Явних проявів немає

«Явних проявів немає» — повнометражний документальний фільм української режисерки Аліни Горлової, присвячений Дню захисника України.

Явних проявів немає
англ. No obvious signs Явних проявів немає
Жанр	Документальний
Режисер	Горлова Аліна Едуардівна
Продюсер	Горлова Аліна Едуардівна і Берлінська Марія Сергіївна
Сценарист	Аліна Горлова
Музика	Ptakh_Jung
Звукорежисер	Василь Явтушенко
Кінокомпанія	Tabor Production
Мова	російська
Країна	Україна
Рік	2017
Дата виходу	25 березня 2018
IMDb	ID 7230214
Явних проявів немає у Вікіцитатах

Посідає 75-80-у^{[уточнити]} позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Сюжет

Фільм розповідає нам про героїв України. Про те, що залишається за лаштунками опублікованого відеоматеріалу, про українських воїнів та життя, коли війна закінчується і починаються змоги повернутися до нормального життя. Історія про жінку, яка щойно повернулася з війни, та її шлях реабілітації.

«Явних проявів немає» — це фраза, яку військові часто чують в районних та обласних лікарнях, куди приходять з психологічними травмами, потребуючи допомоги. Але поки на тілі немає фізичних ушкоджень, не лише лікарі, але й суспільство загалом не помічає їхніх проблем. Це історія жінки, яка повертається з війни. Розмовляючи з психологами, борючись із ПТСР та панічними атаками, вона намагається повернутися до нормального життя. Цей документальний фільм показує її шлях від початку реабілітації до повернення на роботу.^[1]

Фільм — продовження короткометражної історії, що знімалася в рамках правозахисного проєкту «Невидимий Батальйон»,в якій глядачі вперше побачили Оксану Якубів — заступника командира батальйону з роботи з особовим складом.

Героїня фільму — Якубова Оксана Петрівна, яка пізнала війну дуже близько, вирішивши свого часу піти в АТО замість чоловіка і сина. Проте найважчим для неї стало повернення до мирного життя та спроби подолання посттравматичного синдрому.

Саундтрек — від Ptakh_Jung.

Нагороди

• 2018 — Приз журі телеканалу «MDR-Mitteldeutscher Rundfunk» за «видатну східноєвропейську стрічку» на Міжнародному фестивалі документального кіно «DOK Leipzig», Лейпциг, Німеччина^[2]