Monochrome Display Adapter

MDA (англ. Monochrome Display Adapter) — перший відеоадаптер комп'ютерів IBM PC.

Green screen, що використовується з відеоадаптером MDA

Був введений фірмою IBM в 1981 році, як стандартний відеоадаптер, а також, як стандарт на відеодисплеї, що підключаються до такого відеоадаптера. Відеоадаптер MDA не підтримував роботу в графічному режимі. Єдиним доступним відеорежимом був монохромний текстовий режим (відеорежим номер 7 PC) в якому на екрані відображалась матриця символів з 80 стовпчиків і 25 рядків.

Відеорежими з такою кількістю символів в рядку і рядків на екрані прижилися. Наприклад вихідні тексти ядра Linux відформатовані так, що в кожному рядку міститься не більше 80 символів, що дозволяє без проблем проглядати їх в текстовому режимі.

Технічні можливості

Для відображення символу використовувалась матриця 9x14 пікселів, з яких видима частина символу була 7x11, а пікселі, що залишилися використовувались для формування пустого простору між рядками і стовпчиками.

Стандартний відеоадаптер MDA було оснащено 4 КБ відеопам'яті.

Символ міг мати наступні атрибути: невидимий, підкреслений, звичайний, яскравий (жирний), інвертований і мигаючий. Деякі з атрибутів можна було комбінувати і отримати текст з яскравих (жирних) і підкреслених символів.

Атрибут	Вигляд
Невидимий	Невидимий
Нормальний	Нормальний
Підкреслений	Підкреслений
Яскравий	Яскравий
Яскравий підкреслений	Яскравий підкреслений
Інвертований	Інвертований
Невидимий інвертований	Невидимий інвертований

Теоретично роздільність екрану MDA становила 720×350 пікселів. Таку цифру можна отримати, якщо перемножити ширину одного символу (9 пікселів) на кількість стовпчиків (80) і висоту символу (14 пікселів) на кількість рядків (25). Однак відеоадаптер MDA був не здатний адресувати окремі пікселі, він працював в текстовому режимі: в кожне знакомісце можна було помістити один з 256 символів. В MDA використовувалась кодова сторінка CP437. Образи символів зберігались в ПЗП відеоадаптера, і не було можливості їх програмної зміни. Єдиний спосіб намалювати на екрані «графічне зображення» — використовувати ASCII- або ANSI-графіку.

Оригінальна карта розширення, випущена IBM, містила крім MDA-відеоадаптера контролер паралельного порту, і повна назва такої карти було таки: «Monochrome Display and Printer Adapter» — адаптер монохромного дисплея і принтера. Використання такої карти позбавляло власника комп'ютера від необхідності купувати окрему плату розширення для підключення принтера.

Технічні характеристики

Роз'єм

Роз'єм на відеокарті:^[1]

5	1
9	6

Pin assignments^[2]

Pin	Функція
1	Маса
2	Маса
3	Не використовується
4	Не використовується
5	Не використовується
6	Інтенсивність освітленості
7	Відео
8	Горизонтальна синхронізація
9	Вертикальна синхронізація

Сигнал

Тип	Цифровий, ТТЛ
Роздільність	720h × 350v
Горизонтальна частота	18.432 кГц
Вертикальна частота	50 Гц
Кількість кольорів	2-4[3]

Конкуруючі відеоадаптери

• Для користувачів, котрим необхідна робота з графікою і/або кольоровим зображенням, фірма IBM поставляла відеоадаптер CGA, випущений одночасно з MDA. Відеоадаптер CGA спочатку був більш дорогим і розглядався як рішення для верхнього сегменту ринку, але низька роздільність в текстових режимах (порівняно з MDA) робила CGA менш привабливим для бізнес-користувачів.
• Введений в 1982 році відеоадаптер фірми Hercules — Hercules Graphics Card (HGC) підтримував як текстовий режим MDA, так і монохромний графічний режим. Цей відеоадаптер міг керувати станом окремих пікселів на екрані і відображати чорно-білу картинку з роздільністю 720×348 пікселів. Такої роздільності відеоадаптер CGA не міг забезпечити ні в одному зі своїх режимів, включно з монохромними. Таким чином, навіть без підтримки кольорового зображення, HGC дозволяв використовувати чорно-білу графіку і MDA-сумісний текстовий режим.
• Далі була випущена версія адаптера HGC+ (Геркулес Плюс), що відрізнялася наявністю схеми завантаження знакогенератора на окремий ОЗП.

Див. також

• Green screen display
• List of display interfaces
• OGA

Посилання

• Monochrome Display Adapter Notes [Архівовано 23 листопада 2016 у Wayback Machine.] (англ.)