Юрій Гедигольд

Юрій Гедигольд герба Леліва (також Дедиголд, Кдиголд^[1], Ґедиґольд, Гедиго́вт, лит. Jurgis Gedgaudas; пом. близько 1435) — литовський боярин і дипломат часів Вітовта та Свидригайла. Воєвода київський до 1411 року, з 1415 року староста подільський^[6], воєвода віленський — з 1425 року (або раніше) до 1432 р.

Юрій Гедигольд
Ім'я при народженні	Гедигольд
Псевдо	Дедиголд, Кдиголд[1]
Народився	14 століття
Помер	близько 1435
Поховання	Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)
Країна	Велике князівство Литовське
Титул	воєвода київський, воєвода віленський, староста подільський
Посада	воєвода Віленський[2], Київський воєвода[3], маршалок господарський[4] і намісник смоленськийd[5]
Конфесія	католик
Рід	Монивидовичі
Батько	Kailikind
Родичі	Войцех Монивид (брат)
Брати, сестри	Войцех Монивид
У шлюбі з	Анастасія
Діти	Петро
Герб

Біографія

У джерелах вперше згадується в 1401 році як маршалок дворний великого князя литовського Вітовта. Батьком Юрія був Кайлікін (Гайлікін), рідним братом — Альберт (Войтех) Монивид.

За його участі було побудовано замок Каравул неподалік Рашкова (тепер Молдова).^[7]

Як свідок Гедигольд підписав акти Віленської-Радомської унії 1401 року і Торуньського миру 1411 року. У 1415 році був у складі литовської делегації на Констанцькому соборі. З 1425 року після смерті брата Войтеха Монивида посів уряд воєводи віленського. У 1429 році був послом від Вітовта до польського короля Владислава ІІ Ягайла стосовно корони для Вітовта.

Після смерті Вітовта у 1430 році у війні за владу у Великому князівстві Литовському між Свидригайлом і Сигізмундом Кейстутовичем, підтримав спочатку першого. Був серед небагатьох, з ким після невдалої спроби вбивства утік до Полоцька Свидригайло. У битві під Ошмянами 8 грудня 1432 р. потрапив у полон до Сигізмунда і позбавлений посади воєводи віленського.^[8] Пізніше визнав владу Сигізмунда, виступав свідком на його документах як пан на Вишневе до 1435 року, після 9 червня 1435 в документах не згадується.^[9]

Посідав маєтності у Крево та Ошмянах. У 1413—1414 роках заснував поселення Скірснемуне, яке з 1504 року було названо на честь засновника — Гедігаудішкіс, з 1599 року — Гелгаудішкіс.

Похований разом з братом у родинній каплиці Віленськії латинської катедри, відомій як Монивидівська.

Був одружений з Анастасією, від якої мав сина Петра Сенька Гедигольдовича.

Примітки

1. О Подолской земли / Західноруський, або Білоруський літопис // Українська література XIV-XVI ст. — К. : Наукова думка, 1988. — С. 532. — ISBN 5-12-009282-9.
2. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 72.

   d:Track:Q123243396
3. Urzędnicy województw kijowskiego i czernihowskiego XV-XVIII wieku: spisy — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2002. — С. 65. — 344 с. — ISBN 83-85213-37-6

   d:Track:Q123739312d:Track:Q6453758
4. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 173.

   d:Track:Q123243396
5. Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego : spisy. T. 4, Ziemia smolenśka i województwo smolenśkie XIV-XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: Wydawnictwo DiG, 2003. — С. 89. — 412 с. — ISBN 83-7181-279-5

   d:Track:Q123694190d:Track:Q9379197d:Track:Q11686050
6. http://www.history.vuzlib.org/book_o017_page_4.html [Архівовано 29 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
7. Грушевський М. Чорноморська торговельна дорога XIV—XV в. Замки Каравул, Чорний город і Качибей // Історія України-Руси. — Т. VI. Примітки. — С. 607.
8. 7.8. Князі і традиції державності
9. Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji wileńskiej, nr 139.

Література

• Semkowicz W. O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle r. 1413 // Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie. — T. 5. — Rok 1920. — Kraków, 1921.

Попередник Войтіх Монивид

Воєвода віленський 1425—1432

Наступник Ян Довгерд