Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Шестиденна війна (івр. מלחמת ששת הימים, Мільхемет Шешет га-Ямім; араб. حرب الأيام الستة, Ḥarb al‑Ayyam as‑Sitta або араб. حرب 1967, Ḥarb 1967) — війна на Близькому Сході між Ізраїлем, з одного боку, і Єгиптом, Сирією, Йорданією, Іраком і Алжиром з другого (5—10 червня 1967)[1][2][3]. Почата 5 червня Ізраїлем із повітряного та наземного удару.
| Шестиденна війна | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Арабо-ізраїльський конфлікт | |||||||||
 | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
 Ізраїль |
 Єгипет Сирія Йорданія;_Flag_of_Syria_(1963-1972).svg){kind=small} Ірак | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| Леві Ешколь Моше Даян Іцхак Рабин Узі Наркіс[ru] Мордехай Гур Ісраель Таль[ru] Мордехай Год[ru] Єшаягу Ґавіш Аріель Шарон Езер Вейцман Шломо Ерель Давід Ельазар |
Ґамаль Абдель Насер Абдель Хакім Амер Абдул Мунім Ріяд Хусейн бен Талал Зайд ібн Шакер Асад Ганма[en] Салах Джадід Нуреддін аль-Атассі Абдель Рахман Ареф Мубарак Абдулла аль-Джабер ас-Сабах[en] Салех Мухаммед Аль-Сабах Фахд аль-Ахмед аль-Джабер ас-Сабах[en] | ||||||||
| Військові сили | |||||||||
| 50 тис. військ 214 тис. резервістів 300 літаків 800 танків Усього військ: 264 тис. (100 тис. залучено) |
Єгипет: 240 тис. військ Сирія, Йорданія, Ірак: 307 тис. військ 957 літаків 2,504 танки Ліван: 2 літаки Усього військ: 547 тис. (240 тис. залучено) | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| 776—983 вбитих 4,517 поранено 15 військовополонених 400 знищених танків |
Єгипет: 10—15 тис. вбитих або зниклих безвісти 4,338 військовополонених Йорданія: 6 тис. вбитих або зниклих безвісти 553 військовополонених Сирія: 2,5 тис. вбитих 591 військовополонений Ірак: 10 вбитих 30 поранених Ліван: 1 втрачений літак Сотні знищених танків | ||||||||
| 20 вбитих ізраїльських мирних жителів 34 вбитих моряків ВМС США | |||||||||
На кінець війни Ізраїль окупував Синайський півострів, Сектор Гази, Західний берег річки Йордан, Східний Єрусалим та Голанські висоти. Наслідки війни досі визначають політичну ситуацію в регіоні.
5 червня. Початок війни. Ізраїль вирішив завдати превентивного повітряного та наземного удару. Рано вранці ізраїльські ВПС завдали ударів по всіх аеродромах Єгипту, фактично знищивши єгипетські ВПС. Пізніше були розгромлені ВПС Йорданії та Сирії, частково знищені іракські ВПС у районі Мосула.
5 червня. Перший день. Розгорнуті уздовж фронту по осі північ-південь ізраїльські війська посилені механізованою дивізією полковника Ехуда Решефа, механізованою дивізією генерал-майора Ісраеля Таля, механізованою дивізією генерал-майора Аріеля Шарона, бронетанковою дивізією генерал-майора Авраама Йоффе. Дивізія Таля почала наступ у напрямі Хан-Юніс — Рафах — Ель-Аріш. Бригада Решефа вирушила на південь, у Газу. Дивізія Шарона атакувала ворожі війська в районі Абу-Агейла — Куссейма. Пізніше Йоффе завдав удару в центр Синаю.
6 червня. Другий день. О 12:00 війська Решефа захопили Газу. Шарон, який в цей час захопив Абу-Агейла, відправив частину своїх військ очистити Рафах та Ель-Аріш. Із рештою військ він атакував ущелину Мітла. Йоффе успішно атакував основні єгипетські сили в центрі Синаю в Джебель-Лібні. Єгипетський головнокомандуючий віддав наказ про відступ усіх військ із Синаю.
7 червня. Третій день. Основні сили Таля підійшли до Бір-Гіфгафу. Передова бригада Йоффе, досягши східного краю ущелини Мітла, залишилась без палива та боєприпасів, зупинилася та була оточена відступаючими єгипетськими військами. Шарон зайняв Нахлю, інші підрозділи ізраїльської армії очистили Північно-Східний Синай та захопили Шарм-еш-Шейх.
8 червня. Четвертий день. Єгипетські бронетанкові частини намагалися прикрити відступ єгипетських військ, але були відкинуті військами Ісраеля Таля. Дивізія Йоффе прорвалася через ущелину Мітла. Дивізія Шарона взяла Нахль та попрямувала в ущелину Мітла. Синай повністю перейшов під контроль ізраїльтян.
9 червня. П'ятий день. Припинення вогню. Рада безпеки ООН зажадала припинення вогню. Ізраїль припинив вогонь негайно, Єгипет — наступного дня.
Ізраїль планував уникати військових операцій проти Йорданії та Сирії, поки не закінчаться військові дії на Синайському півострові. У той же час Ізраїль прагнув встановити контроль над Єрусалимом.
Ізраїль запропонував королю Хуссейну зберігати нейтралітет в обмін на обіцянку про ненапад, але інші арабські країни вимагали від короля вступити у війну. Очевидно, він сподівався, що його далекобійні гармати (155-мм M40 (САУ)), направлені на Тель-Авів, задовольнять союзників, не спровокувавши Ізраїль. Проте ці гармати становили загрозу для основної ізраїльської північної авіабази в Рамат-Давіде. Тому після початку обстрілу[5] Ізраїль вирішив почати операцію проти Йорданії.
5 червня. Перший день. У Єрусалимі почалися бої. Вирішальну роль у цій операції відіграли парашутисти підрозділів полковника Мордехая Гура. Того ж дня вони наблизилися до стін Старого міста, де були розгорнуті йорданські війська.
6 червня. Другий день. Ізраїльський наступ на Старе місто був зупинений. Проте оточення міста було завершене — частини ізраїльської танкової бригади захопили Рамаллу на півночі, інша бригада зайняла Латрун на південному заході. Вперше після 1947 року дорога Тель-Авів — Єрусалим була відкрита для ізраїльського руху.
7 червня. Третій день. Полковник Гур штурмом узяв Старе місто. Близько полудня було захоплено Вифлеєм, трохи пізніше — Гуш Еціон. Згідно з пропозицією Ради безпеки ООН з 20:00 бої були припинені.
5 червня. Перший день. Ізраїльські Північні війська, очолювані генерал-майором Давидом Елазаром, опівночі підійшли до міста Дженін.
6 червня. Другий день. Дженін захоплений ізраїльськими військами.
7 червня. Третій день. Ізраїльтяни захопили місто Наблус.
5 — 8 червня. Перший — четвертий день. На Голанських висотах перебувало шість сирійських бригад (з шістьма в резерві). Увечері 5 червня ударами ізраїльських ВПС було знищено приблизно дві третини всіх сирійських ВПС. Протягом чотирьох днів відбувалися артилерійські обстріли, сторони не робили спроб оволодіти ініціативою.
9 червня. П'ятий день. Елазар отримав наказ терміново почати наступ рано-вранці. Він сконцентрував війська для атаки через район Дан-Баніас на північ від Голанського плато, уздовж підніжжя гори Гермон. Ці сили прорвали сирійську оборону, а вранці наступного дня три бригади вийшли на плато. Одночасно інші частини пробивалися через пагорби на північ від Тиверіадського озера. Елазар наказав військам, які недавно билися в Дженін-Наблуському районі, рухатися на північ та завдати удар по Голанських висотах на південь від озера.
10 червня. Шостий день. Ізраїльтяни прорвалися через сирійську оборону на півночі Голанських висот, потім здійснили лобову атаку через плато, щоб підійти до Тиверіадського озера з півночі, заходу та південного заходу. Одночасно група військ, передислокована з Йорданського фронту, підійшла з півдня. До вечора Тиверіадське озеро було оточено.
10 червня — Болгарія, Угорщина, Польща, СРСР, Чехословаччина та Югославія розірвали дипломатичні стосунки з Ізраїлем.
17 червня — 21 липня в Нью-Йорку відбулася 5-а надзвичайна спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН, скликана за пропозицією СРСР. Жоден із трьох проєктів резолюції з приводу арабо-ізраїльського конфлікту не було ухвалено. 4 та 14 липня прийнято три резолюції про захист цивільного населення та статус Єрусалиму. 21 липня сесія була формально перервана, а офіційно закрита 18 вересня.
22 листопада — Рада Безпеки ООН одностайно ухвалила резолюцію 242, що вимагала «встановлення справедливого та міцного миру на Близькому Сході, який повинен включати два принципи:
У різних країнах арабського світу відбулися масові маніфестації на підтримку Сирії, Йорданії та Єгипту.
 | Цей розділ статті ще не написано. |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
