смартфоні або планшеті[24][25].
| Дата | Рік | Інтервал між спалахами |
Спостереження |
|---|---|---|---|
| 1217 | 81,5 | Бурхард з Урсберга[de] | |
| ≈ 1299 | 81,5 | ||
| ≈ 1380 | 81,5 | ||
| ≈ 1462 | 81,5 | ||
| ≈ 1543 | 81,5 | ||
| ≈ 1625 | 81,5 | ||
| ≈ 1706 | 81,5 | ||
| Прибл. 20 грудня | 1787 | 78,4 | Френсіс Волластон[en] |
| 12 травня | 1866 | 79,8 | Джон Бірмінгем[en] |
| 9 лютого 1946 року | 1946 | 78,3 | Кілька спостерігачів |
| Середина року | 2024 | Передбачення |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
