Хорей

Хоре́й, або Трохе́й (грец. choréios, від choros — хор) — в античному віршуванні — триморна двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складами.

Стопи

двоскладові
˘ ˘	пірихій
˘ ¯	ямб
¯ ˘	хорей, трохей
¯ ¯	спондей
трискладові
˘ ˘ ˘	трибрахій
¯ ˘ ˘	дактиль
˘ ¯ ˘	амфібрахій
˘ ˘ ¯	анапест
˘ ¯ ¯	бакхій
¯ ¯ ˘	антибакхій
¯ ˘ ¯	амфімакр, кретик
¯ ¯ ¯	молос
чотирискладові
¯ ˘ ˘ ¯	хоріямб, хореямб
¯ ˘ ˘ ˘	пеан, пеон

В силабо-тонічній системі — двоскладова стопа, в якій ритмічний акцент припадає на перший склад, як правило, непарний (—U). Проте у хореїчному вірші наголоси спостерігаються не скрізь, що уможливлює варіювання пірихія.

На початках розвитку силабо-тонічної версифікації в європейській ліриці хорей вживався переважно в жанрі оди, звідки був витіснений ямбом. У сучасній українській поезії хорей, виникнувши на руїнах силабічного тринадцятискладника, — найпоширеніший віршовий розмір від кінця 19 ст., коли відбулася модернізація Шевченкового вірша, живленого фольклорною традицією (коломийки, шумки тощо).

Найменш вживаний хорей — одностопний:

На майдані пил спадає.

Замовкає річ…

Вечір.

Ніч (Павло Тичина).

Двостопний хорей спостерігається не часто, однак у творчості Г. Чупринки набув активного поширення:

З жалем, з болем

Понад полем

Крик розноситься чаїний,

Наче в давні

Дні безславні

Плач рабині

На чужині.

Зрідка звертаються автори і до тристопного хорею:

Піднялися крила

Сонних вітряків,

І черешню білу

Вітер розбудив.

І війнув на книги,

Розметав листи…

Серце! Ти не з криги?

Не з заліза ти? (Максим Рильський).

Чотиристопний хорей — найпоширеніший розмір у сучасній українській ліриці:

Тихо. Зорі потопають

В океані хмар і ночі,

Понад хвилі грім гуркоче,

По каютах скрізь дрімають (…) (П. Карманський).

На відміну від чотиристопного хорею, п'ятистопний спостерігається не так часто:

В сотах мозку золотом прозорим

Мед думок розтоплених лежить,

А душа вклоняється просторам

І землі за світлу радість — жить! (Олена Теліга).

Цікавий приклад шестистопного хорею:

Та замало буде тихої дороги.

Усміхнеться неня: «Ну і басурман!»

Налигаю місяць на срібляні роги,

Шкереберть на ньому полечу в туман (О. Влизько).

Семистопний хорей вживається впереміж з іншими стопами, частіше перехідного ґатунку:

Гей, віків та віків,

прокопитило карі навали,

Їхні печі впилися —

алкогольний вогонь затуха…

Вони ж десь позавчора

юних мамонтів сном годували

З свого сивого рубчикового фартуха (І. Драч).

Восьмистопний хорей, постаючи із сполуки двох віршів чотиристопного хорею в одну ритмічну одиницю, вряди-годи трапляється у віршовій практиці:

Скільки щастя, що боюся. Залоскоче, як русалка.

Шовковинками проміння перев'яже, обів'є.

Заполонить. Зацілує ніжно-ніжно, палко-палко.

Всю жагу — зоревий трунок, п'яний трунок — ізоп'є (Василь Чумак).

Хорей може вживатися й у формі вільного вірша як вільний хорей при різній кількості стоп у віршовому рядку та астрофічній будові, зберігаючи традиційне римування:

Має крилами Весна

Запашна,

Лине вся в прозорих шатах,

У серпанках і блаватах…

Сяє усміхом примар

З-поза хмар,

Попелястих, пелехатих (Микола Вороний).

Джерела

• Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007

Посилання

• Галліямб // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 211-212.
• Хорей // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — М — Я. — С. 559-561.