31 Евфросіна

31 Евфросіна — дуже молодий астероїд. Це один з найбільших астероїдів (приблизно на 7-му місці, з точністю до похибки вимірювань). Його відкрив Джеймс Фергюсон 1 вересня 1854 року, це перший астероїд, знайдений з Північної Америки. Названий на честь Евфросінії, однієї з богинь у грецькій міфології. У 2019 році було відкрито невеликий супутник. Це третій за розміром відомий астероїд (після 1 Церери та 10 Гігіеї)^[5].

модель астероїда 31 Евфросіна

31 Евфросіна

Відкриття
Відкривач	Джеймс Фергюсон
Місце відкриття	Вашингтон
Дата відкриття	1 вересня 1854
Позначення
Позначення	31 Euphrosyne
Названа на честь	Евфросіна
Тимчасові позначення	A907 GP, A918 GB
Категорія малої планети	Астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь	3,154733701030 а. о.
Перигелій	2,454001555457 а. о.
Афелій	3,855465846603 а. о.
Ексцентриситет	0,222120854557
Орбітальний період	2046,644839381 д
Середня орбітальна швидкість	0,175897641385 °/д
Середня аномалія	130,7661861809°
Нахил орбіти	26,30938332397°
Довгота висхідного вузла	31,15120863438°
Аргумент перицентру	61,39669346134°
Фізичні характеристики
Розміри	255,90 км
Маса	6,2× 1018 кг[2] ~1,69× 1019 кг[3]
Середня густина	0,71±0,16 г/см³[2] (купа щебеню)
Прискорення вільного падіння на поверхні	~0,0679 м/с²
Друга космічна швидкість	~0,1319 км/с
Період обертання	5,530 год
Альбедо	0,0543
Температура	~159 K
Спектральний тип	C (Толен) Cb (SMASS)
Видима зоряна величина	10,16[4] до 13,61
Стандартна зоряна величина	6,74
31 Евфросіна у Вікісховищі

Спостереження

Евфросіна — досить темне тіло біля зовнішнього краю пояса. Через це його ніколи не видно в бінокль, максимальна видима зоряна величина становить близько +10,2 (як у листопаді 2011 року), що слабкіше, ніж у будь-якого з тридцяти раніше відкритих астероїдів^[6].

Поверхня

Евфросіна - астероїд С-типу з примітивною поверхнею. Будь-які кратери діаметром понад 40 км повинні мати плоске дно, щоб їх не було видно на зображеннях VLT, що відповідає крижаному складу С-типу. Відсутність кратерів також може бути пов'язана з молодим віком поверхні^[5].

Маса і щільність

Відкриття супутника дозволило вперше точно виміряти масу Єфросинії у 2020 році - (1.7±0.3)×10¹⁹ кг, а отже, густина становить 1.7±0.2 г/см³. Низька густина дозволяє припустити, що Евфросіна наполовину складається з водяного льоду, якщо внутрішня щільність становить 20%^[5].

Сім'я

Евфросіна — це однойменна назва складного сімейства з близько двох тисяч астероїдів, які мають схожі спектральні властивості та елементи орбіти. Вважається, що вони виникли внаслідок нещодавнього зіткнення приблизно 280 мільйонів років тому^[5]. Всі представники групи мають відносно високі кути нахилу орбіт^[7]. Друге за величиною тіло в цій групі, 895 Геліо^[8].

Супутник

У 2019 році було відкрито малий супутник, який, ймовірно, утворився в результаті тієї самої події зіткнення, що створила сімейство астероїдів. Попередні розрахунки орбіти показали, що період обертання становить приблизно 1,2 доби, а велика піввісь - 670 км. Зображення VLT вказують на те, що діаметр супутника становить 4 км, якщо припустити, що він має таке ж альбедо, як і Евфросіная^[5].

Орбіта астероїда Евфросіна та його положення в Сонячній системі

Примітки

1. База даних малих космічних тіл JPL: 31 Евфросіна (англ.) . Процитовано 2014.05.07. Останнє спостереження 2014.03.18.
2. Jim Baer (2008). Recent Asteroid Mass Determinations. Personal Website. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 27 листопада 2008.
3. Yu. Chernetenko; O. Kochetova, and V. Shor (4 липня 2006). Masses and densities of minor planets. Institute of Applied Astronomy of RAS, St. Petersburg, Russia. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 4 вересня 2006.
4. Bright Minor Planets 2000. Minor Planet Center. Процитовано 23 травня 2008. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
5. Yang, B.; Hanuš, J.; Carry, B.; Vernazza, P.; Brož, M.; Vachier, F.; Rambaux, N.; Marsset, M.; Chrenko, O. (1 вересня 2020). Binary asteroid (31) Euphrosyne: ice-rich and nearly spherical. Astronomy and Astrophysics. Т. 641. с. A80. doi:10.1051/0004-6361/202038372. ISSN 0004-6361. Процитовано 15 грудня 2024.
6. Brightest asteroids. Архів оригіналу за 7 February 2012. Процитовано 6 August 2007.
7. Novaković, Bojan; Cellino, Alberto; Knežević, Zoran (1 листопада 2011). Families among high-inclination asteroids. Icarus. Т. 216. с. 69—81. doi:10.1016/j.icarus.2011.08.016. ISSN 0019-1035. Процитовано 15 грудня 2024.
8. Yang, B.; Hanuš, J.; Brož, M.; Chrenko, O.; Willman, M.; Ševeček, P.; Masiero, J.; Kaluna, H. (1 листопада 2020). Physical and dynamical characterization of the Euphrosyne asteroid family. Astronomy and Astrophysics. Т. 643. с. A38. doi:10.1051/0004-6361/202038567. ISSN 0004-6361. Процитовано 15 грудня 2024.

Див. також

• Список астероїдів (1-100)

Посилання

• Портал «Астрономія»

• 31 Евфросіна — Об'ємне інтерактивне відображення орбітального руху (англ.)