Benedictus (Пісня Захарії) — наведені в Євангелії від Луки (Лк. 1:68–79) подячні слова Захарії, які він вимовив під впливом Святого Духа після народження сина Івана. Пісня використовується в християнському богослужінні.
Захарія записує ім'я Сина Його (Доменіко Гірландайо. Фреска капели Торнабуоні, Санта-Марія-Новела, Флоренція).
Benedictus текст українською мовою у Церкві святого Івана Хрестителя в Ейн Карем
- Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
- Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,
- як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,
- що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
- що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
- що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,
- щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
- у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
- Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,
- щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,
- через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
- щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!
- Εὐλογητὸς κύριος ὁ θεὸς τοῦ Ἰσραήλ,
- ὁτι ἐπεσκέψατο καὶ ἐποίησεν λύτρωσιν τῷ λαῷ αὐτοῦ,
- καὶ ἠγειρεν κέρας σωτηρίας ἡμῖν
- ἐν οἴκῳ Δαυὶδ παιδὸς αὐτοῦ,
- καθὼς ἐλάλησεν διὰ στόματος τῶν ἀγίων ἀπ' αἰῶνος προφητῶν αὐτοῦ,
- σωτηρίαν ἐξ ἐχθρῶν ἡμῶν καὶ ἐκ χειρὸς πάντων τῶν μισούντων ἡμᾶς•
- ποιῆσαι ἔλεος μετὰ τῶν πατέρων ἡμῶν
- καὶ μνησθῆναι διαθήκης ἀγίας αὐτοῦ,
- ὅρκον ὃν ὤμοσεν πρὸς Ἀβραὰμ τὸν πατέρα ἡμῶν,
- τοῦ δοῦναι ἡμῖν
- ἀφόβως ἐκ χειρὸς ἐχθρῶν ῥυσθέντας
- λατρεύειν αὐτῷ ἐν ὁσιότητι
- καὶ δικαιοσύνῃ ἐνώπιον αὐτοῦ πάσαις ταῖς ἡμέραις ἡμῶν.
- Καὶ σὺ δέ, παιδίον, προφήτης ὑψίστου κληθήσῃ,
- προπορεύσῃ γὰρ ἐνώπιον κυρίου ἑτοιμάσαι ὁδοὺς αὐτοῦ,
- τοῦ δοῦναι γνῶσιν σωτηρίας τῷ λαῷ αὐτοῦ
- ἐν ἀφέσει ἀμαρτιῶν αὐτῶν,
- διὰ σπλάγχνα ἐλέους θεοῦ ἡμῶν,
- ἐν οἷς ἐπισκέψεται[1] ἡμᾶς ἀνατολὴ ἐξ ὑψους,
- ἐπιφᾶναι τοῖς ἐν σκότει καὶ σκιᾷ θανάτου καθημένοις,
- τοῦ κατευθῦναι τοὺς πόδας ἡμῶν εἰς ὁδὸν εἰρήνης.
- Benedictus Dominus Deus Israel; quia visitavit et fecit redemptionem plebi suae
- et erexit cornu salutis nobis, in domo David pueri sui,
- sicut locutus est per os sanctorum, qui a saeculo sunt, prophetarum eius,
- salutem ex inimicis nostris, et de manu omnium, qui oderunt nos;
- ad faciendam misericordiam cum patribus nostris, et memorari testamenti sui sancti,
- iusiurandum, quod iuravit ad Abraham patrem nostrum, daturum se nobis,
- ut sine timore, de manu inimicorum liberati, serviamus illi
- in sanctitate et iustitia coram ipso omnibus diebus nostris.
- Et tu, puer, propheta Altissimi vocaberis: praeibis enim ante faciem Domini parare vias eius,
- ad dandam scientiam salutis plebi eius in remissionem peccatorum eorum,
- per viscera misericordiae Dei nostri, in quibus visitabit[3] nos Oriens ex alto,
- illuminare his, qui in tenebris et in umbra mortis sedent, ad dirigendos pedes nostros in viam pacis.
У старій редакції замість майбутнього часу аорист — ἐπεσκέψατο; звідси церковно-слов'янське («посетил есть»).
У старій редакції: visitavit.
_1.JPG)
