Радіоелектронна розвідка (абр.РЕР; англ.Electronic signals intelligence (ELINT))— вид технічної розвідки. Добування розвідувальних відомостей про противника шляхом перехоплення і аналізу випромінювань його радіоелектронних засобів з застосуванням спеціальних технічних пристроїв[1]. Як правило, термін «радіоелектронна розвідка» вживають для позначення розвідки засобів зв'язку і радіотехнічної розвідки у випадках, коли немає необхідності поділяти ці два види розвідки, або для підкреслення їх єдності[2]. Радіоелектронна розвідка поділяється на радіорозвідку, радіотехнічну, радіолокаційну, радіотеплову (тепловізійну), теплову (інфрачервону), лазерну, телевізійну, звукову, гідроакустичну розвідки[1].
Радіоелектронна розвідка є найважливішою частиною державної та воєнної розвідки різних країн і являє собою основний, а в багатьох випадках, єдиний спосіб добування розвідувальної інформації. За різними оцінками засобами РЕР добувається 80-90% первинної інформації[3].
Радіоелектронна розвідка класифікується за кількома ознаками.
За цільовим призначенням і характером інформації, що добувається:
Стратегічна радіоелектронна розвідка ведеться в інтересах урядових органів та вищого військового командування з метою добування всебічної інформації про розвідувані країні через випромінювання радіоелектронних засобів різних відомств і служб. Здійснюється радіотехнічними підрозділами центральних органів розвідки держави (частини і підрозділи спеціальної технічної розвідки (СТР), серед іншого на них покладається перехоплення і дешифрування каналів урядового зв'язку, зв'язку дипломатичних установ тощо) і воєнної розвідки (радіотехнічні частини і з'єднання особливого призначення (ОСПРИЗ), що добувають інформацію необхідну для підготовки збройних сил і ресурсів держави до війни, прийняття рішення про початок військових дій та вмілого ведення стратегічних операцій).
За використовуваними принципами та засобам розвідки:
Радіорозвідка (англ.Communications Intelligence, COMMINT)— один з найпоширеніших видів пасивної РЕР. Вона ведеться шляхом перехоплення сигналів радіозв'язку (телефонії, телеграфії та ін.). Основне завдання радіорозвідки— добування відомостей шляхом виявлення, перехоплення відкритих, кодованих передач радіостанцій, пеленгування джерел радіосигналів та визначення їх місцезнаходження, обробка та аналіз перехопленої інформації в цілях розкриття її змісту.
Радіотехнічна розвідка (англ.Electronic Intelligence, ELINT)— пасивний вид РЕР, метою якого є для виявлення сигналів РЛС, телеметричних та телекомандних систем, їх технічний аналіз і прив'язка (технічне розпізнавання об'єктів). В деяких спецслужбах телеметрична розвідка (англ.Telemetry Intelligence, TELINT)— перехоплення сигналів телеметрії під час випробувань техніки, виділяється в окремий підвид радіотехнічної розвідки.
Також виділяють окремі види радіоелектронної розвідки, які використовують певні технічні засоби: радіолокаційну (англ.Radar Intelligence, RADINT), телевізійну (англ.Television Intelligence, TELINT), інфрачервону (англ.Infrared Sets Reconnassaince), лазерну (англ.Laser Sets Reconnassaince) та деякі інші.
За місцем базування (місцезнаходженням) засобів розвідки. Розрізняють наземну, морську, повітряну та космічну радіоелектронну розвідку. За своїм змістом інформація, здобута цими видами розвідки, поділяється на оперативну та технічну.
Радіоелектронна розвідка в порівнянні з іншими видами розвідувальної діяльності має низку особливостей:
діє без безпосереднього контакту з об'єктами розвідки,
охоплює великі відстані та простір, межі яких визначаються особливостями поширення радіохвиль різних частот,
може вестись безперервно в різний час року і доби та при будь-якій погоді,
забезпечує високу достовірність інформації, оскільки вона виходить безпосередньо від противника,
здатна отримувати велику кількість інформації різного характеру та змісту,
забезпечує отримання інформації в найкоротші терміни, як правило в реальному масштабі часу,
малоуразлива і в багатьох випадках недосяжна для противника,
діє приховано; противник, зазвичай, не в змозі встановити факт ведення розвідки.
Основними вимогами, що пред'являються до радіоелектронної розвідки, є цілеспрямованість, безперервність, активність, оперативність, прихованість, достовірність та точність.
Цілеспрямованість розвідки полягає в суворій відповідності поставленим завданням, і досягається правильним визначенням завдань, районів та об'єктів розвідки; комплексним веденням розвідки за єдиним планом, розподілом її зусиль по важливих напрямках (районам, об'єктам); зосередженням зусиль розвідки на виконання головних завдань.
Безперервність полягає у веденні її у всіх видах бойових дій, вдень та вночі, в будь-яких умовах місцевості та погоди. Досягається ретельною організацією та підготовкою до бойового чергування, своєчасною постановкою завдань та систематичним контролем за веденням розвідки; передачею розвідувальних відомостей на зміну підрозділів.
Активність РЕР полягає в наполегливому прагненні добути необхідні розвідувальні відомості про противника. Це досягається вмілим та своєчасним застосуванням засобів радіоперехоплення, нових прийомів та способів ведення розвідки, заснованих на правильному розумінні завдань та обстановки, знанні організації військ противника, його техніки та тактичних прийомів ведення бою.
Оперативність полягає у своєчасному добуванні, обробці, аналізі та доведенні розвідувальних відомостей про об'єкти противника до командування. Досягається передбаченням розвитку обстановки, своєчасним плануванням розвідки та постановкою розвідувальних завдань виконавцям; скороченням витрат часу на збір, обробку та доведення розвідувальної інформації.
Прихованість полягає в дотриманні умов, що виключають можливість виявлення противником засобів РЕР, і досягається ретельним маскуванням, дотриманням дисципліни при веденні розвідки.
Достовірність полягає у виявленні та правильній оцінці істинних, демонстративних та помилкових об'єктів і дій противника. Досягається отриманням розвідувальної інформації від різних джерел, ретельним її аналізом, перевіркою та за необхідності проведенням дорозвідки.
Точність визначення координат розвідуваних об'єктів полягає у встановленні їх координат з помилками, що не перевищують необхідний рівень та забезпечують ефективне застосування засобів ураження, і досягається застосуванням сучасних засобів пеленгування, створенням пеленгаторної бази.
Технічну основу радіоелектронної розвідки складають:
У спадок від Радянської арміїЗбройним силам України дісталась потужна система радіоелектронної розвідки, яка була не тільки збережена, а й докорінно вдосконалена: на базі існуючих сил та засобів розвідки була створена централізована система інтегрована до загальної структури Збройних сил незалежної України.
В структурі ГУР МО України був створений орган управління засобами і силами РЕР, а на базі радіотехнічнихбригад ОСПРИЗ, та окремих підрозділів РР/РТР були створені Регіональні центри радіоелектронної розвідки (РЦ РЕР) та інші частини. Система РЕР Збройних сил має видову структуру. До її складу входять Головний центр РЕР (Київ), частини та підрозділи РЕР Сухопутних військ, Повітряних та Військово-Морських Сил.
Департамент технічної розвідки СЗР України, як спеціальний технічний підрозділ, був сформований 19 червня1992 року. Цей департамент та його підрозділи, дислоковані у регіонах держави, мають на озброєнні унікальне оснащення, тут працюють фахівці у галузі радіоперехоплення і криптографії, системні програмісти та аналітики. Це дає можливість регулярно здобувати конфіденційну інформацію політичного, економічного, науково-технічного та військово-стратегічного характеру, забезпечувати активну участь української розвідки у боротьбі з міжнародним тероризмом і транснаціональною організованою злочинністю. Радіоелектронна розвідка дозволяє вчасно відслідковувати глобальні тенденції у світовій економіці, еволюцію та динаміку розвитку політики ключових партнерів України[4].
Приходько В. И. Немного о радиоразведке (рос.) . Почти все о связи, Учебно-информационный портал, технологии и протоколы связи. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 14 жовтня 2013.
Радиоэлектронная разведка (рос.) . Technical security. Техническая защита информации, от теории к практике. 26 вересня 2011. Архів оригіналу за 20 жовтня 2011. Процитовано 14 жовтня 2013.