Loading AI tools
український історик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Яросла́в Йо́сипович Грицак (* 1 січня 1960, с. Довге, Стрийський район, Львівська область) — український історик та публіцист. Доктор історичних наук, професор Українського католицького університету у Львові. Директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім. І.Франка, гість-професор (1996—2009) Центральноєвропейського університету у Будапешті, перший віце-президент (1999—2005) Міжнародної асоціації україністів. Головний редактор наукового річника «Україна модерна», член редакційної колегії часописів Ab Imperio, Judaica Ukrainica, «Критика», Slavic Review, член наглядової ради журналу Harvard Ukrainian Studies. Почесний професор НаУКМА.
| Ярослав Грицак | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1 січня 1960 (64 роки) Довге, Стрийський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | історик, викладач університету, публіцист |
| Alma mater | Історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1982) |
| Галузь | історія |
| Заклад | Історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка УКУ Центрально-Європейський університет |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук (1996) |
| Членство | НАНУ |
| Нагороди | |
 Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах Грицак Ярослав Йосипович у Вікісховищі | |
Викладач курсів «Історія України» та «Великі книги» в Українській академії лідерства[1] й онлайн-курсу «Вибрані питання європейської історії» на платформі Prometheus.[2]
Має понад 500 наукових публікацій на історичну тематику. Відомий також своїми публіцистичними творами.
У 1977—1982 роках здобув історичну освіту у Львівському державному університеті ім. І. Франка.
У 1982—1992 роках працював у Львівському університеті старшим науковим співробітником.
У 1987 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за темою «Робітники Бориславсько-Дрогобицького нафтового басейну в другій половині XIX — початку XX ст.: Формування, становище, класова боротьба» у Львівському державному університеті ім. І. Франка.[3]
У 1996 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за темою «Формування модерної української нації: історіографія та історіософія проблеми» у Інституті української археографії НАН України.[4]
У 1996—2009 рр. — запрошений професор у Колумбійському університеті і Центрально-Європейському університеті в Будапешті.
У 1999—2008 рр. — професор, директор Інституту історичних досліджень Львівського університету, професор кафедри нової та новітньої історії України Українського католицького університету.[5]
1999—2008 — перший віце-президент Міжнародної асоціації україністів.
Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія».[6]
Засновник і головний редактор наукового щорічника «Україна модерна»[7], член редакційної колегії журналів «Український гуманітарний огляд»[8], «Критика»[9], «Ab Imperio»[10].
У 2014—2015 — член Конкурсної комісії, до повноважень якої входить висунення кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Призначений за квотою Президента України.
У жовтні 2019 року посол України в Німеччині Андрій Мельник звинуватив Ярослава Грицака у бездіяльності на посаді співголови двосторонньої Німецько-української історичної комісії та наполіг на її перезавантаженні[11][12]. Сам історик відкинув звинувачення дипломата та зустрічно звинуватив його у браку комунікації з комісією, применшенні її ролі та неправильному трактуванні її місії. Грицак зауважив, що українська частина комісії працює на громадських засадах, і хоча її члени не є дослідниками Голодомору, вони не мають сумнівів, що він був актом геноциду. «Думка більшості» комісії, згідно з якою Голодомор слід вважати радше злочином проти людяності, ніж геноцидом, охоплювала позицію лише німецьких істориків[13][14].
В 2024 році увійшов до списку 30 лідерів думок сучасної України, чиї тексти, оцінки та інтерв’ю формують настрої еліти і влади за версією видання NV[15].
У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[16]
Ярослав Грицак очолює з українського боку українсько-німецьку комісію істориків, що має лобіювати визнання Бундестагом Голодомору геноцидом українського народу[17]. Восени 2019 року його звинуватив посол України в Німеччині Андрій Мельник у саботажі роботи цієї комісії:
 |
Тоді я і в страшному сні не міг уявити, наскільки ілюзорними є очікування [від початку роботи комісії] … справжні фундаментальні виклики, які турбують громадськість обох країн, відверто ігнорувалися … більшість членів комісії схилилися до думки про те, щоб не висловлювати свою позицію … оскільки Голодомор є швидше питанням українсько-російських, ніж українсько-німецьких відносин. |  |
У відповідь на це Грицак заявив, що вважає Голодомор актом геноциду, проте деякі німецькі колеги мали сумніви щодо придатності концепції «геноцид»[19].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
