Loading AI tools
японський літаючий човен періоду Другої світової війни З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Kawanishi H8K (яп. 二式飛行艇, Летючий човен Тип 2) — серійний летючий човен Імперського флоту Японії періоду Другої світової війни.
| Kawanishi H8K | |
|---|---|
 | |
| H8K | |
| Призначення: | летючий човен |
| Перший політ: | січень 1941 |
| Прийнятий на озброєння: | 1942 |
| Знятий з озброєння: | серпень 1945 |
| Розробник: | Kawanishi Aircraft Company |
| Виробник: | Kawanishi — завод в Конані |
| Всього збудовано: | 167, в т.ч. 36 транспортних |
| Конструктор: | Сідзуо Кікахура |
| Екіпаж: | 10 осіб |
| Крейсерська швидкість: | 290 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 465 км/год |
| Дальність польоту: | 7 150 км |
| Практична стеля: | 8 760 м |
| Швидкопідйомність: | 8,1 м/с |
| Довжина: | 28,13 м |
| Висота: | 9,15 м |
| Розмах крила: | 29,25 м |
| Площа крила: | 160,0 м² |
| Споряджений: | 24 500 кг |
| Двигуни: | 4× Mitsubishi Mk.40 Kasei 22 |
| Тяга (потужність): | 1850 к.с. (1380 кВт) |
| Гарматне озброєння: | 5 × 20 мм гармат Тип-99 (в носовій, верхньофюзеляжний, хвостовій і бортових точках) |
| Внутрішнє бомбове навантаження: | до 2000 кг бомб або
|
| Кулеметне озброєння: | 5 × 7,7 мм кулеметів Тип-97 у фюзеляжних люках |
Kawanishi H8K у Вікісховищі | |
Кодова назва союзників — «Емілі» («Emily»).
У липні 1938 року командування ВПС Імперського флоту Японії замовило фірмі Kawanishi розробку нового летючого човна для заміни Kawanishi H6K. Вимоги специфікації 13-Сі значно перевищували характеристики літаків Short Sunderland та XPBS-1. Літак мав розвивати швидкість 445 км/г, дальність польоту мала становити 7 410 км без бомб та 6 485 км з бомбовим чи торпедним навантаженням (до 2000 кг). Озброєння мало складатись з п'яти 20-мм гармат та чотирьох 7,7-мм кулеметів.
Розробка почалась в серпні 1938 року, колектив конструкторів під керівництвом Сідзуо Кікахура спочатку хотів використати аеродинамічну схему парасоль, перевірену на H6K, але після випробувань в аеродинамічній трубі прийшов до висновку, що більш перспективною є схема вільнонесучого високоплана. Ця схема дозволила зменшити аеродинамічний опір літака, що дало змогу збільшити масу літака, і відповідно, дальність польоту.
Будівництво першого прототипу розпочалось влітку 1939 року і завершилось 29 грудня 1940 року. На літаку були встановлені 4 радіальні двигуни Mitsubishi MK4A Kasei 11 потужністю 1 530 к.с. кожен. Щоб досягнути замовленої дальності польоту, на літаку встановили 8 невеликих непротектованих паливних баків у крилах, і ще 6 більших у фюзеляжі. Баки у фюзеляжі були частково протектованими та мали систему пожежогасіння. Також баки були влаштовані так, що при пробитті паливо мало б витікати в трюм звідки його можна було б закачати в непошкоджені баки. Загальний обсяг палива — 17 040 л, що становило 29 % злітної маси літака. Озброєння складалось з п'яти 20-мм гармат «Тип 99 Модель 1» (встановлені у 3 баштах — носовій, верхній та хвостовій, а також у бокових блістерах) та трьох 7,7-мм кулеметів «Тип 92». Бомби (до 2000 кг) або дві 800-кг торпеди кріпились на зовнішній підвісці. Екіпаж складався з 10 чоловік, їх робочі місця мали бронезахист.
Випробування розпочались у січні 1941 року, на яких проявився серйозний недолік літака — при зльоті бризки води заливали двигуни, знижуючи їх потужність. В конструкцію літака внесли ряд змін: змінили обриси нижньої частини фюзеляжу та місце розташування повітрозабірника. Доопрацьована машина продемонструвала набагато кращі гідродинамічні характеристики, хоча й гірші, ніж у H6K, а також високі аеродинамічні характеристики, які переважали показники всіх наявних закордонних летючих човнів. Наприкінці 1941 року літак був прийнятий на озброєння під назвою «Летючий човен Тип 2 Модель 11» (або H8K1 Модель 11). В серійних варіантах захисне озброєння було зменшене до двох 20 мм гармат (в верхній і хвостовій турелі) і чотирьох кулеметів. Варіант H8K1 випускався у 1941—1942 роках. Всього було випущено 14 серійних машин цієї модифікації, деякі з двигунами Mitsubishi MK4B Kasei 12.
Варіант H8K2 Модель 12 («Летючий човен Тип 2 Модель 12») мав потужніші двигуни Mitsubishi Kasei 22 із системою впорскування в циліндри водно-метанолової суміші (внаслідок чого потужність зросла до 1 850 к.с.), повністю протектовані паливні баки та збільшений до 18 880 л запас палива. Проте в цих машинах озброєння повернулося до планованої комплектації, і ще один 7.7 мм кулемет міг встановлюватись в кабіні пілота. З 1943 по 1945 рік було випущено 112 таких літаків, в останніх моделях встановлювався радар.
На базі H8K2 був розроблений транспортний варіант H8K2-L Модель 32 «Seiku» ("Транспортний летючий човен Тип 2 "), призначений для перевезення 29 VIP-персон або 64 десантників зі спорядженням. При цьому фюзеляж літака розділявся на дві палуби, а паливні баки з фюзеляжу прибирались, що зменшило загальний об'єм палива до 13 414 л. Озброєння було скорочене до одного 13-мм кулемета «Тип 2» в носовій частині та однієї 20-мм гармати у хвостовій башті. Всього було збудовано 36 літаків цієї модифікації.
Ще при початковій розробці, розглядався варіант з висувними стабілізаційними поплавками (в польоті вони ховались в крило), але від ідеї відмовились для зменшення маси. Проте в 1943 році до цієї ідеї повернулись і було збудовано 2 прототипи, але у серію літак не пішов. Цей варіант мав назву H8K3 Модель 22 і мав озброєння було аналогічне H8K2, окрім змінених бокових блістерів які могли тепер закриватись і знімної верхньої турелі.
В 1945 році H8K3 були перероблені в H8K4 Модель 23 з двигунами Mitsubishi MK4T-BKasey 25b потужністю 1 825 к.с. та транспортний H8K4-L Модель 33, які також не пішли у серію, бо Kawanishi переключилась на виробництво винищувачів Kawanishi N1K-J.[1]
| H8K1 | H8K2 | H8K3 | H8K2-L | |
|---|---|---|---|---|
| Екіпаж | 10 осіб | 10 осіб | 10 осіб | 9 осіб |
| Довжина | 28,13 м | 28,13 м | 28,13 м | 28,13 м |
| Висота | 9,15 м | 9,15 м | 9,15 м | 9,15 м |
| Розмах крил | 38 м | 38 м | 38 м | 38 м |
| Площа крил | 160 м ² | 160 м ² | 160 м ² | 160 м ² |
| Маса пустого | 15 502 кг | 18 380 кг | 18 570 кг | 16 900 кг |
| Маса спорядженого | 24 500 кг | 24 500 кг | 24 500 кг | 26 683 кг |
| Максимальна злітна маса | 31 000 кг | 32 500 кг | 32 500 кг | 30 000 кг |
| Навантаження на крило | 153.1 кг/м² | 153.1 кг/м² | 153.1 кг/м² | 166.8 кг/м² |
| Двигуни | 4 х Mitsubishi Kasei 11/12 | 4 х Mitsubishi Kasei 22 | 4 х Mitsubishi Kasei 22 | 4 х Mitsubishi Kasei 22 |
| Потужність | 4 x 1 530 к. с. | 4 x 1 850 к. с. | 4 x 1 850 к. с. | 4 x 1 850 к. с. |
| Питома потужність | 4 кг/к.с. | 3,3 кг/к.с. | 3,3 кг/к.с. | 3,6 кг/к.с. |
| Максимальна швидкість | 433 км/г (на висоті 5 000 м) | 466 км/г (на висоті 5 000 м) | - | 420 км/г (на висоті 4 000 м) |
| Крейсерська швидкість | 296 км/год | 296 км/год | - | 296 км/год |
| Практична дальність польоту | 7 200 км | 7 150 км | - | 4 440 км |
| Практична стеля | 7 630 м | 8 850 м | - | - |
| Час набору висоти | 5000 м за 14 хв. 33 с. | 5000 м за 10 хв. 12 с | - | 4000 м за 10 хв. 37 с. |
Літаки H8K вперше взяли участь у бойових діях 4 березня 1942 року. Два літаки, злетівши в районі атола Вотье (Маршаллові Острови), дозаправились з підводних човнів, завдали бомбового удару по Перл-Гарбору (Операція К). Літаки скинули чотири 250-кг бомби, але через туман бомби не влучили у цілі та не завдали жодної шкоди. Незабаром такі нальоти довелось припинити, оскільки американці зайняли острови в районі, де проводилось дозаправлення летючих човнів.
Надалі літаки H8K діяли в Індійському океані, де завдавали бомбових ударів по Коломбо, Тринкомалі та Калькутті. Але основним використанням була дальня розвідка: в ній літак найкраще використовував свої високі характеристики — високу швидкість, величезну дальність польоту, потужне озброєння та високий ступінь захисту.[1]
Японська імперія[1]_flying_boat.jpg)
Після війни залишилось 4 екземпляри літака H8K. Один з них був захоплений американцями наприкінці війни. У 1979 році він був повернений Японії, де до 2004 року демонструвався у Національному науковому морському музеї в Токіо, після чого був переміщений на військово-морську базу Каноя у Каґошімі.
Затоплені рештки знаходяться на схід від острова Сайпан, і є об'єктом дайвінгу. Рештки ще одного літака знаходяться в лагуні атола Чуук.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
