Хосе Кура

Хосе́ Ку́ра (ісп. José Cura, нар. 5 грудня 1962(19621205), Росаріо (Аргентина) — оперний співак, тенор. Відомий як виконавець драматичних партій, зокрема, в «Отелло» Джузеппе Верді і «Самсоні і Далілі» К. Сен-Санса. Може виконувати високі баритональні партії.

Хосе Кура
José Cura
Зображення
Основна інформація
Дата народження	5 грудня 1962(1962-12-05) (62 роки)
Місце народження	Росаріо, Аргентина
Роки активності	1992 — тепер. час
Громадянство	Аргентина
Професія	співак
Освіта	Universidad Nacional de Rosariod
Співацький голос	тенор, баритон
Інструменти	вокал[d]
Жанри	опера
Заклад	Королівська музична академія
Нагороди	Echo Klassik Male Singer of the Yeard (1999)
Діти	Ben Curad
josecura.com
Файли у Вікісховищі

Наділений артистизмом і винятковими вокальними даними, від 1990 року Хосе Кура брав участь у багатьох телевізійних оперних постановках і концертах по всьому світі.

Кар'єра

Музичну освіту здобув як диригент. До 1988 року вокальні дані музиканта не були оцінені належним чином^[1]. Він став першим виконавцем, що поєднував спів і диригування, як в концертній діяльності, так і в записах. Кура виконував в одному концерті симфонічні і вокальні номери упереміш. Початком оперної кар'єри співака можна вважати спектакль у Гамбурзькій опері в лютому 2003 року, коли в першому відділенні Кура диригував оперою П'єтро Масканьї «Сільська честь», а після антракту вийшов на сцену в ролі Каніо в опері Руджеро Леонкавалло «Паяци».

2001 року Хосе Кура призначений головним запрошеним диригентом Польського оркестру Sinfonia Varsovia.

Кура є піклувальником Нової девонської опери й віце-президентом Британської молодіжної опери. 2007 року призначений запрошеним професором Королівської академії музики в Лондоні^[2].

Виступи

Уперше головну роль Кура виконав у 1993 році в постановці Театру Джузеппе Верді в Трієсті опери А. Бібало «Сіньйорина Джулія», а вже наступного року він зробив свій перший запис. Ним стала опера «Вілліси» Джакомо Пуччіні, яку показали на Ітрійському фестивалі делла Валле в Італії. Він став другим в історії тенором (першим був Енріко Карузо 1902 року), що дебютуровав у Метрополітен-опера на традиційному гала-концерті на честь відкриття сезону Opening Night (1999 рік, «Сільська честь»). 2008 року Кура вийшол на сцену в першій сучасній постановці оригінальній чотирьохактовій версії ранньої опери Пуччіні «Едгар» в туринському Театро Реджіо (Турин).

Від 1990-х років співак багато разів дебютував на нових сценах і з новими ролями в багатьох найбільших театрах світу, починаючи з Лондонського королівського театру Ковент-Гарден у 1995 році в головній ролі рідко виконуваної опери Верді «Стіффеліо». Потім 1998 року Хосе Кура з'явився в «Аїді» в першому сезоні нового Імператорського театру в Токіо. Тоді ж відбулися його дебюти в Парижі, Відні й Мілані.

Репертуар співака поповнився партіями Самсона (1996), Отелло (1997). Роль де Гріє, що її виконав співак записана на відео. Активна творча діяльність співака триває й у другому десятилітті XXI століття^[3].

Найважливіші записи

Дискографія і фільмографія Кури містить його основний оперний репертуар і концертний як диригент. У 2002 році створив власну звукозаписну компанію Cuibar Phono Video (CPV). Того ж року, накладом CPA видав Другу симфонію Рахманінова з Sinfonia Varsovia.

Дискографія

Рік	Запис	Компанія
1994	Le Villi	Erato
1996	Iris	BMG - Ricordi
1997	Anhelo	Erato
1997	Puccini Arias	Erato
1998	Fedora	ECA
1998	Samson et Dalila	Erato
1999	Verismo	Erato
2000	Pagliacci	Decca
2000	Verismo	Erato
2000	La Traviata à Paris	Teldec
2000	Manon Lescaut	Deutsche Grammophon
2001	Bravo Cura Tour Collection	Erato
2002	Artist Portrait	Warner Classics
2002	Boleros	Warner Classics
2002	Aurora	CPV
2002	Rachmaninov Symphony N.2 in E minor	CPV
2003	Dvorak Love Songs / Symphony N.9	CPV

Фільмографія

Рік	Запис	Фірма
1999	Great Composers	BBC
1999	In Passione Domini	RAI
2000	Puccini: Il Trittico	BMG - Ricordi
2001	A Passion for Verdi	RM Associates
2001	Tosca	Kultur
2001	Verdi Gala	Euro Arts
2002	Il Trovatore	BBC - Opus Arte
2004	Verdi Gala	Dynamic
2005	Manon Lescaut	TDK
2006	Andrea Chénier	Rai Trade
2007	La Traviata à Paris	RAI Cinema
2007	Otello	Opus Arte
2008	José Cura in Concert Budapest 2000	Cuibar - Bravissimo
2009	Edgar	Arthaus - RAI Trade
2010	Cavalleria/Pagliacci	SWR - Arte
2012	Samson et Dalila	Cuibar - Arthaus

Премії і нагороди

^[4]

Рік	Премія/Нагорода	Місце
1994	1st Prize[5]	Plácido Domingo's Operalia International Opera Competition
1996	Abbiati Award[6]	Premio Franco Abbiati della Critica Musicale Italiana, Italy
1998	Orphée D'Or	Académie du Disque Lyrique, France
1999	Professor Honoris Causae	Universidad C.A.E.C.E, Argentina
1999	Citizen of Honour[7]	City of Rosario, Argentina
1999	Премія ЕХО Співак року	Deutsche Phono-Akademie, Germany
2000	Chevalier de l'Ordre du Cèdre	Lebanese Government
2001	Artist of the Year[8]	Grup de Liceistes – Barcelona, Spain
2002	The Ewa Czeszejko[9]	Sochacki Foundation Award, Poland
2003	Artist of the Year[10]	Catullus Prize, Italy
2004	Citizen of Honour	City of Veszprem, Hungary
2005	Citizen of Honour	City of Piacenza, Italy
2005	Città di Baveno	Festival Umberto Giordano, Italy
2006	Giovanni Zanatello Artist of the 2005 Season	Arena di Verona, Italy
2006	Enric Granados Award[11]	Enric Granados, Spain
2006	Insigna d'or	Amics de l'Opera de Lerida, Spain
2007	Career Achievement Award	Lebanese Society of Rosario, Argentina
2008	Best Argentinean Opera Singer of 2007	Fundación Teatro Colón, Argentina
2009	Best Argentinean Male Singers of the Decade (1999-2008)[12]	Fundación Konex, Argentina
2009	Career Medal[13]	Fondazione Ugo Becattini, Italy
2010	Österreicher Kammersänger[14]	Wiener Staatsoper, Austria

Виноски

1. Biography with comments by Cura, online at «One Fine Art» [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] on onefineart.com. Retrieved 28 December 2012
2. Jose Cura, Royal Academy of Music website. [Архівовано 21 вересня 2010 у Wayback Machine.] Accessed 6 April 2009.
3. The Opera Critic, «Reviews, articles, photos and future schedules for José Cura» [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.] Online at theoperacritic.com. Retrieved 25 March 2013
4. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 лютого 2014. Процитовано 12 березня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
5. Operalia Winners 1994. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 12 березня 2014. [Архівовано 2015-12-08 у Wayback Machine.]
6. Winners of the Premio Franco Abbiati on Wikipedia
7. Illustruous Citizens of the City of Rosario on Wikipedia
8. Liceistes Cantant de la Temporada. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 12 березня 2014.
9. Ewa Czeszejko Website. Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 12 березня 2014. [Архівовано 2012-01-05 у Wayback Machine.]
10. José Cura Catullo Prize. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
11. Enric Granados Award. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 12 травня 2019.
12. José Cura Fundación Konex. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 5 жовтня 2019. [Архівовано 2014-03-12 у Wayback Machine.]
13. Fondazione Ugo Becattini. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 березня 2014. [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
14. Klassik Heute José Cura Kammersanger. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.

Посилання

• David Salazar, «José Cura: An Ever-Evolving Artist In Search Of New Operatic and Theatrical Expression, On His Own Terms And Integrity» [Архівовано 13 березня 2014 у Wayback Machine.] Latino Post, 24 March 2013 on latinopost.com. Retrieved 25 March 2013
• Anthony Holden, «You wait years for a nice young tenor…» [Архівовано 20 червня 2020 у Wayback Machine.], The Observer (London), 7 November 2004. Retrieved 28 May 2008.
• Paul Gent, «A thrilling voice and charisma to burn» [Архівовано 20 квітня 2014 у Wayback Machine.], The Daily Telegraph (London), 16 April 2001. Retrieved 25 March 2013.
• Michael White, «Trouble on the high Cs» [Архівовано 20 квітня 2014 у Wayback Machine.], The Daily Telegraph (London) 18 April 2002. Retrieved 25 March 2013.
• «Otello delivers fury and passion» [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.], Washington Times, 4 March 2000. Retrieved 28 May 2008.
• Octavio Roca, «La Traviata Goes on Location in Paris, TV experiment brings drama, intimacy to Verdi» [Архівовано 28 січня 2012 у Wayback Machine.], San Francisco Chronicle, 25 August 2000. Retrieved 28 May 2008.
• José Cura's Official Site [Архівовано 13 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Reviews, articles, photos and future schedules for José Cura from The Opera Critic [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.] online at theoperacritic.com. Retrieved 28 December 2012
• Cuibar Productions website Retrieved 28 December 2012
• Interview with José Cura on MusicalCriticism.com, September 2008 [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.] Retrieved 28 December 2012
• José Cura на сайті IMDb (англ.)