I-55/I-155

I-55/I-155 — підводний човен Імперського флоту Японії, який взяв участь у бойових діях на початковому етапі Другої світової війни. Споруджений як І-55, корабель 20 травня 1942-го був перейменований на І-155, щоб звільнити нумерацію для нових крейсерських підводних човнів (так само вчинили щодо всіх субмарин KD типів).

Історія
Японія
Назва:	I-55/I-155
Будівник:	корабельня ВМФ у Куре
Закладений:	1 квітня 1924
Спуск на воду:	2 вересня 1925
Отриманий:	5 вересня 1927
Знятий:	20 листопада 1945
Доля:	затоплений у травні 1946
Основні характеристики
Клас і тип:	Підводний човен типу KD3 (підтип KD3A)
Водотоннажність:	1829 над водою, 2337 при зануренні
Довжина:	100 м
Ширина:	8 м
Осадка:	4,8 м
Двигуни:	2 дизелі потужністю 5,1 МВт 2 електромотори потужністю 1,3 МВт
Швидкість:	20 вузлів (над водою), 8 вузлів (при зануренні)
Дальність плавання:	19 000 км при швидкості 10 вузлів (над водою)
Максимальна глибина:	60 м
Екіпаж:	60
Озброєння:	8 × 533 мм торпедних апаратів (6 носових та 2 кормові), запас 16 торпед 1 × 120 мм палубна гармата 1 х 7,7-мм кулемет

Довоєнна служба

І-55 належав до типу KD3 (підтип KD3A). Його спорудили у 1927 році на корабельні ВМФ у Куре та включили до 18-ї дивізії підводних човнів, у складі якої І-55 перебував і на момент вступу Японії у Другу світову війну.

Під час довоєнної служби з кораблем сталось кілька навігаційних інцидентів. Так, 11 липня 1929-го на маневрах в районі Нагасакі І-55, який провадив навчальну атаку на важкий крейсер «Кінугаса», зіткнувся зі своєю ціллю та пошкодив обшивку. 10 лютого 1932-го так само на навчаннях біля Нагасакі І-55 таранив інший підводний човен І-54, на якому виникли проблеми з кермуванням. Втім, пошкодження обох кораблів були незначними.

23 липня 1936-го на маневрах біля Кюсю флот потрапив під дію тайфуну Беппу. І-55 сів на мілину та серйозно пошкодив зовнішній корпус. Лише 31 липня після максимального полегшення човен вдалось зняти з ґрунту та відбуксирувати до Куре на ремонт.

Перший похід

1 грудня 1941-го, за кілька діб до відкриття бойових дій, І-55 уже вирушив з порту Самах (китайський острів Хайнань) до визначеного йому району в Південнокитайському морі, де разом з цілим рядом інших човнів сформував патрульну лінію поблизу півострова Малакка, на який вже 8 грудня (тобто в день нападу на Перл-Гарбор — тільки останній відбувся по інший бік лінії зміни дат) висадились японські десанти.

14 грудня 1941-го західніше від островів Анамбас нідерландський підводний човен K XII виявив у перископ та невдало спробував таранити іншу субмарину, якою могли бути І-55 або І-54.

20 грудня 1941-го І-55 повернувся з походу до бухти Камрань (центральна частина узбережжя В'єтнаму).

Другий похід

29 грудня 1941-го І-55 вирушив для дій поблизу північно-східного узбережжя Суматри. Тут він не досяг якогось успіху, а 14 січня 1942-го прибув у Камрань.

Третій похід

31 січня 1942-го І-55 вирушив для дій у Індійському океані на південь від острова Ява (можливо відзначити, що в цей період сюди спрямували групу японських підводних човнів, які виходили до океану в обхід Яви зі сходу). На початку лютого І-55 пройшов протокою Ломбок, проте в той час його відкликали до Яванського моря. Тут він мав патрулювати в секторі, де раніше діяв підводний човен Ro-34, що витратив в атаці на конвой усі торпеди.

7 лютого 1942-го за півтори сотні кілометрів на північний захід від Сурабаї І-55 перестрів та обстріляв артилерією нідерландське пасажирське судно Van Cloon (4519 GRT), яке викинулось на берег (надалі стало японським транспортом «Татебе-Мару», котрий в 1945-му потопила американська авіація).^[1] Патрульний корабель USS Isabel, що рятував людей з Van Cloon, у якийсь момент помітив І-55 у надводному положенні та відкрив по ньому вогонь, примусивши зануритись. Пізніше субмарину безрезультатно атакував летючий човен «Каталіна».

13 лютого 1942-го менш ніж за сотню кілометрів від північного входу до Зондської протоки (розділяє Суматру та Яву) І-55 поцілив двома торпедами британське судно Derrymore (4799 GRT), яке полишило Сінгапур напередодні падіння останнього. Derrymore, що прямував до Батавії (Джакарти) з 7000 тонн військових припасів та 6 винищувачами Hawker Hurricane, затонув за півтори хвилини.

18 лютого 1942-го І-55 обстріляв артилерією якесь судно. Хоча командир підводного човна претендував на перемогу, ймовірно, він зустрівся з норвезьким танкером Madrono (5804 GRT), який не зазнав жодних пошкоджень (надалі буде захоплений німецьким рейдером Thor і загине як Rossbach в 1944-му унаслідок атаки американського підводного човна поблизу Японії^[2]).

21 лютого 1942-го І-55 прибув до затоки Старінг-Бей (поблизу Кендарі на південно-східному півострові острова Целебес), де певний час базувались великі сили японського флоту.

16–25 березня 1942-го човен здійснив перехід зі Старінг-Бей до Куре.

Служба в Японії

Враховуючи вік корабля, його вирішили використовувати для навчальних цілей у військово-морському окрузі Куре.

У травні 1943-го, після висадки американців на острові Атту (західна частина Алеутського архіпелагу), японське командування для постачання та евакуації гарнізону, розташованого далі на схід острова Киска, залучило велику групу підводних човнів, зокрема І-155. 26 травня 1943-го І-155 вийшов з Йокосуки та 2 червня досягнув Парамуширу (Курильські острови), а 4 червня він рушив далі з вантажем припасів для Киски. Втім, уже наступної доби корабель зазнав пошкоджень внаслідок шторму та 7 червня повернувся на Парамушир. 14—20 червня І-155 перейшов з Парамуширу до Куре для ремонту.

У січні — лютому 1944-го І-155 брав участь у експериментах із маскувальним камуфляжним забарвленням.

У певний момент човен вивели з активної служби та розформували екіпаж, проте на тлі дедалі глибшої кризи японської оборони навесні 1945-го залучили І-155 до можливого спротиву, для чого перетворили його на носій керованих торпед «кайтен», котрі човен мав доправляти на Сікоку. Наприкінці липня І-155 був виведений у резерв та поставлений біля причалу в Куре, проте на початку серпня човен знову активували та почали готувати до застосування «кайтенів». Втім, до практичного використання цієї зброї з І-155 не дійшло через капітуляцію Японії.

У травні 1946-го I-155 був затоплений разом з кількома іншими трофейними підводними човнами в межах британської операції «Bottom».^[3]

Бойовий рахунок

Дата	Назва	Тип	Тоннаж	Місце
07.02.1942	Van Cloon	пасажирське	4519	6°18'S 111°36'E
13.02.1942	Derrymore	вантажне	4799	5°18'S 106°20'E

Примітки

1. Van Cloon SS (1912~1942) Tatebe Maru [+1945] Read more at wrecksite: https://www.wrecksite.eu/wreck.aspx?190924.
2. Madrono SS (1929~1929) Rossbach SS (+1944) Read more at wrecksite: https://www.wrecksite.eu/wreck.aspx?163381. Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 11 вересня 2021.
3. Imperial Submarines. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 11 вересня 2021.