Loading AI tools
альбом Pearl Jam З Вікіпедії, вільної енциклопедії
No Code — четвертий студійний альбом рок-гурту Pearl Jam, що вийшов 1996 року[1].
No Code | |
|---|---|
 | |
| Виконавець | Pearl Jam |
| Дата випуску | 27 серпня 1996 |
| Жанр | альтернативний рок, ґрандж, психоделічний рок і експериментальний рок |
| Тривалість | 2977 s |
| Мова | англійська |
| Лейбл | Epic Records |
| Продюсер | Брендан О'Браєнd |
Четвертий альбом Pearl Jam суттєво відрізнявся від трьох попередніх, випущених з 1991 по 1994 роки в період розквіту гранджу. До цього сіетлський гурт знаходився в центрі уваги, гравши гучні та величні рок-пісні, що пасували «стадіонному року». Проте вже на Vitalogy (1994) з'явились ознаки того, що колектив намагається позбутись будь-яких ярликів та створити щось нове і незвичайне[2]. Як згадував вокаліст Едді Веддер, назва нового альбому означала термін «Не реанімувати» або DNR (англ. Do not resuscitate). Музиканти знаходились в пошуку самих себе і були готові до «артистичної смерті», якщо їхню музику погано сприйматимуть слухачі: «Якщо ми вмираємо, то відпустіть нас. Не намагайтесь нас врятувати. Ми не хочемо жити як овочі»[2].
До складу альбому увійшло тринадцять пісень. З першої ж композиції — спокійної «Sometimes» — стало зрозуміло, що гурт відмовився від звичної агресії, з якої розпочинав попередні платівки[2]. Подальші пісні вийшли дуже різними, зробивши No Code найбільш еклектичним альбомом гурту[3]. Перший сингл «Who You Are» виділявся фанковим ритмом Джека Айронса, дисонансною гітарою Стоуна Госсарда та електроситаром Едді Веддера, і нагадувала крішнаїтські пісні Джорджа Гаррісона[2][4]. Джеф Амент написав «Smile», яка видалась дуже схожою на творчість Ніла Янга, з яким за рік до цього Pearl Jam видали альбом Mirrorball[2]. Вплив Ніла Янга відчувався і на елегантній акустичній композиції «Off He Goes»[5]. Потрапила до платівки також коротка панківська «Lukin», присвячена бас-гітаристу Mudhoney Метту Лукіну[4].
Платівка вийшла 27 серпня 1996 року на лейблі Epic Records. Альбом потрапив на верхівку національного хіт-параду Billboard 200, проте не протримався там дуже довго. Попри досить позитивні відгуки критиків, експериментальний характер альбому став неприємною несподіванкою для багатьох слухачів. До того ж Pearl Jam продовжували свою боротьбу проти компанії Ticketmaster, через що не мали можливості грати в багатьох визначних залах та суттєво скоротили концертне турне[6].
Сукупність несприятливих факторів призвела до того, що продажі альбому були значно нижчими, ніж у попередників. Якщо до 1996 року Ten був платиновим десять разів, Vs. — шість разів, а Vitalogy — п'ять разів, то No Code ледь досягнув платинової відмітки на початку 1997 року[6][7]. Єдиним синглом, що потрапив до пісенного хіт-параду Hot 100, стала пісня «Who You Are», яка досягла 31 місця[8].
| Професійні огляди | |
|---|---|
| Оцінки оглядів | |
| Джерело | Рейтинг |
| AllMusic |    [9] |
| Entertainment Weekly | C[3] |
| The Guardian | [10] |
| Los Angeles Times | [11] |
| NME | 7/10[12] |
| Pitchfork | 5.4/10[13] |
| Q | [14] |
| Rolling Stone | [15] |
| Spin | 6/10[16] |
| USA Today | [17] |
Девід Фріке в журналі Rolling Stone оцінив альбом на чотири зірки з п'яти. На думку оглядача, No Code вирізнявся поміж інших альбомів, що виходили на великих лейблах, відсутністю маркетингового спрямування та інді-роковим характером[15]. В журналі Spin платівку назвали «помірно непоганою», порівнявши її з візитом The Beatles до Махаріші, та помітивши схожість з творчістю Нусрата Фатеха Алі Хана та Ніла Янга. Ерік Вейсбард відзначив, що на альбомі майже немає типових рокових хітів або пауер-балад, але висловив сумніви, що гуртові було варто перестати робити те, що в них виходило найкраще[16]. На сайтах Entertainment Weekly та Pitchfork No Code отримав посередні оцінки. Девід Брауні назвав його найгучнішим сигналом того, що грандж вже помер, та порівняв «Pearl Jam без болі» з «брецелем без солі або Сіетлом без дощу»[3]. Раян Шрайбер зауважив, що якщо слухачі шукають знайомі вражаючи емоційні гімни, то можна хіба що сподіватись почути їх на наступній платівці Pearl Jam[13]. Нарешті, в журналі NME No Code оцінили на сім балів з десяти, відзначивши максимально далекий відхід від гранджових стереотипів[12].
У 2020 році музичні критики знову звернули увагу на альбом, якому виповнилося двадцять п'ять років. На сайті Guitar.com зауважили, що No Code часто називали альбомом, який «вбив грандж», і ледве не зробив це саме із Pearl Jam[2]. На сайті Consequence звернули увагу на те, що саме з цією платівкою гурт повернувся до панк-рокових засад та духу DIY, зайнявши важливе місце в історії Pearl Jam: «Це було звучання грандж-гурту, що вмирав, і нової групи іконоборців рок-н-ролу, яка тільки-но отримувала свої крила»[4].
| # | Назва | Автор | Тривалість |
|---|---|---|---|
| 1. | «Sometimes» | Веддер | 2:40 |
| 2. | «Hail, Hail» | Веддер, Амент, Маккріді, Ґоссард | 3:41 |
| 3. | «Who You Are» | Веддер, Айронс, Ґоссард | 3:48 |
| 4. | «In My Tree» | Веддер, Айронс, Ґоссард | 3:59 |
| 5. | «Smile» | Веддер, Амент | 3:52 |
| 6. | «Off He Goes» | Веддер | 5:58 |
| 7. | «Habit» | Веддер | 3:35 |
| 8. | «Red Mosquito» | Веддер, Pearl Jam | 4:03 |
| 9. | «Lukin» | Веддер | 1:02 |
| 10. | «Present Tense» | Веддер, Маккріді | 5:46 |
| 11. | «Mankind» | Ґоссард | 3:28 |
| 12. | «I'm Open» | Веддер, Айронс | 2:53 |
| 13. | «Around The Bend» | Веддер[18] | 4:35 |
| 49:37 | |||
Технічний персонал
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
