Loading AI tools
наднова З Вікіпедії, вільної енциклопедії
SN 185 — яскраве джерело світла, що спостерігалось на небі в 185 році нашої ери, ймовірно, наднова зоря. Ця «гостьова зоря» описана китайськими астрономами в Книзі Пізньої Хань (后汉书)[3], а також, можливо, в римській літературі[2]. Зоря спостерігалась між сузір'ями Циркуль і Центавр, приблизно в напрямку Альфи Центавра. Вона залишалась видимою у нічному небі протягом восьми місяців. Вважається, що це перша наднова, про яку існують записи.
SN 185 | |
---|---|
Інші назви | SN 185, SNR G315.0-02.3, SNR G315.4-02.3, 1ES 1436-62.4, 1RXS J144254.3-622815, 3FHL J1443.0-6227e, AJG 27, 3A 1438-626, GPS 1438-624, MSH 14-6-03, 2FHL J1443.2-6221e |
Тип події | залишок наднової |
Спектральний клас | Тип Ia? |
Дата | 7 грудня 185 |
Сузір'я | Циркуль і Центавр |
Пряме піднесення | 14г 43х |
Схилення | −62° 30′ |
Епоха | J2000 |
Галактичні координати | G315.4−2.3 |
Відстань | 2 800 пк (9 100 св. р.)[1] |
Слід | Оболонка |
Зоря-господар | Чумацький Шлях |
Особливі риси | Давньокитайські записи про SN 185 можуть бути найдавнішим описом наднової в історії. |
Пік зоряної величини | "as much as -8"[2] |
Попередня подія | Немає |
Наступна подія | SN 386 |
У Книзі Пізньої Хань дається такий опис:
У 2-й рік епохи Чжунпін [中平], 10-й місяць, у день Гуйхай [癸亥] [7 грудня 185 року], «зоря-гість» з'явилася в середині Південних воріт [南門] [астеризм, що складається з ε Центавра та α Центавра ], розмір був половина бамбукового килимка. Вона демонструвала різні кольори, як приємні, так і ні[4]. Вона поступово зменшувалася. У 6-му місяці наступного року вона зникла[5].
Газоподібна оболонка RCW 86, ймовірно, є залишком наднової від цієї події та має відносно великий кутовий розмір, приблизно 45 кутових хвилин[1] (більше, ніж видимий розмір повного місяця, який змінюється від 29 до 34 кутових хвилин). Відстань до RCW 86 оцінюється в 2 800 парсеків (9 100 світлових років)[1]. Останні рентгенівські дослідження показують хорошу відповідність очікуваному віку[6].
Спостереження в інфрачервоному діапазоні за допомогою космічних телескопів Spitzer і WISE показали, що вибух наднової стався у майже порожній бульбашці в міжзоряному газі, яка, ймовірно, утворилась в результаті менш енергійних викидів с тієї самої зорі. Це дозволило оболонці наднової розширюватись, майже не відчуваючи спротиву оточуючого середовища і за відносно малий час зрости до нетипово великих розмірів[7].
Різні сучасні інтерпретації китайських записів про гостьову зорю призвели до досить різних припущень щодо астрономічного механізму, що стоїть за цією подією, від наднової з колапсом ядра[7] до далекої комети, що рухалась дуже повільно[8], – з відповідно широким діапазоном оцінок видимої зоряної величини (від − 8 до +4). Останні результати космічного телескопу Чандра показують, що це, швидше за все, була наднова типу Ia (тип із постійною абсолютною зоряною величиною)[7][9] і, отже, подібна до наднової Тихо (SN 1572), яка мала видиму зоряну величину −4 на подібній відстані.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.