14 Ірена

14 Ірена^[4] (Irene) — великий астероїд головного поясу, відкритий 19 травня 1851 року англійським астрономом Джоном Расселом Гайндом. Названа на честь Ірени, дочки Зевса і Феміди, уособлення миру в грецькій міфології. Назву запропонував Джон Гершель^[5]. Гайнд вбачав у цій назві відсилку до Всесвітньої виставки, яка проходила в Лондоні з 1 травня до 18 жовтня 1851 року.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Irene.

14 Ірена 

Відкриття
Відкривач	Джон Рассел Гайнд
Місце відкриття	Лондон
Дата відкриття	19 травня 1851
Позначення
Позначення	14 Irene
Названа на честь	Ірена
Тимчасові позначення	1952 TM, A906 QC, A913 EA
Категорія малої планети	Астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь	2,586818715976 а. о.
Перигелій	2,157478681389 а. о.
Афелій	3,016158750563 а. о.
Ексцентриситет	0,165972215963
Орбітальний період	1519,663451235 д
Середня орбітальна швидкість	0,236894556954 °/д
Середня аномалія	98,18943850577°
Нахил орбіти	9,118453727812°
Довгота висхідного вузла	86,16375378322°
Аргумент перицентру	97,99625139640°
Фізичні характеристики
Розміри	152 км
Маса	8,2× 1018 кг[2]
Середня густина	4,42±1,59 г/см³[2]
Прискорення вільного падіння на поверхні	0,051 м/с²
Друга космічна швидкість	0,096 км/с
Період обертання	15,028 год
Альбедо	0,159
Температура	~170 K
Спектральний тип	S (Толен) S (SMASS)
Видима зоряна величина	8,85[3] до 12,30
Стандартна зоряна величина	6,30
Кутовий розмір	0,17" до 0,052"
14 Ірена у Вікісховищі

Гайнд запропонував, щоб символом для астероїда був «голуб, що несе оливкову гілку, із зіркою на голові»^[6], але фактичний малюнок символу ніколи не був зроблений до того, як використання графічних символів для зображення астероїдів було остаточно покинуто^[7].

Спостереження 2007 року показали, що полюс обертання Ірени лежить близько до площини екліптики, а нахил близький до 90°^[8]. Астероїд належить до S-типу і має середній діаметр приблизно 152 км. Період обертання становить 15 годин^[8].

Повідомлялось про сім подій покриття зір Іреною. Найкращою була подія 2013 року, для якої було отримано три хорди^[9].

Примітки

1. База даних малих космічних тіл JPL: 14 Ірена (англ.) . Процитовано 2014.05.07. Останнє спостереження 2013.08.02.
2. Jim Baer (2008). Recent Asteroid Mass Determinations. Personal Website. Архів оригіналу за 9 лютого 2012. Процитовано 27 листопада 2008.
3. AstDys (14) Irene Ephemerides. Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 26 червня 2010.
4. Астрономічний календар ГАО НАН України
5. Schmadel, Lutz D. (2003). Dictionary of minor planet names. Т. 1 (вид. 5th). Berlin Heidelberg New York: Springer-Verlag. с. 16. ISBN 3-540-00238-3.
6. Hind, John Russell (1852). From a Letter of Mr. Hind to the Editor. Astronomical Journal. 2: 22—23. Bibcode:1851AJ......2...22H. doi:10.1086/100162.
7. When did the asteroids become minor planets?. Архів оригіналу за 12 червня 2016. Процитовано 16 березня 2023. [Архівовано 2016-06-12 у Wayback Machine.]
8. Pilcher, Frederick (October 2009). New Lightcurves of 8 Flora, 13 Egeria, 14 Irene, 25 Phocaea 40 Harmonia, 74 Galatea, and 122 Gerda. Bulletin of the Minor Planets Section of the Association of Lunar and Planetary Observers. 36 (4): 133—136. Bibcode:2009MPBu...36..133P.
9. Asteroid Data Sets. sbn.psi.edu. Процитовано 19 травня 2018.

Див. також

• Список астероїдів (1-100)

Посилання

• Портал «Астрономія»

• 14 Ірена — Об'ємне інтерактивне відображення орбітального руху (англ.)