Центр урядового зв'язку

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Центр урядового зв'язку

Центр урядового зв'язку Великої Британії, ЦУЗ (англ. Government Communications Headquarters, GCHQ) спецслужба Великої Британії, що відповідальна за ведення радіоелектронної розвідки та за забезпечення захисту інформації органів уряду й армії.

Коротка інформація Government Communications Headquarters, Країна: ...
Центр урядового зв'язку
Government Communications Headquarters
Thumb
емблема Центру урядового зв'язку
Країна: Велика Британія
Дата заснування:1946
Юрисдикція:Міністерство закордонних справ
Штаб-квартира:

Челтнем

51°53′58″ пн. ш. 02°07′28″ зх. д.
Бюджет:засекречено (частка від МІ-5 й МІ-6: із £ 1908000000 фунтів стерлінгів у 2013–2014 рр.)
Чисельність:засекречено
(4700 осіб у 1997 р.,
6132 службовців у 2013 р.[1])
Попередня
служба:
Урядова школа кодів і шифрів (англ. Government Code and Cypher School, GC&CS)
Керівництво
Director of the Government Communications Headquartersd Роберт Ханіган
Сайт
gchq.gov.uk
Thumb
 Центр урядового зв'язку у Вікісховищі 
Закрити

Центр урядового зв'язку Великої Британії перебуває у віданні Міністра закордонних справ Великої Британії[2], формально не бувши частиною Форин-офісу. Директор цього Центру має ранг Постійного секретаря (англ. Permanent Secretary) уряду Великої Британії.

Служба входить до складу Об'єднаного розвідувального комітету, спільно з «MI5» (внутрішня розвідка) і «MI6» (зовнішня розвідка)[2][3].

Історія

Узагальнити
Перспектива
Thumb
Вид у Челтнемі на центр штаб-квартиру «GCHQ» (т.зв. «The Doughnut» — «Пончик»)

«англ. Communications Electronics Security Group, CESG», у перекладі — «Група безпеки електронних комунікацій» став підрозділом зазначеного «Центру урядового зв'язку», що забезпечує захист інформації (включаючи криптографію) органів уряду і армії Великої Британії[4].

Хоча характер роботи, що проводиться ЦУЗ і всі їх деталі були збережені в таємниці, але радянська розвідка мала відносно великі знання про них. Під час Другої світової війни про стан та хід роботи британської розвідки повідомляв у криптографічний підрозділ СРСР члени шпигунської «Кембриджської п'ятірки».

Центр урядового зв'язку працює в тісному контакті з іншими розвідувальними органами, зокрема із секретною розвідувальною службою та британською службою безпеки, а також з іншими британськими службами розвідки й установами державної безпеки. Велика Британія та Сполучені Штати підписали в 1947 році секретну угоду за назвою «англ. UKUSA Signals Intelligence agreement, UKUS SIGINT, UKUSA», до чого, серед інших, приєдналися і Австралія, Канада, Нова Зеландія. Таким чином, Центр урядового зв'язку співпрацює з Агентством США у національній безпеці (англ. National Security Agency), з Канадською службою безпеки зв'язку (англ. Communications Security Establishment), з Австралійською радою зв'язку Міністерства оборони (англ. Defence Signals Directorate) та з Новозеландським Бюро безпеки державного зв'язку.

Керівники

  • У 1921–1944 роки, Алістер Деністон;
  • у 1944–1952 рр., Едвард Тревіс;
  • У 1952–1960 рр., Ерік Джонс;
  • У 1960–1964 рр., Клайв Лохніс (агент «Джо»);
  • У 1965–1973 рр., Леонард Хупер (агент «Джо»);
  • У 1973–1978 рр., Артур Бонсал (агент «Біл»);
  • У 1978–1983 рр., Брайан Тові;
  • У 1983–1989 рр., Пітер Марічоч;
  • У 1989–1996 рр., Джон Ентоні Одей;
  • У 1996–1998 рр., Девід Оманд;
  • У 1998 р.: Кевін Тебіт;
  • У 1998–2003 рр., Френсіс Річардс;
  • У 2003–2008 рр., Девід Пепер;
  • у 2008-2014 рр., Йен Лобан[5].
  • З 2014 р. — Роберт Ханіган.

Структура

Відділи[6]:

Див. також

Примітки

Джерела

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.