Гама́ль Абде́ль На́сер[4][5][6] (араб. جمال عبد الناصر, Ґамаль Абд ан-Насир; 15 січня 1918, Александрія, Єгипет — 28 вересня 1970, Каїр, Єгипет) — діяч панарабського руху, другий президент Єгипту.
| Гамаль Абдель Насер араб. جمال عبد الناصر | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 14 листопада 1954 — 28 вересня 1970 року | |||
| Попередник: | Мухаммед Наґіб | ||
| Наступник: | Анвар Садат | ||
| |||
| 25 лютого — 8 березня 1954 року | |||
| Попередник: | Мухаммед Наґіб | ||
| Наступник: | Мухаммед Наґіб | ||
| |||
| 18 квітня 1954 — 29 вересня 1962 року | |||
| Попередник: | Мухаммед Наґіб | ||
| Наступник: | Алі Сабрі | ||
| |||
| 19 червня 1967 — 28 вересня 1970 року | |||
| Попередник: | Мухаммед Сідкі Сулейман | ||
| Наступник: | Махмуд Фавзі | ||
| |||
| 5 жовтня 1964 — 8 вересня 1970 року | |||
| Попередник: | Йосип Броз Тіто | ||
| Наступник: | Кеннет Каунда | ||
| Народження: |
15 січня 1918[1][2][…] Александрія, Султанат Єгипет | ||
| Смерть: |
28 вересня 1970[1][2][…] (52 роки) Каїр, Об'єднана Арабська Республіка[1] | ||
| Причина смерті: | інфаркт міокарда[3] | ||
| Поховання: | Gamal Abdel Nasser Mosqued | ||
| Країна: | Султанат Єгипет, Єгипетське королівство, Республіка Єгипет і Об'єднана Арабська Республіка | ||
| Релігія: | Іслам сунітського спрямування | ||
| Освіта: | Єгипетська військова академія | ||
| Партія: | Арабський соціалістичний союз | ||
| Батько: | Абдель Насер Хусейн | ||
| Мати: | Фахіма Хамад | ||
| Шлюб: | Tahia Kazemd | ||
| Діти: |
сини: Халід, Абдель Хакім та Абдель Хамід дочки: Хода й Мона | ||
| Військова служба | |||
| Звання: |  полковник (бекбаші) | ||
| Автограф: | .jpg){kind=small} | ||
| Нагороди: |             | ||
|
| |||
Біографічні відомості
Народився 15 січня 1918 року в селі Бені-Мор, що біля Александрії. Батько — поштовий службовець.
Уже в 12-літньому віці брав участь в антибританській демонстрації (будучи учнем третього класу початкової школи в Александрії).
У 1935 році закінчив середню школу (El Nahda Secondary School) в Каїрі.
У 1937 році вступив з другої спроби у військове училище й закінчив його в 1938 у чині молодшого лейтенанта. Проходив службу в П'ятому ескадроні на півдні країни, згодом — в Судані.
В 1944 році одружився із Тах'є Казем (Tahia Kazem), дочкою перського торговця.
Учасник арабо-ізраїльської війни 1948—1949, був поранений. У 1949–1952 — викладач військового коледжу Генерального штабу (підполковник).
Заснував і ввійшов у керівництво таємної політичної організації «Вільні офіцери», що підготувала і здійснила в ніч на 23 липня 1952 року військовий переворот, у результаті якого був скинутий король Фарук I.
26 липня 1952 року була створена Рада революційного керівництва (РРК), офіційним главою якої був призначений Мухаммед Наґіб. Того ж дня король Фарук зрікся престолу на користь свого 7-місячного сина.
Насер став заступником голови РРК. Після тривалої боротьби за владу у квітні 1954 року Мухаммед Наґіб був відсторонений від керівництва, і влада перейшла до Насера.
23 червня 1956 року в ході національного референдуму прийнята перша республіканська конституція Єгипту. Насера було вибрано виконуючим обов'язки президента.
У 1954—1956 (з невеликими перервами) — прем'єр-міністр, одночасно виконував обов'язки президента. Із червня 1956 — президент Єгипту.
З 1 лютого 1958 — президент Об'єднаної Арабської Республіки (ОАР).
З 1963 — голова партії Арабський соціалістичний союз.
Помер 28 вересня 1970 року в Каїрі внаслідок інфаркту.
Про Насера в Єгипті був знятий фільм «Насер 56» (Nasser 56, 1956).
Почесні звання, титули, нагороди
Герой Радянського Союзу
За особистою ініціативою Хрущова, який перебував з 9 по 25 травня 1964 року в Єгипті з офіційним візитом, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 травня 1964 року Насер був визнаний гідним звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» № 11224. Нагородженню не завадили навіть ті факти, що під час Другої світової війни Насер співпрацював з Третім рейхом (вбачаючи в ньому союзника в боротьбі з англійцями),[7][8] а у 1950-ті роки у нього радниками працювали оберштурмбанфюрер СС Отто Скорцені[9] і колишній охоронець Гітлера та засновник неонацистської партії Отто-Ернст Ремер.[10] Ця нагорода породила в СРСР цілу низку анекдотів, частівок і куплетів, в одному з яких були такі рядки:
«Живе в пісках і їсть од пуза
Напівфашист, напівесер,
Герой Радянського Союзу,
Гамаль Абдель на-всіх-Насер».
Бібліографія
- 1955 — Щоденник про війну в Палестині (Arabic: يوميات الرئيس جمال عبد الناصر عن حرب فلسطين) (1955; Akher Sa'a)
Переклади українською
- 2020 — Щоденник про війну в Палестині (Завантажити [Архівовано 6 листопада 2020 у Wayback Machine.])
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
