Loading AI tools
український економіст і освітній діяч З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Сергі́й Микола́йович Шкáрлет (нар. 19 жовтня 1972 року, Коканд, Узбецька РСР) — міністр освіти і науки України з грудня 2020 до березня 2023 року, український економіст, науковець, доктор економічних наук, у наукових роботах якого виявлено плагіат[1]. Колишній ректор Чернігівської політехніки (2010-2020), екс-заступник міністра освіти і науки України з питань євроінтеграції[2], тимчасовий в.о. міністра освіти і науки України (червень-грудень 2020 року)[3]. Лауреат премії «Академічна негідність» у номінації «Плагіатор-2020/21»[4].
| Шкарлет Сергій Миколайович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Міністр освіти та науки України | |||||
| (в.о. з 25 червня до 17 грудня 2020) 17 грудня 2020 — 20 березня 2023 | |||||
| Президент | Володимир Зеленський | ||||
| Прем'єр-міністр | Денис Шмигаль | ||||
| Попередник | Любомира Мандзій (в.о.) | ||||
| Наступник | Оксен Лісовий | ||||
| Ректор національного університету «Чернігівська політехніка» | |||||
| 2010 — 2020 | |||||
| Попередник | Олександр Денисов | ||||
| Наступник | Олег Новомлинець | ||||
| Народився | 19 жовтня 1972 (52 роки) Коканд, Ферганська область, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР | ||||
| Відомий як | економіст, викладач університету | ||||
| Місце роботи | Чернігівський національний технологічний університет | ||||
| Країна | Україна | ||||
| Alma mater | НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського | ||||
| Звання | Професор | ||||
| Нагороди |
| ||||
Закінчив Ніжинську загальноосвітню школу, одержавши атестат про повну загальну середню освіту із золотою медаллю. Після закінчення школи у вересні 1989 року вступив на навчання до Київського політехнічного інституту на факультет прикладної математики за спеціальністю «Математичне забезпечення систем автоматизації», який закінчив у березні 1995 року, одержавши диплом спеціаліста, за фахом інженер-математик.
У жовтні 1995 року для здобуття другої вищої освіти вступив на денну форму навчання до Фінансово-економічного інституту при Чернігівському технологічному інституті за спеціальністю «Облік і аудит», який закінчив у червні 1996 року, одержавши диплом спеціаліста, за фахом економіст.
У жовтні 2000 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук на тему «Економічне управління інноваційною підприємницькою діяльністю в галузі створення програмного забезпечення» за спеціальністю 08.06.02 — «Підприємництво, менеджмент та маркетинг» у спеціалізованій вченій раді Д26.006.04 Київського національного економічного університету.
У 2003 році отримав вчене звання доцента по кафедрі економетрії, обліку й аудиту.
У січні 2008 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук на тему «Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку» за спеціальністю 08.00.04 — «Економіка та управління підприємствами» у спеціалізованій вченій раді Д26.006.03 ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана».
У жовтні 2008 року отримав звання професора по кафедрі менеджменту.
Одружений, має дочку[5].
З квітня по вересень 1995 року працював інженером-конструктором Ніжинського НВК «Прогрес».
З липня 1996 року по серпень 1996 року обіймав посаду асистента кафедри менеджменту в Чернігівському технологічному інституті. З вересня 1996 року по травень 1998 року був викладачем кафедри економетрії обліку і аудиту в Чернігівському технологічному інституті. З червня 1998 року по квітень 2001 року працював старшим викладачем кафедри економетрії обліку і аудиту в Чернігівському державному технологічному університеті.
З червня 1999 року по липень 2003 року працював проректором з навчально-виховної роботи в Чернігівському інституті інформації, бізнесу і права Міжнародного науково-технічного університету імені академіка Юрія Бугая (за сумісництвом). З квітня 2001 року по липень 2003 року обіймав посаду доцента кафедри економетрії обліку і аудиту в Чернігівському державному технологічному університеті. У липні 2001 року став ректором Чернігівського інституту інформації, бізнесу і права Міжнародного науково-технічного університету імені академіка Юрія Бугая. У вересні 2006 року обійняв посаду професора кафедри менеджменту цього вишу.
У травні 2010 року став ректором Чернігівського державного технологічного університету[6].
У червні-серпні 2020 року в опублікованих наукових роботах та докторській дисертації Шкарлета було виявлено великі обсяги плагіату[7][8]. Через це низка науковців 6 червня 2020 року виступила із заявою проти його можливого призначення[9] на посаду міністра освіти і науки України[10]. У Дніпрі та ще 10 інших містах країни пройшли протести проти призначення Шкарлета.[11] Незважаючи на це, 17 червня прем'єр-міністр Денис Шмигаль вніс до Верховної ради проєкт постанови щодо призначення Шкарлета міністром[12]. Натомість профільний комітет Ради не підтримав призначення[13].
25 червня 2020 року, уряд призначив Шкарлета заступником міністра освіти і науки з питань європейської інтеграції[2] та поклав на нього тимчасово виконання обов'язків міністра освіти і науки України в уряді Дениса Шмигаля[3]. Відмову підтримувати Шкарлета профільним парламентським комітетом Шмигаль пояснив тим, що «як такої відмови парламенту не було», утримавшись від подальших пояснень[14]. Згодом Шмигаль заявив, що Шкарлет перебуває на випробувальному терміні на кілька місяців[15].
17 грудня 2020 року ВРУ мінімальною більшістю призначила Шкарлета міністром освіти і науки, при цьому профільний комітет ВР знову, як і під час попередньої спроби внесення цієї кандидатури (у червні 2020), не підтримав її, і рішення передали на розсуд сесійної зали[16].
У процесі обговорення кандидатури Шкарлета депутати знову поверталися до численних фактів плагіату в його наукових працях. Голосування й подальше складання присяги Шкарлетом супроводжувалося вигуками «Ганьба!» і «Геть!». Народний депутат від фракції «Голос» Інна Совсун заявила, що під час голосування за призначення Сергія Шкарлета очільником МОН система «Рада» відобразила голоси деяких депутатів фракції ОПЗЖ, яких фізично не було в сесійній залі парламенту[17]. Невдовзі Офісом Генпрокурора була відкрита справа за кнопкодавство[18]. У лютому 2021 року, депутат Ярослав Железняк повідомив, що відео з зафіксованим фактом неособистого голосування начебто зникло[19].
Призначення Шкарлета на посаду міністра освіти і науки України супроводжувалося шаленими процесами та хвилею обурень населення по всій країні. "З гаслом «Нам не потрібен такий міністр!» на вулиці вийшли студенти, науковці і освітяни по всій Україні, в тому числі у містах Київ, Львів, Миколаїв, Тернопіль, Хмельницький, Луцьк, Вінниця, Житомир, Суми, Чернівці, Харків, Одеса, Чернігів, Кривий Ріг та інших[20][21].
У березні 2021 року 45 народних депутатів звернулись з конституційним поданням до Конституційного Суду України, оскарживши постанову про призначення Шкарлета міністром у зв'язку з кнопкодавством[22]. 24 березня Колегія суддів КС відмовилася відкривати провадження у цій справі, і вирішила передати це питання на розгляд Великої палати Суду[23][24].
У березні 2023 року Шкарлет подав у відставку з посади міністра.[25]
За власними словами, 2004 і 2010 року підтримував на президентських виборах Віктора Януковича та Партію регіонів. Балотувався до Чернігівської обласної ради від цієї партії в Деснянському районі м. Чернігова на місцевих виборах того ж року[26]. Обраний депутатом Чернігівської облради каденції 2010—2015 років[27][28].
2015 року балотувався до Чернігівської обласної ради як представник Блоку Порошенка, але вибори програв[29].
Сім'я має у власності квартиру в м. Чернігові. Станом на 2020 рік готівкою має 62 тис. $ і 85 тис. грн[5]. За 2020 рік задекларував прибутки розміром 940,4 тис. грн: 483,4 тис. зарплати у Чернігівській політехніці та 440,2 тис. зарплати на посаді міністра[30][31].
За даними декларації 2020 року сім'я володіє трьома авто[5]:
Крім того, ЧНТУ (де Шкарлет працює ректором і може ним користуватися) у 2020 році купив автомобіль VW Amarok Volcano за 60 000 доларів[32][33].
У червні 2020 року був звинувачений у плагіаті[34][35][36][37][8].
Василь Садовий і Юрій Бойко проаналізували декілька його робіт, зокрема, монографію Шкарлета та інших авторів «Фінансові інструменти державної політики економічного розвитку в Україні» (С. М. Шкарлет, В. Г. Маргасова, О. М. Коркоц, Ю. В. Ружицький), обсягом у 202 сторінки. У ній були значні фрагменти тексту зі статті авторства Тетяни Бугай «Методичні підходи до оцінки ефективності бюджетного процесу в Україні», яка вийшла у 2015 році, на три роки раніше[35]. За результатами аналізу іншої статті — «Фінансові інструменти державної політики економічного розвитку: європейський досвід» (авторка Оксана Апарова) — встановлено, що майже весь її текст було переписано до монографії С. Шкарлета. Жодного посилання на ці праці інших авторів (чи згадки про них) у Шкарлета немає[8]. В одній зі статей, що лягла в основу докторської дисертації Шкарлета («Теоретичні основи формування економічної безпеки підприємств»[38]), було виявлено 87 % плагіату — 7 сторінок із 8[39] Текст було списано зі статті російської дослідниці Людмили Гончаренко (Гончаренко Л. П. ) «Процесс обеспечения экономической безопасности предприятия» (журн. Справочник экономиста, 2004, № 12) та з підручника «Економіка підприємства» за редакцією С. Ф. Покропивного. При цьому в розділі Посилання він дає посилання на сайт «Українські реферати»[40].
Сам Шкарлет звинувачення у плагіаті заперечує[41]. Навіть у разі безсумнівного встановлення плагіату в його працях він відкидає будь-які наслідки для себе, заявляючи: «А яке там може бути сьогодні, згідно з законодавством, покарання? У нас що: визначені якісь нормативи? Визначені якісь взагалі рішення по плагіату? Сьогодні це взагалі такий предмет спекуляцій, цей плагіат»[42].
На початку липня 2020 року прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що уряд проведе розслідування наявності плагіату, але станом на 9 вересня розслідування так і не проведено[43]. Після цього Сергій Квіт, голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, яке мало розслідувати звинувачення у плагіаті Шкарлета, заявив, що МОН намагається ліквідувати його агентство.[44].
11 вересня 2020 року етичний комітет Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти ухвалив рішення про виявлення плагіату в роботах Сергія Шкарлета. Окрім нього, наявність плагіату підтвердили три незалежні міжнародні експерти із США, Чехії та Польщі, які проаналізували уривки робіт, перекладені англійською мовою[45][46].
Шкарлет подав позов проти Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти до Окружного адміністративного суду міста Києва, в якому вимагав «визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення наявності текстових запозичень без посилання на джерело» у низці його наукових робіт. Суд першої інстанції ухвалив рішення на користь чиновника[47]. На початку квітня 2021 року в Нацагентстві заявили, що збираються це рішення оскаржувати в апеляції і пояснили, що воно не набрало чинності і навіть не було надіслане відповідачу[48]. Нацагентство програло апеляцію, зокрема через те, що на момент вчинення плагіату цього поняття не було визначено законодавством, а також через відсутність чітких внутрішніх процедур при перевірці Комітетом з питань етики Нацагенства дисертацій на наявність у ній академічного плагіату[49][50]. 6 вересня 2021 року Касаційний адміністративний суд прийняв до розгляду касаційну скаргу Нацагентства[51].
4 лютого 2022 року, біля будівлі Кабінету Міністрів України в Києві на протест вийшли студенти НаУКМА, які вимагали відставки керівника Міністерства освіти і науки України Сергія Шкарлета після ситуації з виборами президента НаУКМА. Студенти заявляли, що страйкуватимуть до виконання їхньої вимоги[52][53][54].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
