22-га окрема механізована бригада (Україна)
формування механізованих військ у складі Сухопутних військ Збройних сил України З Вікіпедії, вільної енциклопедії
22-га окрема механізована бригада (22 ОМБр) — механізоване з'єднання Сухопутних військ Збройних сил України чисельністю у бригаду.
| 22-га окрема механізована бригада (2000—2003, 2023—т.ч.) 66-та гвардійська механізована дивізія (1992—2000) | |
|---|---|
.svg) Нарукавний знак бригади | |
| На службі | 1992—2003 2023—дотепер |
| Країна | Україна |
| Вид | Сухопутні війська |
| Тип | Механізовані війська |
| Чисельність | бригада |
| У складі |  |
| Гарнізон/Штаб | Чернівці (І формування) |
| Гасло | «Хижих мечем мирим» |
| Війни/битви | Російське вторгнення в Україну (2022) |
| Вебсайт | facebook.com/22ombr |
| Знаки розрізнення | |
| Польовий нарукавний знак | .svg) |
| Медіафайли на Вікісховищі | |
Частина існувала у 1992—2003 роках, потрапила під скорочення.
Вдруге сформована після російського вторгнення 2022 року. З червня 2023 по червень 2024 вела бої на Бахмутському напрямку. З червня 2024 року бригада виконувала завдання з охорони державного кордону України в Сумській області. 6 серпня підрозділи бригади одними з перших почали наступ в рамках Курської операції. Під час бойових дій на Курщині в полон було взято близько сотні військовослужбовців противника.
З жовтня 2024 року і до теперішнього часу 22 окрема механізована бригада виконує бойові завдання у Харківській області, окремі підрозділи продовжують вести бойові дії на Курському напрямку.
Історія
Узагальнити
Перспектива
І формування
19 січня 1992 року особовий склад 110-го гвардійського окружного навчального Полтавського Червонопрапорного центру підготовки молодших спеціалістів мотострілецьких військ Прикарпатського військового округу склав присягу на вірність народу України.
В 1992 році переформований в 66-ту механізовану дивізію без збереження нагород та регалій. До складу дивізії також ввійшли частини 15-ї механізованої бригади з Хмельницького. Це були 318-й мотострілецький, 1160-й зенітний ракетний і 90-й гвардійський самохідно-артилерійський полки, де на їх базі в 66-й механізованій дивізії створили 200-й механізований, 300-й зенітний ракетний і 93-й самохідно-артилерійський полки відповідно.
26 жовтня 1999 року указом Президента України дивізії було присвоєно почесне найменування «Буковинська» та повернуті попередні регалії. З того моменту дивізія іменувалася як 66-та гвардійська механізована Буковинська, Полтавська Червонопрапорна дивізія. Але в ході подальшого реформування і скорочення Збройних сил України дивізія була переформована на 22-гу окрему механізовану бригаду без збереження раніше присвоєних почесних найменувань і державних нагород, а потім скорочена.[1][2]
Правонаступником бригади був 300-й окремий гвардійський механізований Будапештський полк.
ІІ формування
Після початку російського вторгнення 2022 року бригада була розгорнута до повної штатної чисельності. На озброєнні перебували модернізовані танки Т-72Б та Т-72АМТ, а також бойові машини піхоти, легкі броньовані позашляховики HMMWV, західне стрілецьке озброєння, розвідувальні безпілотники. У квітні 2023 року вояки 22-ї окремої механізованої бригади проходили інтенсивні навчання та підготовку до бойових дій.[3] У червні до бригади надійшли також PT-91 Twardy.[4]
У червні 2023 року частини бригади зайшли до району Часового Яру.[5]
У вересні 2023 року повідомлялося, що бригада веде бої під Бахмутом.[6] 1 жовтня Сирський повідомив, що бригада вела бої за Кліщіївку.[7]
У лютому 2024 року 110-та бригада опублікувала допис, згідно з яким 22-га бригада брала участь в обороні Авдіївки.[8]
У травні 2024 року бригада вела бої під Часовим Яром.[5]
17 червня 2024 року українські ЗМІ повідомили про захоплення військовослужбовцями 22 ОМБр російського «танку-черепахи». Трофеєм військовослужбовців став російський танк Т-62, обшитий металевими бронелистами та встановленим спереду протимінним катком для додаткового захисту. Танк був захоплений разом із екіпажем неподалік Курдюмівки. Загалом захоплення бронетехніки подібного типу стало першим відомим випадком за весь час конфлікту.[9][10][11]
6 серпня 2024 року Міноборони РФ заявило, що Курську область нібито атакувала 22 бригада.[12]
21 серпня 2024 бійці бригади повідомили про чергову партію полонених: було взято в полон 29 осіб в Курській області.[13]
Станом на середину вересня 2024 року бригада продовжувала вести бої у Курській області, і повідомляла про знищення артилерією російської БМП.[14]
Структура
Дивізія (2001 рік)
- штаб
- 300-й окремий механізований полк
- 201-й танковий полк
- 2206-та бригадна артилерійська група
- 26-й окремий розвідувальний батальйон
- 28-й окремий батальйон зв'язку
- 224-та окрема рота РХБЗ
- 50-й окремий інженерно-саперний батальйон
- 180-й окремий батальйон тилового забезпечення
- 70-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
Бригада (2023 рік)
- 1-й механізований батальйон[15]
- 3-й механізований батальйон
- взвод БпАК «Меч Арея»[16]
- 409-й окремий стрілецький батальйон[17]
- танковий батальйон[4]
Оснащення
Командири
- полковник/генерал-майор Шпанко Микола Анатолійович[19]
- (жовтень 1998 — лютий 2002) підполковник/полковник/генерал-майор Борискін Юрій Валентинович[20]
- (березень 2002 — травень 2003) полковник Ігнатьєв Михайло Степанович[21]
- (2023—2024) полковник Завадський Дмитро Вадимович[22]
- (2024) полковник Пипка Володимир Володимирович [23]
Втрати
2023
- 28 липня 2023 — Юрчук Юрій Леонідович. 7.10.1975, с. Корделівка. Сержант, стрілець–санітар. Загинув під час мінометного обстрілу на Донеччині [24][25]
- 1 серпня 2023 — Євстратов Тарас Сергійович, молодший сержант, головний сержант взводу. Загинув внаслідок мінометного обстрілу біля с. Кліщіївка під Бахмутом.[26]
- 12 листопада 2023 — Трембовецький Юрій Олексійович, солдат, гранатометник. Загинув поблизу с. Кліщіївка під Бахмутом.[27]
- 25 жовтня 2023 — Андрюхов Павло. 37 років, с. Зятківці Вінницької області. Загинув біля села Кліщіївка Донецької області[28]
- 25 жовтня 2023 — Вінніченко Ілля Іванович. 2 серпня 1988, с. Крутогорб. Загинув біля села Кліщіївка Донецької області[28][29]
- 11 листопада 2023 — Росляков Максим Ігорович. 28.02.1994, м. Херсон. Отримав важкі поранення внаслідок удару дроном на Бахмутському напрямку[30]
- 17 листопада 2023 — Меньшов Олександр («Таврік»). 1977, м. Херсон. Загинув біля Кліщіївки від мінометного обстрілу [31][32][33][34]
- 6 грудня 2023 — Чепка Максим Олександрович. 31 рік, с. Тростянчик. Займався розвідкою ворожих позицій і ураженням дронами бойової сили противника. Загинув біля с. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.[35]
2024
- 9 січня 2024 — Максим Зволейко, старший стрілець-оператор. Загинув поблизу с. Кліщіївка під Бахмутом.[36]
- 12 серпня 2024 — Смоляк Микола Ярославович. 2 грудня 1984, с. Гузіїв. Загинув внаслідок мінно-вибухової травми в Курській області.[37]
- 14 серпня 2024 — Антонюк Ярослав Ярославович. 7 вересня 1974, с. Ясенів-Пільний. Загинув поблизу хутора Зелений Шлях Суджанського району внаслідок удару FPV-дрону.[38]
- 29 серпня 2024 — Байжанов Вадим. 20 жовтня 1984, м. Івано-Франківськ. Загинув поблизу села Ольгівка в Курській області.[39]
- 17 вересня 2024 — Вовк Андрій. 16.07.1981, м. Львів.[40]
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.