Remove ads
Червона рута — українська пісня, яка стала однією з найвідоміших українських пісень у світі. Автор — Володимир Івасюк
| «Червона рута» | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Пісня Володимир Івасюк та Олена Кузнєцова, ВІА Смерічка, Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, «Тарас Чубай», | ||||
| Випущено | 13 вересня 1970 | |||
| Записано | 1970 | |||
| Жанр | Біґ-біт, Поп | |||
| Мова | українська | |||
| Лейбл | Мелодія | |||
| Автор слів | Володимир Івасюк | |||
| Композитор | Володимир Івасюк | |||
|
| ||||
— написав її в 1970 році під час навчання в Чернівецькому медичному інституті.
У дитинстві юнак натрапив у батьковій бібліотеці на виданий 1906 року збірник коломийок, впорядкований Володимиром Гнатюком, в якому були рядки:
- Ой ходила, говорила гільтайова мати,
- Назбирала троєзілля мене чарувати,
- Назбирала троєзілля червону рутоньку,
- Та й схотіла зчарувати мене, сиротоньку.
У грудні 1968 року Марія Соколовська, яка разом з Володимиром у Чернівецькому медичному інституті була учасницею ансамблю «Трембіта» та камерного оркестру, першою побачила варіант вірша, який згодом став піснею «Червона Рута»[1].
За іншими даними, 1969 року В. Івасюк відвідав Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка (с. Велеснів), де натрапив на фольклорні матеріали Володимира Гнатюка, які використав для написання пісні «Червона рута».[2] Згодом мандруючи гірськими гуцульськими селами, Володимир знайшов інші варіанти коломийки про червону руту та записав легенду про загадкове чар-зілля, яке постає в народних переказах символом вічного та чистого кохання.
13 вересня 1970 року на Театральній площі міста Чернівці у прямому ефірі телепрограми «Камертон доброго настрою» прозвучала прем'єра пісні[3], яку виконував дует: сам автор і Олена Кузнецова. Путівку в життя пісні дав ансамбль «Смерічка» Левка Дутковського (солісти Назарій Яремчук і Василь Зінкевич, звукорежисер Василь Стріхович). Пісню повторили через тиждень у програмі «Студентський меридіан», але вже у візуальному супроводі, який зняли в серпні в Косові[4].
У травні 1971 року журнал «Україна» опублікував вірш та ноти пісні, а також невелику розповідь про ансамбль «Смерічка»[5].
Пісня дала назву першому українському музичному фільму «Червона рута», зйомки якого розпочалися на початку серпня в Яремчі. У ньому її виконував Василь Зінкевич[6].
У 1971 році «Червона рута» увійшла до двадцятки переможниць першої радянської «Пісні року», яких визначали за листами слухачів та глядачів. На сцені «Останкіно» її виконали Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і Володимир Івасюк[7]. Невдовзі після цього потрапила на перші місця популярності в багатьох країнах Східної Європи[8].
Remove ads
Червона рута пов'язана з українським святом Івана Купала. За переказами, в Карпатах росте цілюща рослина з червоними квітами, за допомогою якої можна привернути до себе кохану людину. Дівчина, яка її знайде і зірве, буде щаслива в коханні. На Гуцульщині та Буковині серед місцевої молоді — як хлопців, так і дівчат — побутують звичаї виходу в гори після того, як зійде сніг. Якраз у цей час — у травні-червні у високогір'ї масово розцвітає рододендрон карпатський, чудові рожеві квіти якого слугують підставою для численних романтичних легенд[9]. Оскільки рододендрон карпатський на рівнинах природно не трапляється, а також враховуючи його лікарські властивості[10] і красу, склалась уява про нього як про чудодійну та чаклунську рослину.
Існують і інші погляди на те, яка саме рослина відповідає червоній руті. Одні вважають її квіткою роду рутові[11], інші — квіткою рододендрона жовтого, яка нібито чудом раз на якийсь час цвіте червоним[12].
Remove ads
Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.
Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала?
Приспів:
Червону руту
Не шукай вечорами, -
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода -
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.
Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених,
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.
І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії.
Приспів
Remove ads
- Володимир Івасюк
- Володимир Івасюк, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Олена Кузнєцова,
- ВІА «Смерічка»,
- Софія Ротару [Архівовано 22 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Василь Зінкевич [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Назарій Яремчук [Архівовано 20 червня 2015 у Wayback Machine.]
- Костянтин Огнєвий
- Ярослав Євдокимов
- ВІА «Корабели» (Віктор Андросов)
- Богдан Косопуд [Архівовано 16 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Дарка й Славко,
- Плач Єремії,
- «Но то цо» (гурт), Польща
- Stepan Pasicznyk, Лондон, 2007.
- Ґолем, Нью-Йорк, 2015.
- Тото Кутуньйо
- Вахтанг Кікабідзе
Флешмоб до 50-річчя пісні
20 травня 2020 в Україні стартував флешмоб до 50-річчя пісні під гештегом #Chervonaruta50challenge. Ініціатор флешмобу — керівник жіночого хору «Соломія» Вінницького педагогічного коледжу Назарій Давидовський[13][14][15].
Remove ads
- Пісня «Червона рута» стала улюбленою для фанатів українського футболу. Її виконують перед і під час футбольних матчів національної збірної. Вона стала символом спочатку неофіційним, а в 2018 — офіційною візиткою збірної[16].
- Понад 5200 виконавців заспівали пісню Володимира Івасюка «Червона рута» на центральній площі Сєвєродонецька. Рекорд встановили в рамках фестивалю «Ти у мене єдина» 23 серпня 2021 року о 21:30.[17][18]
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads